АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінни-цької області в складі:
головуючої судді Денишенко Т.О.,
суддів Луценка В.В., Гуцола П.П.,
при секретарі Торбасюк О.І.,
за участю апелянта - представника позивача ОСОБА_3. - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апе-ляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,
за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3. - ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського район-ного суду м. Вінниці від 31 березня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 березня 2010 року позовну заяву ОСОБА_3. до ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 770380,00 гривень з нарахованими додатково 3% річних від простроченої су-ми, пенею, інфляційними втратами залишено без розгляду на підставі відпо-відної заяви представника позивача від цієї ж дати ( а. с. 73, 76 ). Цією ж ух-валою суду вирішено питання судових витрат у справі, понесених відповіда-чем ОСОБА_4, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати з оплати проведеної судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 1032,48 гривні, 7000,00 гривень витрат з оплати правової допомоги.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подав на неї апеляційну скаргу, де просить оскаржувану ухвалу від 31 березня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на ко-ристь ОСОБА_4 7000,00 гривень витрат на правову допомогу скасува-
Справа № 22-1346/10 Ухвала постановлена під головуванням судді
Категорія 27 Осаулова А.А., доповідач Денишенко Т.О.
ти, залишивши в іншій частині її без змін. Апелянт посилається на незакон-ність ухвали в цій частині, суперечність її нормам матеріального права, моти-вує свою позицію посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590, якою встановлені граничні розміри компенсації втрат, пов’язаних з правовою допомогою ( а. с. 82 ).
Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в ме -жах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення ( ухвала ) суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі ви-моги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтова-ним є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвер-джених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 10 серпня 2009 року ОСОБА_3. звернувся в Ле-нінський районний суд м. Вінниці з позовом до ОСОБА_4 про стягнен- ня боргу в сумі 770380,00 гривень, 4421,98 гривні 3% річних від простроче-ної суми боргу, 26964,30 гривень пені, 20978,68 гривень інфляційних втрат, посилаючись на договір позики 100000,00 доларів США від 29.04.2009 року та акт прийому-передачі коштів від цієї ж дати ( а. с. 4-6, 15,16 ).
Заявою від 01.12.2009 року ( а . с. 40 ) позивач збільшив власні позовні ви-моги, просив стягнути на свою користь з відповідача у справі 770380,00 гри-вень основного боргу, 11560,32 гривень 3% річних від простроченої суми бо-ргу, 70489,77 гривень пені, 30488,29 гривень інфляційних втрат.
Враховуючи висновок cудово-почеркознавчої експертизи від 02 березня 2010 року № 71 ( а.с. 58-59 ), згідно якого підпис від імені ОСОБА_4 в акті прийому-передачі від 29.04.2009 року, що розташований в графі «Пози-чальник», виконаний не самим ОСОБА_4, а іншою особою з ретель-ним наслідуванням якомусь підпису ОСОБА_4, представник позивача ОСОБА_2 31.03.2010 року подав суду заяву з клопотанням про залишен-ня позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду ( а. с. 73 ).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.03.2010 року ( а. с. 76 ) позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за-лишено без розгляду. З позивача стягнуто на користь відповідача в повному обсязі судові витрати у справі, а саме вартість проведеної судово-почеркозна-вчої експертизи в сумі 1032,48 гривні, 7000,00 гривень, витрачених на право-ву допомогу. ОСОБА_3. повернуто судовий збір в сумі 1700,00 гривень, скасовано заходи забезпечення позову.
З ухвалою суду першої інстанції від 31 березня 2010 року в частині від-шкодування ОСОБА_4 витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 гри-вень не погодився представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2, подав апеляці-йну скаргу, де просить в цій частині ухвалу скасувати, відмовити у відшкоду-ванні даних судових витрат. Апелянт посилається на відсутність законних під -став для стягнення зазначених ОСОБА_4 витрат ( а. с. 82 ).
Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції помилився у визначенні правовідносин, що мають місце в частині оскаржуваної ухвали су -ду першої інстанції, відповідно до встановлених фактичних обставин спра-ви, у застосуванні в даному випадку норм матеріального права.
