Справа № 22- 4421/10 Головуючий у 1 інстанції Геєнко М.Г.
Категорія 52 Доповідач Рибалко Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2010 року м. Донецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Рибалко Л.І.
суддів Папоян В.В., Дем»яносова М.В.
при секретарі Шуляк Я.Г.
за участю ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Слов’янського міськрайонного суду від 22 лютого 2010 року
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до міського відділу освіти Слов»янської міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
встановила
Рішенням Слов»янського міськрайонного суду від 22 лютого 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що завідуюча яслями – садом № 70 ОСОБА_3 не мала повноважень на її звільнення, висновок суду про те, що вона 21 вересня 2009р. допустила прогул є необґрунтованим, згода профспілкового комітету на звільнення не була попередньою.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримувала доводи апеляційної скарги та дала аналогічні пояснення.
Представник відповідача та третя особа проти доводів апеляційної скарги заперечували, пояснили судом, що завідуюча яслями – садом мала права на звільнення, факт відсутності на роботі позивачкою не заперечується, згода на звільнення надана профспілковим комітетом, позивачка неодноразово порушувала трудову дисципліну.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Розглядаючи справу суд першої інстанції повно,всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову .
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивачка ОСОБА_1 працювала у яслях – садку № 70 вихователем – методистом.
Наказом №13 від 21.10. 2009р. завідуючої цим дошкільним закладом звільнена з роботи по п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул , який мав місце 21 вересня 2009 року.
Позивачка не заперечує, що 21 вересня 2009 року на роботі не була, а в цей день була у м. Донецьку на прийомі у голови профспілки працівників освіти.
Суд перевіряв твердження позивачки, що вона хотіла, щоб на цей день їй була надана безоплатна відпустка.
Проте, як встановлено в судовому засіданні, проти чого не заперечувала відповідачка, така відпустка в порядку встановленому законом їй не надавалася.
Тому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що 21 вересня 2009 року позивачка здійснила прогул, тобто була відсутня на роботі без поважних причин.
Судом також перевірялися доводи про правомочність дій завідуючої я/с № 70 по виданню наказу про звільнення.
Відповідно до Закону України від 20.12.2001р. з відповідними змінами та доповненнями « Про дошкільну освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. з відповідними змінами та доповненнями « Про затвердження Положення про дошкільний навчальний заклад» в компетенцію керівника дошкільного закладу входить прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників дошкільного навчального закладу.
Виходячи з наведеного наказ про звільненню позивачки було видано повноважною особою.
Із матеріалів справи вбачається, що 12.10.2009р. завідуюча ДНЗ ОСОБА_3 звернулася до голови профспілкового комітету з обґрунтованим поданням про звільнення ОСОБА_1 за прогул. Засідання комітету профспілки відбулося 19.10. 2009р. та 21.10 2009р.. Першого дня на засіданні була присутня позивачка, яка давала пояснення щодо причин неявки на роботу, після перерви комітет прийняв рішення про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі подання за прогул. 21.10.2009р. голова комітету профспілки повідомила про прийняте рішення завідуючу я/с , після цього в цей же день було видано оскаржуваний наказ.
Тому доводи позивачки про порушення порядку звільнення не відповідають представленим доказам.
Судом також перевірялись доводи щодо попереднього ставлення позивачки до роботи.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 мала зауваження по роботі, в тому числі без дозволу залишала своє робоче місце, та дисциплінарне стягнення.
За таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивачки проведено з додержання вимог закону , порядок звільнення дотриманий.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Слов»янського міськрайонного суду від 22 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає чинності з моменту його її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з вказаного часу
Головуючий Судді