А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 16 червня 2009 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що, будучи одиноким та інвалідом другої групи, 1 червня 2002 року уклав з ОСОБА_3, яка є сестрою померлої дружини, договір довічного утримання. Згідно договору ОСОБА_3 зобов’язалась надавати йому довічне утримання, доглядати, забезпечувати продуктами харчування, медикаментами тощо за передану у власність АДРЕСА_1, однак обов’язки в повній мірі не виконувала. У 2007-2008 роках стан здоров’я погіршився, як інвалід першої групи по зору став потребувати постійного стороннього догляду щоденно. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просив договір довічного утримання розірвати та визнати за ним право власності на квартиру (а.с.2-3).
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на безпідставність заявлених вимог (а.с.18-19).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2009 року позов задоволено. Розірвано договір довічного утримання від 1 червня 2002 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Повернуто у власність ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (а.с.55-56).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Неправильність рішення суду апелянт мотивувала порушенням норм матеріального та процесуального права.
Справа № 22ц- 5914 – 2009 Категорія 22
Головуючий у першій інстанції Сватаненко В.І.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.12).
З 1975 року ОСОБА_2 проживає та зареєстрований в АДРЕСА_1, за яку в 1989 році повністю виплатив пай (а.с.5,6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_5, з якою ОСОБА_2 проживав однією сім’єю (а.с.9).
Дітей ОСОБА_2 не має.
Станом на 1999 рік ОСОБА_2 був інвалідом другої групи по загальному захворюванню.
22 жовтня 2008 року ОСОБА_2 встановлено першу групу інвалідності по зору безстроково та визначено, що він потребує постійного стороннього догляду (а.с.8).
1 червня 2002 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали договір довічного утримання. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3656. За договором ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 АДРЕСА_1 в м. Одесі, загальною площею 34,3 кв. м. ОСОБА_3 зобов’язалась довічно повністю утримувати ОСОБА_2 та забезпечувати його їжею ліками, необхідною медичною допомогою та доглядом, зберігаючи в його безкоштовному довічному користуванні зазначену квартиру, а також поховати його. Вартість матеріального забезпечення (їжа, необхідна медична допомога, догляд, ліки) встановлена сторонами в розмірі 150 гривень на місяць (а.с.20).
10 листопада 2004 року ОСОБА_2 заповів ОСОБА_3 належні йому грошові кошти на рахунку Ощадбанку України. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним № 3872 (а.с.21).
ОСОБА_3 постійно проживає та зареєстрована в АДРЕСА_2, працює в медичній установі м. Києва.
У 2004 році ОСОБА_2 переказано грошові кошти на загальну суму 210,00 грн., за період 2007-2008 року - на загальну суму 3 878,26 грн. (а.с.25, 26, 28).
Між сторонами виникли правовідносини довічного утримання (догляду).
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність, зокрема, нерухоме майно, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ч.1 ст.744 ЦК України).
Договір довічного утримання є одностороннім. За цим договором лише одна особа – набувач наділена обов’язками, а відчужував – лише правами. Це договір є оплатним, оскільки набувач набуває за цим договором майно у власність, а відчужував – необхідне утримання у вигляді певних матеріальних благ та послуг.
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини (п.1 ч.1 ст.755 ЦК України).
У разі розірвання договору відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане. Витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню (ч.1 ст.756 ЦК України).
3.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, будучи інвалідом другої, а нині першої групи, потребував постійного щоденного догляду та допомоги, так як через хворобу, маючи дуже поганий зір, мав складнощі у пересуванні, в побуті, в придбанні продуктів, ліків тощо. Суд вважав встановленим, що відповідач в силу проживання в іншому населеному пункті фізично не могла належно виконувати умови договору довічного утримання – постійно допомагати та доглядати за позивачем, який відповідно до медичних висновків, потребував сторонньої допомоги. Суд дійшов висновку, що позивач вимушений був самостійно себе обходити, а матеріальна допомога, яку відповідач переказувала позивачу, не може враховуватися як повне та постійне утримання, догляд та допомога позивачу відповідачем, оскільки є лише одним із обов’язків відповідача перед позивачем за договором довічного утримання. Задовольняючи позов, суд повернув відчужену квартиру позивачу.
Суд першої інстанції повно з’ясував обставини, які мають значення для справи, висновки суду про неналежне виконання обов’язків за договором (незалежно від вини) підтверджені належними та допустимими доказами, спірні правовідносини та норми матеріального права, що такі регулюють, визначені правильно.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Наявність чи відсутність впливу інших осіб на рішення позивача щодо пред’явлення позову не є підставою для відмови в позові, оскільки цивільна дієздатність ОСОБА_2 не є спірною. За договором довічного утримання ОСОБА_2 має право на необхідне утримання у вигляді обумовлених договором матеріальних благ та послуг, а не обов’язок приймати такі у наданому виді. Фактичне постійне проживання позивача і відповідача в різних населених пунктах, що знаходяться на значній відстані один від одного, а саме в м. Одесі та м. Києві відповідно, має істотне значення для реалізації обов’язків набувача за договором. Відповідач не довела, що зазначені обставини не є перешкодою для виконання обов’язків по договору в обумовленому обсязі.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України).
ОСОБА_3 не довела належними та допустимими доказами заперечення проти вимог ОСОБА_2 та наявність підстав для застосування ч.2 ст.756 ЦК України. Підстави для скасування рішення суду, ухвалення нового рішення про відмову в позові відсутні.
Керуючись ст.303, п.1.ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
А.Ф.Фадєєнко