Граничний розмір витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги ад-воката або іншого фaхівця в галузі права, встановлюється постановою Кабі-нету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», де зазначено, що грани-чний розмір не перевищує суму, яка визначається, виходячи з того, що особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
На виконання зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до справи не надано жодного будь-якого мотивованого розрахунку щодо кількості ро-бочих днів, годин, затрачених ТОВ «Юридична фірма «Юримпекс-2» на на-дання правової допомоги відповідачу у вирішенні даної справи судом. З ма-теріалів справи суду неможливо зробити відповідні висновки, оскільки крім договору про надання юридичних послуг від 10.12.2099 року № 3 в справі від -сутні інші докази з цього питання. Таким чином, суд позбавлений можли-вості ретельно перевірити, чи необхідними були ті чи інші дії ( якщо такі здій -снювалися ) з надання правової допомоги, об’єктивність і справедливість розрахунків досить значимої стягуваної суми.
З договору про надання юридичних послуг ( а. с. 71 ), укладеного ОСОБА_4. та ТОВ «Юридична фірма «Юримпекс-2», вбачається, що остан-ня зобов’язалася надати відповідачу юридичні, інформаційно-консультаційні та представницькі послуги, пов’язані з розглядом судом цієї цивільної спра-ви. Тобто, в даному випадку заслуговують на увагу твердження апелянта що-до суті укладеного договору як про надання саме юридичних послуг, а не пра -вової допомоги.
Крім цього, колегія cуддів звертає увагу, що за змістом укладеного дого-вору йдеться про представництво інтересів довірителя. Вирішуючи питання про стягнення зазначених витрат, суд першої інстанції не з’ясував належним чином, в якості фaхівця в галузі права чи представника суб’єкт підприємни-цької діяльності ТОВ «Юридична фірма «Юримпекс-2» надавала і чи надава-ла по суті правову допомогу ОСОБА_4 За змістом п. 2 ч. 3 ст.79 та ст. 84 ЦПК України, витрати, пов’язані з участю у справі представника сторони, навіть якщо він є адвокатом чи фахівцем у галузі права, не відносяться до су-дових витрат і не підлягають розподілу між сторонами у порядку, передбаче-ному ст. 88 ЦПК України.
Слід мати на увазі, що договір № 3 про надання юридичних послуг ТОВ «Юридична фірма «Юримпекс-2» відповідачу ОСОБА_4, укладений лише 10 грудня 2009 року ( а. с. 71 ), в цей же день повністю внесена обумов-лена плата за цим договором в сумі 7000,00 гривень ( а. с. 72 ), і тільки 31 бе-резня 2010 року суду подано клопотання представником ОСОБА_4 - ОСОБА_9. про стягнення витрат на правову допомогу з долученням до кло-потання згаданого договору з квитанцією про оплату юридичних послуг ( а. с. 68-72 ). Колегія суду звертає на це увагу, оскільки згідно розділу 2 догово-ру строки надання консультаційних та представницьких послуг товариством встановлені з дня підписання договору ( 10.12.2009 року ) до вступу в закон-ну силу рішення суду.
Перераховані підстави невідповідності нормам матеріального права дока-зів про понесені витрати на правову допомогу в значній сумі 7000,00 гривень заперечують можливість задоволення вимоги ОСОБА_4 про відшкоду-вання на його користь цих витрат.
Частина 3 ст. 10 ЦПК України зобов’язує кожну сторону довести ті обста-вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.60 ЦПК України кожна сто-рона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
Враховуючи положення щодо оцінки доказів відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, а також визначених п. 6 ч. 1 статті 3 ЦК України загальних принципів цивільного судочинства, зокрема його добросовісності і розумно-сті, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу з вирішенням питання в цій частині по суті.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу і поста-новляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інс-танції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирі-шенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 79, 84, 88, 303, 304, 307, 312, 313-315, 319, 324 ЦПК України, судова колегія –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 березня 2010 року змінити.
Виключити з абзацу другого резолютивної частини ухвали суду слова: «та 7000 ( сім тисяч ) гривень на правову допомогу».
Доповнити резолютивну частину ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 березня 2010 року абзацом п’ятим наступного змісту: «У задо-воленні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрат на правову допомогу в сумі 7000,00 гривень - відмовити».
В решті ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 31 березня 2010 року залишити без змін.
Дана ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прого-лошення, однак протягом двох місяців з дня набрання законної сили вона мо -же бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуюча:
Судді: