Справа № 22ц-3955 Головуючий у 1 інстанції Ариничева С.А.
Категорія 26 Доповідач Санікова О.С.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Голубинського А.М.
суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С.
при секретарі Крівцові В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве просить скасувати рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 лютого 2010 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 4500 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи і добутим у справі доказам, порушення норм матеріального та процесуального права і, зокрема на те, що судом не враховано, що на момент розгляду справи відсутні норми Закону, які передбачають право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, оскільки статті Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачали право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, втратили чинність з 20 березня 2007 року Законом України „Про внесення змін в Закон України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, а згідно Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» відшкодування Фондом моральної шкоди припинено відповідно з 1 січня 2007 року та з 1 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку; довідка МСЕК про процент стійкої втрати працездатності є підставою для відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; суд не звернув уваги на той факт, що згідно даних особової справи та наданих документів до суду відділення Фонду сплатило позивачу одноразову допомогу та виплачує щомісячні страхові виплати; вважає, що відповідачем по справі повинно бути підприємство, яке спричинило шкоду здоров»ю позивача; позивач не доказав наявність у нього моральної шкоди, а суд не врахував те, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Позивач у судове засідання апеляційного суду не з»явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості.
Висновком МСЕК від 25 серпня 2005 року йому вперше, безстроково встановлено 15% втрати професійної працездатності за виробничою травмою, яка отримана позивачем 15 грудня 2004 року.
Судом також встановлено, що внаслідок ушкодження здоров»я на виробництві ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв’язку з ушкодженням здоров»я, що порушило його нормальні життєві стосунки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя – необхідністю звернення до лікарів, неможливістю отримати високооплачувану роботу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що згідно висновку МСЕК від 25 серпня 2005 року позивачеві вперше було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 15% у зв’язку з виробничою травмою, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди за нормами Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Такі висновки суду є правильними.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи у 2005 році висновком МСЕК від 25 серпня ОСОБА_1 вперше було встановлено 15% втрати професійної працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом, безстроково. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань ОСОБА_1, перебування останнього на лікуванні у зв'язку з трудовим каліцтвом, встановлення втрати працездатності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення працездатності, порушення у зв’язку з цим нормального укладу життя й з дотриманням вимог ч.3 ст.34 Закону обгрунтовано визначив таке відшкодування у розмірі 4500 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був застосувати Закони України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є безпідставними, оскільки Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” набрав чинності з 20 березня 2007 року, Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з 1 січня 2007 року та Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - з 1 січня 2008 року.
За змістом ст.ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання чинності Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Закону України «Про державний бюджет України на 20078 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також відповідно до ч.1,2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов'язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень вимог процесуального чи матеріального законів або неправильної оцінки дослідження доказів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 19 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: