Апеляційний суд Кіровоградської області
-----------------------------------------------------------------------------------------------
Справа №22-2271/2010 Головуючий у першій інстанції Широкоряд Р.В.
Категорія 30,33 Доповідач Черниш Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 червня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого – Кривохижі В.І.,
суддів Голованя А.М.,
Черниш Т.В.,
при секретарі Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Печерського району м. Києва, за участю третьої особи-Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, за апеляційною скаргою позивача на рішення Світловодського міськрайонного суду від 24 березня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
6 жовтня 2009 року ОСОБА_3 пред’явив зазначений позов, мотивуючи позовні вимоги тим, що в травні 2007 року він звернувся до прокуратури Печерського району м. Києва з приводу вчинення злочину службовими особами Міністерства охорони здоров’я, які при здійсненні перевірок Світловодської ЦРЛ не вжили належних заходів до лікарів, недбалість яких призвела до смерті його, позивача, сина.
Прокуратура Печерського району м. Києва неякісно провела перевірку заяви і постановою від 18 липня 2008 року відмовила в порушенні кримінальної справи. Про скасування зазначеної постанови йому було повідомлено листом прокуратури м. Києва від 1 вересня 2008 року.
Вважав, що діями посадових осіб прокуратури, які при перевірці його заяви допустили зволікання, не з’ясували фактичні обставини, а обмежились лише формальною відповіддю Міністерства охорони здоров’я, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягала в необґрунтованій відмові у порушенні кримінальної справи, зволіканні у вирішенні питання про скасування незаконної постанови, погіршенні стану його здоров’я.
На відшкодування моральної шкоди просив стягнути за рахунок коштів державного бюджету 5000 грн. та 200 грн. витрат на оплату правової допомоги.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставив питання про скасування рішення суду з мотивів невідповідності висновків фактичним обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 1174 ЦК, ст. 56 Конституції України.
Крім того, вважав незаконною відмову суду в задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України звернення щодо тлумачення порядку застосування ст. 56 Конституції України.
Просив скасувати рішення суду першої інстанції, зупинити провадження у справі до прийняття рішення Конституційним Судом України, справу повернути для розгляду з урахуванням рішення , яке буде прийнято Конституційним Судом.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явилися, належним чином повідомлені, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутність.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою старшого помічника прокурора Печерського району м. Києва від 18 липня 2008 року за результатами проведеної перевірки звернення ОСОБА_3 про неправомірні дії посадових осіб Міністерства охорони здоров’я України, в порушенні кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.364, 365, 367 КК України, відмовлено за п. 2 ч.1 ст. 6 КПК (а.с.11).
Ця постанова була скасована, а матеріали перевірки направлені прокурору Печерського району для організації проведення додаткової перевірки, про що позивача було повідомлено листом прокуратури м. Києва від 1 вересня 2008 року (а.с.10).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_3 свої позовні вимоги обґрунтовував саме незаконністю відмови в порушенні кримінальної справи і заподіянні цим моральної шкоди, підстави відшкодування якої мотивував ст. 56 Конституції України, нормами ч. 1 ст.1174, ч. 6 ст. 1176 ЦК України.
Відповідно до ч.6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок іншої, ніж передбачені частинами 1-5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Загальні підстави відповідальності за заподіяну моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що докази наявності загальних підстав відшкодування моральної шкоди не встановлені, вина відповідача не доведена. При цьому правильно визнав, що сам факт скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою позивача і повернення матеріалів для проведення додаткової перевірки не є безумовним підтвердженням вини відповідача і порушення законних прав та інтересів ОСОБА_3, заподіяння йому моральної шкоди.
Незаконність дій відповідача доказами не підтверджена, позивач не ставить питання у позові про визнання незаконними дій та бездіяльності посадових осіб прокуратури, які і не підлягають розгляду в порядку ЦПК.
До того, за результатами проведених додаткових перевірок постановою від 24 червня 2009р. врешті знову було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб Міністерства охорони здоров’я за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.364, 365, 367 КК України, згідно п.2 ч. 1 ст.6 КК- у зв’язку з відсутністю складу злочину в їх діяннях.
За таких обставин суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Посилання позивача на те, що суд безпідставно не застосував норми ст. 1174 ЦК, якою передбачено відшкодування моральної шкоди без наявності вини, не ґрунтується на законі. Зазначеною правовою нормою спірні правовідносини не регулюються, оскільки органи прокуратури та їх посадові особи згідно положень ст. 121 Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» не відносяться до зазначених в ст. 1174 ЦК суб’єктів відповідальності за заподіяну шкоду. Відповідальність органів прокуратури в даному випадку регулюється за правилами ч. 6 ст. 1176 ЦК.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, позивач не відноситься до осіб, які мають право на відшкодування шкоди, передбачене Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Не спростовують правильного по суті рішення і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели чи змогли б призвести до помилкового вирішення справи, і інші доводи апеляційної скарги.
З наведених в скарзі мотивів не можна визнати незаконною відмову суду в зупиненні провадження у справі. Звернення позивача від 2 березня 2010р. до Конституційного Суду України про дачу офіційного тлумачення ст. 56, 64, ч. 2 ст. 124 Конституції щодо права заявника про злочин на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи, та повідомлення від 11 березня про направлення цього конституційного звернення на розгляд колегії суддів КСУ(а.с.41,42) не є достатньою підставою для зупинення провадження у цивільній справі за п.4 ч. 1 ст. 201ЦПК України, відповідно до якого суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного судочинства. Відсутні і на даний час підстави для зупинення провадження у справі і задоволення в цій частині апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. 303, п. 1) ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді