Справа №2-3219/10                                  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

              14  квітня 2010  року

Хмельницький міськрайонний суд  у складі:

головуючого - судді Леванчука А.О.,

при секретарі –Кормило С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2010 року позивач звернулася з позовом до суду, в якому просила стягнути з відповідача заборгованість по  заробітній платі за вересень 2009 року в розмірі 1934 грн. 46 коп., за жовтень 2009 року в розмірі 229 грн. 97 коп., компенсацію за час простою в розмірі 1744 грн. 60 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.09.2009 року по 14.04.2010 року в розмірі 13586 грн. 04 коп. (234 днів * 58 грн. 06 коп.) та моральну шкоду в розмірі 5000 грн..

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що з 21 червня 1993 року вона працювала на посаді бухгалтера Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл».

31.08.2009 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з переведенням на ТОВ «Авто-транс 2004» .

   З січня по серпень місяць 2009 року у зв'язку з відсутністю сировини підприємство фактично не працювало, працівників відправляли додому, а в табелі обліку робочого часу проставляли помітку «А» (відпустка за ініціативою адміністрації).

   Всього за січень-серпень 2009 року не відпрацьовано 59 робочий день, підлягає оплаті час простою в сумі 1515 грн. 07 коп..

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про відпустки»  у разі перевезення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток  за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Така компенсація не була перерахована на рахунок ТОВ «Авто-транс 2004». Відповідно до особового рахунку компенсація за невикористану відпустку нарахована  в сумі 4029,64 грн., з відрахуванням податку та зборів до фондів соціального страхування сума складає 3303,07 грн..

Загальна заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 із виплати заробітної плати та компенсації складає 3742,96 грн..

Позивач в судове засідання не з’явилась,  хоча про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином та у встановленому законом порядку, причини неявки суд не повідомила.

В  судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, подала заяву про уточнення позовних вимог та просила стягнути з ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» на користь ОСОБА_1 заборгованість по  заробітній платі за вересень 2009 року в розмірі 1934 грн. 46 коп., за жовтень 2009 року в розмірі 229 грн. 97 коп., персональну допомогу в розмірі 750 грн., компенсацію за час простою в розмірі 1744 грн. 60 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.09.2009 року по 14.04.2010 року в розмірі 13586 грн. 04 коп. (234 днів * 58 грн. 06 коп.) та моральну шкоду в розмірі 5000 грн..

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав лише в частині заборгованості по  заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку,  в решті позовних вимог просив відмовити.

 Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов  підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що з 21 червня 1993 року ОСОБА_1 працювала на посаді бухгалтера Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл». 31.08.2009 року позивача було звільнено на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з переведенням на ТОВ «Авто-транс 2004». З січня по серпень місяць 2009 року у зв'язку з відсутністю сировини підприємство фактично не працювало, працівників відправляли додому, а в табелі обліку робочого часу проставляли помітку «А» (відпустка за ініціативою адміністрації). Всього за січень-серпень 2009 року не відпрацьовано 59 робочий день, підлягає оплаті час простою в сумі 1515 грн. 07 коп..

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про відпустки»  у разі перевезення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток  за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Така компенсація не була перерахована на рахунок ТОВ «Авто-транс 2004». Відповідно до особового рахунку компенсація за невикористану відпустку нарахована  в сумі 4029,64 грн., з відрахуванням податку та зборів до фондів соціального страхування сума складає 3303,07 грн..   Загальна заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 із виплати заробітної плати та компенсації складає 3742,96 грн..

            Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України працівникові мали бути виплачені всі суми, які належали йому від підприємства в день звільнення. Відповідач цих вимог закону не дотримувався, і заробітної плати за вересень 2009 року в розмірі 1934 грн. 46 коп., за жовтень 2009 року в розмірі 229 грн. 97 коп. та персональної допомоги  у розмірі 750 грн. позивачеві не виплатив. Означених сум представник відповідача не оспорює, а вони підтверджуються відповідно розрахунковим листком та довідкою про заробітну плату. Тому підлягають до примусового стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 означені суми заробітку, котрі представником відповідача не оспорюються.

    Окрім того слід стягнути на користь позивача оплату часу простою підприємства не з вини працівника, позаяк згідно із вимогами статті 113 КЗПП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки, встановленого працівникові розряду (окладу).

    Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача про те, що працівник мав повідомити про початок простою власника або уповноваженого ним органу, оскільки як вбачається із табелів обліку робочого часу працівника та розрахункових листків ОСОБА_1, на позивачеві не лежав обов’язок повідомляти відповідача, оскільки мав місце простій всього структурного підрозділу та його цехів із-за відсутності сировини. Цієї обставини не заперечував і представник відповідача, а посилався що працівники виходили на роботу у дні відмічених у табелях обліку робочого часу літером «А», не знаходилась позивач і у відпустці у означені дні. Тому правомірними є вимоги позивача про  виплату їй частини заробітку за час простою. З розрахунку слідує, що всього з січня по липень 2009 року з вини відповідача час простою складав 59 днів, виходячи з  двох третин ставки позивача сума оплати часу простою складає 1744 грн. 60 коп. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

      Відповідно до статті 117 КЗПП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені у статті 116 КЗПП України при відсутності спору про їх розмір  підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток  за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

    Тому, виходячи з наведеного, підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середня заробітна плата позивача із розрахунку середнього заробітку за повні місяці роботи січень-серпень 2009 року складає 1515,07 грн. Відповідач всупереч вимогам ст.116 КЗПП України не провів розрахунку із позивачем, тому він має право вимагати виплати його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що  за 234 днів 2009 року становить 13586 грн.04 коп..

    Ці обставини справи підтверджуються як поясненнями позивача, частково поясненнями представника відповідача, копією трудової книжки, Довідкою про середню заробітну плату (дохід),  так і  іншими матеріалами справи.

              Що стосується позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, то в цій частині позов підлягає до задоволення частково на підставі ст.237-1 КЗпП України, при цьому суд враховує глибину фізичних та душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, вимоги розумності і справедливості та вважає за можливе визначити розмір відшкодування в сумі 1000 грн..

         Будь-яких достатніх, достовірних доказів на спростування позовних вимог представник відповідача суду не надав і таких не здобуто судом.  

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України та ст.ст.97, 113, 116, 117,  237-1 КЗпП  України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

 Стягнути з Закритого акціонерного товариства Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» (29000, м.Хмельницький, вул.Шевченка, 69, код 00382289, р/р260010170318 в Укрексімбанку, МФО315609) на користь ОСОБА_1  заборгованість по  заробітній платі за вересень 2009 року в розмірі 1934 грн. 46 коп., за жовтень 2009 року в розмірі 229 грн. 97 коп., персональну допомогу в розмірі 750 грн., компенсацію за час простою в розмірі 1744 грн. 60 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.09.2009 року по 14.04.2010 року в розмірі 13586 грн. 04 коп. (234 днів * 58 грн. 06 коп.) та моральну шкоду в розмірі 1000 грн., а всього –  19245 грн. 07 коп..

Стягнути з Закритого акціонерного товариства Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» (29000, м.Хмельницький, вул.Шевченка, 69, код 00382289, р/р260010170318 в Укрексімбанку, МФО315609) державне мито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн., а всього – 171 грн. в дохід держави.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду у Хмельницькій області через Хмельницький міськрайонний суд.

Суддя (підпис):