А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д О Д Е С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», за участю третьої особи акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про дострокове припинення дії договору страхування, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2009 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 22 липня 2009 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що 16 вересня 2008 року уклав з ВАТ НАСК «Оранта» договір № К660-041/08/СТ добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО). 13 березня 2009 року механічно пошкодив застрахований автомобіль «HYUNDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, про що повідомив страховика. Згідно рахунку-фактури № С-3471 від 17 березня 2008 року спеціалізованої СТО ДП «Автотрейдінг-Одеса» вартість ремонтних робіт визначена 2 298,66 грн., однак 21 квітня 2009 року по факту страхового випадку через АКБ «Укрсоцбанк» отримав страхове відшкодування в сумі 666,62 грн. Вважаючи оформлення страхового випадку аварійним комісаром страхової компанії неналежним, зобов’язання надання довідок про дорожньо-транспортну пригоду та медичне обстеження безпідставним, розмір страхового відшкодування неправильним, позивач просив достроково припинити дію Договору добровільного страхування транспортного засобу № К660-041/-8/СТ від 16 вересня 2008 року в зв’язку з порушенням ВАТ НАСК «Оранта» умов Договору; зобов’язати страхову компанія сплатити різницю несплаченого страхового відшкодування в сумі 968,74 грн. з урахуванням вартості відновлювального ремонту на спеціалізованій СТО згідно Рахунку-фактури № С-3471 від 17 березня 2008 року; пеню в сумі 1,61 грн.;
Справа № 22 ц – 691 – 2010 Категорія 25
Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
повернути страховий платіж в сумі 9 538,25 грн. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. (а.с.3-10).
Відповідач ВАТ НАСК «Оранта» позов не визнав.
Третьою особою АКБ «Укрсоцбанк» пояснень, заперечень не надано.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.121-124).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що 16 вересня 2008 року між ОСОБА_2 і ВАТ НАСК «Оранта» було укладено договір № К660-041/08/СТ добровільного страхування транспортного засобу (Банківське КАСКО). Згідно з цим Договором, укладеним на умовах Правил добровільного страхування наземного транспорту, страхувальник зобов’язався вносити страхові платежі у визначений термін і дотримуватись інших умов цього Договору, а страховик взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові страхове відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобові та/або застрахованому додатковому обладнанню внаслідок настання страхового випадку в порядку і на умовах, визначених Договором (а.с.11-13). Згідно з додатком №1 початок дії Договору визначено з 17 вересня 2008 року, закінчення дії – 15 вересня 2015 року. Страховий платіж внесено в сумі 9 538,25 грн. за період страхування з 17 вересня 2008 року по 16 вересня 2009 року (а.с.14, 21).
З довідки ДАЇ ОМУ УМВС України в Одеській області вбачається, що 13 березня 2009 року належний ОСОБА_2 транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень (а.с.22).
16 березня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до ВАТ НАСК «Оранта» з заявою про страхову виплату.
16 березня 2009 року за участю страхувальника та спеціаліста страхової компанії проведено огляд пошкодженого транспортного засобу (а.с.39).
Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження № 9/0296 від 23 березня 2009 року, складеного Центром врегулювання збитків Одеської обласної дирекції НАСК «Оранта», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «HYUDAI SONATA», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження склала 1 329,92 грн. (а.с.33-35).
ВАТ НАСК «Оранта» вартість відновлювального ремонту (сума прямих збитків) визначена рівною 1 329,92 грн., безумовна франшиза – 663,30 грн., сума страхового відшкодування до виплати – 666,62 грн. (а.с.38).
21 квітня 2009 року ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування в сумі 666,62 грн. (а.с.27).
Пошкоджений транспортний засіб не відремонтовано.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з дотримання ВАТ НАСК «Оранта» умов договору страхування, відсутності підстав для дострокового припинення дії договору в судовому порядку, обґрунтованості визначеного розміру страхового відшкодування, зобов’язання вчинити передбачені договором дії, відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.
3.
Колегія суддів вважає, що судом повно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, його висновки відповідають таким та вказують на правильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Так, умови припинення дії договору страхування визначено п.15.1 Договору, згідно яких договір припиняється за згодою сторін, а також у разі, зокрема, несплати чергового річного платежу (п.7.7 Договору).
Згоди сторін на припинення дії договору не було. З письмовою заявою про дострокове розірвання договору ОСОБА_4 в страхову компанію у визначеному п.п.15.2, 15.3 порядку не звертався. Договір як такий припинив дію 16 вересня 2009 року о 24.00 годині з огляду на несплату чергового річного платежу. 17 вересня 2009 року ОСОБА_4 уклав договір страхування з іншою страховою компанією.
За змістом положень п.15 Договору припинення дії договору судового рішення не вимагає.
Повернення сплачених страхових платежів передбачено п.п.15.4, 15.5 Договору. Апелянт вважає, що має право на повернення платежів повністю, посилаючись на порушення страховиком умов договору. Суд обгрунтовано відмовив у цих вимогах, оскільки повернення сплачених платежів (повністю чи за період, що залишився до закінчення дії договору) обумовлено достроковим припиненням дії договору у визначеному п.п.15.1-15.3 порядку. Матеріали справи вказують на те, що договір припинив дію з огляду на несплату чергового платежу. За таких обставин, підстави для повернення сплаченого платежу відсутні.
Визначення розміру збитку і страхового відшкодування передбачено п.12 Договору. Так, розмір шкоди, заподіяної застрахованому транспортному засобові визначається страховиком з урахуванням дійсної вартості застрахованого транспортного засобу на момент укладення договору, цін на запасні частини, матеріали та вартості ремонтних робіт (п.12.2). Розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу, визначається виходячи з вартості його відновлювального ремонту (п.12.3). Вартість відновлювального ремонту визначається на підставі висновків аварійного комісара страховика або спеціаліста узгодженої зі страховиком експертної організації, виконаних відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів (п.12.4). Вартість відновлювального ремонту пошкоджень, що вказані в акті (актах) огляду, складених відповідно до п.9.2.8 та п.11.2.5 договору, підлягає корегуванню в разі виконання страхувальником наступних умов: надання деталізованих актів виконаних робіт профільних (фірмових, тих, що мають право гарантійного ремонту пошкодженого транспортного засобу) станцій технічного обслуговування; письмового узгодження зі страховиком попередніх рахунків, наряд-замовлень СТО на виконання ремонту (узгодження здійснюється до початку ремонтних робіт) (п.12.5). Розмір страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб визначається з вирахуванням, зокрема, розміру франшизи, обумовленої договором (п.12.6).
Суд обгрунтовано відмовив в задоволенні вимог щодо визначення збитку у заявленому позивачем розмірі, так як вартість відновлювального ремонту визначена на підставі висновку аварійного комісара страховика. Розрахунок вартості відновлювального ремонту проведено за допомогою спеціалізованої сертифікованої комп’ютерної програми «Aulatex», в якій передбачені трудоємкість робіт з розбирання/збирання, ремонту та фарбування від заводів-виробників та ціни на запасні частини від рекомендованих на ринку України генеральних імпортерів. Вартість однієї нормо години визначена у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої в установленому порядку.
4.
На час ухвалення рішення були відсутні підстави для корегування (транспортний засіб не відремонтовано, а, відтак, акти виконаних робіт не надано, письмове узгодження зі страховиком попередніх рахунків, наряд-замовлень СТО на виконання ремонту відсутні). За таких обставин, посилання апелянта на неточності в протоколі (акті) огляду транспортного засобу, складеного аварійним комісаром, виготовлення акту не на місці огляду, не підписання такого, значення для корегування вартості відновлювального ремонту пошкоджень не має, так як страховий випадок страховою компанією визнано, розрахунок розміру страхового відшкодування проведено, а корегування можливе лише з настанням визначених п.12.5 Договору умов та не виключається в подальшому і без судового рішення. Виплата відшкодування з ПДВ (доплата ПДВ) буде проведена у разі надання страхувальником деталізованих актів виконаних робіт та касових чеків профільної СТО. Підстав для сплати пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування не встановлено.
Договором добровільного страхування транспортного засобу передбачені винятки зі страхових випадків і обмеження страхування (п.4 Договору). Так, не вважається страховим випадком факт пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок керування особою, яка перебувала у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння чи під впливом медикаментозних препаратів, при застосуванні яких протипоказано керувати транспортними засобами (п.4.2.3). Підтвердженням відсутності чи наявності даних обставин є спеціальні медичні висновки (акти), що складаються при проходженні в медичних установах певних процедур. Перелік документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, визначено п.11.2 Договору, зокрема, в такий перелік входить довідка ДАЇ про факт настання події, що має ознаки страхового випадку. Апелянт, посилаючись на те, що пошкодження застрахованого транспортного засобу були незначними, вважає, що підстав для вимагання надати довідку ДАЇ не було. Дійсно в п.11.2.4 договору вказано, що довідка ДАЇ при незначних пошкодженнях не є обов’язковою, однак визначення того, чи є пошкодження значним чи ні, є оціночним, крім того, даний пункт прямо не звільнення від надання довідки. З огляду на положення п.11.3 Договору перелік документів, що підтверджують факт настання страхового випадку, не є вичерпаним для підтвердження причин та обставин страхового випадку, розміру заподіяних збитків і законності пред’явлених вимог.
Безпідставні доводи апелянта і щодо права на відшкодування моральної шкоди з огляду на наступне.
У справах за позовами про виконання зобов’язань за договором або про його розірвання вимоги про відшкодування моральної шкоди можуть бути задоволені, коли така відповідальність передбачена законодавством, що регулює дані правовідносини, або коли моральну шкоду заподіяно не у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань, що виникають з договорів, а внаслідок інших дій, на які поширюються правила статті 1167 ЦК України.
Між сторонами виникли договірні правовідносини страхування, які не передбачають такої відповідальності як моральна шкода. Винність дій відповідача для застосування статті 1167 ЦК України не встановлена. Положення статті 23 ЦК України, на які послався позивач, визначають лише загальні поняття відшкодування моральної шкоди, що є недостатнім для пред’явлення таких вимог.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не довів обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, натомість відповідач обґрунтував заперечення належними та допустимими доказами.
5.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм процесуального права, спір правильно вирішено на підставі норм матеріального права, що регулюють договірні правовідносини страхування. Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ НАСК «Оранта», за участю третьої особи АКБ «Укрсоцбанк» про дострокове припинення дії договору страхування, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
А.Ф.Фадєєнко