А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Фадєєнко А.Ф.,
Станкевича В.А.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 3 вересня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 24 березня 2008 року до суду з вищеназваним позовом до ОСОБА_3, вказала, що 19 березня 2005 року ОСОБА_3 видав їй довіреність на право розпорядження (керування) транспортним засобом – автомобілем «Nissan sunny», 1993 року випуску, шасі без номера, кузов НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, а вона, відповідно, оплатила ОСОБА_3 вартість автомобіля, передавши 25 000,00 грн., що підтверджено розпискою та свідками. Зазначаючи, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, що 19 березня 2005 року був укладений договір купівлі-продажу, позивач, посилаючись ст.328 ЦК України, просила визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу від 19 березня 2005 року між ОСОБА_3 та нею дійсним, визнати за нею право власності на автомобіль (а.с.2).
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2008 року, ухваленим у попередньому судовому засіданні, позов задоволено (а.с.22-23).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 8 жовтня 2008 року рішення суду скасовано, справу передано на новий розгляд (а.с.61-62).
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 лютого 2009 року до участі в справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_4 (а.с.93-94).
Справа № 22 ц – 5585 – 2009 Категорія 20
Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
Третя особа ОСОБА_4 вимоги ОСОБА_2 вважає безпідставними.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 3 вересня 2009 року позов задоволено (а.с.114-115).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 19 березня 2005 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали в усній формі угоду купівлі-продажу транспортного засобу, на виконання якої ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_3 обумовлені угодою грошові кошти, а останній передав автомобіль. Зазначивши, що для купівлі-продажу транспортного засобу є достатньою проста письмова форма, нотаріальне посвідчення угоди не вимагається, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, підтвердили вчинення такої та виконання, суд на підставі ст.218 ЦК України визнав правочин дійсним. Пославшись на те, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, суд дійшов висновку про набуття ОСОБА_2 права власності на автомобіль з моменту передачі такого 19 березня 2005 року.
Однак висновки суду не відповідають обставинам, що мають значення для справи, та вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.
Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.
Встановлено, що автомобіль «Nissan sunny», 1993 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_4, виданого МРЕВ-2 УДАЇ УМВС України в Одеській області 23 квітня 2002 року (а.с.7).
19 березня 2005 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_7, ОСОБА_2 розпоряджатися (керувати, продавати тощо) автомобілем «Nissan sunny», реєстраційний номер НОМЕР_1, строком на три роки до 19 березня 2008 року (а.с.5).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 7 лютого 2008 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, забезпечено позов шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_3 автомобіль «Nissan sunny», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.34).
24 березня 2008 року ОСОБА_2 пред’явлено до суду позов про визнання угоди купівлі-продажу транспортного засобу «Nissan sunny», реєстраційний номер НОМЕР_1, між нею та ОСОБА_3 дійсною, визнання права власності на транспортний засіб (а.с.2).
Право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування, розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч1 ст.319 ЦК України).
3.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).
Транспортний засіб є рухомою річчю (майном), право власності на таке майно набувається на підставі правочинів. Договір купівлі-продажу транспортного засобу як правочин опосередковує перехід транспортного засобу як майна у власність.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Договір купівлі-продажу є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, правочин, зокрема, має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.4,5 ст.203 ЦК України).
Правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі (п.3 ч.1 ст.208 ЦК України).
Таким чином, для договору купівлі-продажу транспортного засобу обов’язковою є письмова форма.
Купівля-продаж є двостороннім правочином.
Представництво є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає, зокрема, на підставі договору (ст.237 ЦК України).
Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю ( ст.244 ЦК України).
Довіреність є документом, що підтверджує особу і повноваження представника на право вчиняти правочин з третіми особами від імені та в інтересах довірителя. Довіреність – односторонній правочин, в якому висловлено волю однієї особи (довірителя). Згода представника на видачу довіреності не потрібна, однак він має право відмовитись від виконання дій, на які його уповноважує доручення.
Представництво за довіреністю припиняється у разі, зокрема, закінчення строку довіреності (п.1 ч.1 ст.248 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що спірний транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_3 Тільки ОСОБА_3 належать права володіння, користування, розпорядження належним йому транспортним засобом як майном. Реалізуючи права власника на власний розсуд, ОСОБА_3 19 березня 2005 року вчинив односторонній правочин, а саме на підставі усного договору доручення з повіреними ОСОБА_7 і ОСОБА_2 уповноважив останніх від його імені розпоряджатися (керувати, продавати тощо) належним йому транспортним засобом. Довіреність (односторонній правочин) посвідчено нотаріально. Дійсність довіреності не оскаржено, таку не скасовано.
Таким чином, 19 березня 2005 року ОСОБА_3 висловив свою волю щодо визначення осіб, як то ОСОБА_7, ОСОБА_2, і наділення їх правом розпорядження від його імені належним йому майном. Даний правочин не створив переходу права власності на транспортний засіб від ОСОБА_3 до ОСОБА_2, остання не набула права володіння, користування, розпорядження на спірний транспортний засіб. Купівля-продаж як двосторонній правочин є погоджена дія двох осіб. 19 березня 2005 року мала місце дія однієї особи, а саме ОСОБА_3 (видача довіреності), і не було погодженої дії двох осіб, а саме ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на припинення і, відповідно, набуття цивільного права власності на транспортний засіб та цивільного обов’язку, обумовленого цим правом.
4.
За таких обставин, відсутні підстави вважати, що 19 березня 2005 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вчинили правочин купівлі-продажу транспортного засобу з реальним настанням правових наслідків, що обумовлені ним. Надана ОСОБА_2 розписка про взяття ОСОБА_3 в обмін на автомобіль грошових коштів в сумі 25 000,00 грн. не є передбаченою п.3 ч.1 ст.208 ЦК України письмовою формою договору купівлі-продажу транспортного засобу (а.с.63-64).
Рішення суду у вирішенні заявлених позовних вимог не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Крім того, слід зазначити, що пред’явлення позову мало місце 24 березня 2008 року, тобто після припинення представництва за довіреністю в зв’язку з закінченням строку дії такої та забезпечення позову в іншій справі шляхом накладення арешту на спірний автомобіль.
Відповідач проти задоволення позову не заперечував. Сторони суду не обґрунтували факт нотаріального посвідчення 19 березня 2005 року довіреності, а не договору купівлі-продажу транспортного засобу, чи факт не вчинення таких дії в подальшому.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України).
Доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не довела належними і допустимими доказами обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень. Правові підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати сплачені.
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3, 4 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 3 вересня 2009 року – скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на транспортний засіб – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді А.Ф.Фадєєнко
В.А.Станкевич