Судове рішення #9466702

                                                                              Справа  № 2-663/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

26 травня 2010 року                              

Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі судді Логвіної Т.В.

при секретарі Тітовій О.Б.,

за  участю  представника позивача, представника відповідача,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду  в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк про визнання кредитного договору недійсним,

 

в с т а н о в и в :

    позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк про визнання кредитного договору від 13.07.2007 року недійсним мотивуючи свої вимоги тим, що даний правочин укладений з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 654 ЦК України та Постанови НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», що виразилися у ненаданні позивачу як споживачу банківських послуг інформації щодо нової реальної сукупної вартості кредиту, не відображенні її у договорі та не попередженні його про те, що валютні ризики під час виконання зобов’язань  за кредитним договором несе споживач, не наданні інформації про методику, що використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов’язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов’язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

    В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просила суд їх задовольнити.

    Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

    Судом встановлено, що 13 липня 2007 року між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у сумі 500 000 доларів США на споживчі потреби, термін користування кредитом встановлений до 13 липня 2017 року, за користування кредитними коштами встановлено плату в розмірі 14, 0 процентів річних.

    В особливих умовах укладеного договору міститься посилання на те, що підписанням цього договору Позичальник стверджує про те, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банка інформацію, визначену ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка визначає умови укладення договору про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частина 1 статті 203 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачає, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, підставою недійсності правочину може бути недотримання спеціальних вимог закону щодо вчинення певних видів правочинів.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, з аналізу даної норми випливає, що презумпція правомірності правочину може бути спростована лише за наявності припису закону, що забороняє такі дії та правом суду є виходити з того, що заборона правочину може або міститися у спеціальних нормах ЦК, або слідувати із правил ст. 13 ЦК про межі здійснення цивільних прав.

Таким чином, виходячи з того, що судом не встановлено порушень при укладені оспорюваного договору норм закону, положень інших нормативно – правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України, які б давали суду право визнати його недійсним, позов, за викладеними в ньому підставами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 209,  212, 213, 215  ЦПК України,  суд -

в и р і ш и в :

                                                           

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене  до Чернігівського апеляційного суду.

Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду може бути подано протягом десяти днів  з дня проголошення  рішення.

Апеляційна скарга на рішення  суду подається протягом двадцяти днів  після  подання заяви  про апеляційне оскарження.

     

Суддя

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація