ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                    Справа № 2-а-161/10

П  О  С  Т  А  Н  О  В  А   

І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И   

17 травня 2010 року   Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:  

головуючого – судді     Дернової В.В.  

при секретарі:   Басараб О.Д. 

розглянувши  у відкритому судовому засіданні у м. Ладижин адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ДПС Коломийського взводу Івано-Франківської області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

 В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :   

         Позивач звернувся до суду з цим позовом і просив скасувати постанову серії АТ № 024739 від 04.02.2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., яку виніс ІДПС Коломийського взводу Івано-Франківської області Савченко М.І.

        На обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що 04.02.2010 року рухався за кермом автомобіля марки «ЗАЗ110307», ДНЗ НОМЕР_1, у с. Устя Снятинського р-ну  Івано-Франківської області,  не порушуючи ПДР, однак ІДПС Коломийського взводу Івано-Франківської області Савченком М.І. було винесено відносно нього постанову про адміністративне правопорушення, без зазначення статті КУпАП, якою  воно передбачене, у зв’язку з тим, що він перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, та накладено на нього адміністративне  стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.   Крім того, відповідачем було грубо порушено норми КУпАП, оскільки не було надано копію протоколу про адміністративне правопорушення. Також позивач просив поновити строк на оскарження постанови серії АТ № 024739 від 04.02.2010 року.

      В судове  засідання  позивач не з’явився, однак його представник за довіреністю ОСОБА_5 подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.    

      Представник відповідача  в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.  

      Згідно п. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і  місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причину неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.  

      Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.  

      В судовому засіданні було встановлено, що 04.02.2010 року ІДПС  Коломийського взводу Івано-Франківської області Савченко М.І. виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення адміністративного правопорушення (без вказівки, якою саме статтею  КУпАП воно передбачене),  яке полягало у тому, що позивач,  керуючи автомобілем марки «ЗАЗ110307», ДНЗ НОМЕР_1, у с. Устя Снятинського р-ну  Івано-Франківської області перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1. Не провівши перевірку усіх обставин справи, зокрема, не встановивши свідків події, незважаючи на пояснення позивача, ІДПС Коломийського взводу Івано-Франківської області Савченко М.І. наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.  Крім того, відповідачем було грубо порушено норми КУпАП, оскільки не було надано копію протоколу про адміністративне правопорушення, а також не вказано у оскаржуваній постанові, якою саме статтею КУпАП передбачене зазначене правопорушення.

       Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.  

       Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

        Крім того, згідно  ст. 251 КУпАП  доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані,  на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами. Крім наданої  позивачем  копії постанови серії АТ № 024739 від 04.02.2010 року в справі про адміністративне правопорушення, інших доказів, які вказували б на вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, суду не надано. У позивача та у матеріалах справи відсутній навіть протокол про адміністративне правопорушення.  

       Приписами ч. 4 ст. 11 КАС України визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 7 квітня 2010 року відповідачу було запропоновано надати копію протоколу про адміністративне правопорушення у справі, однак зазначений протокол ДПС Коломийського взводу Івано-Франківської області не був наданий. Згідно ч. 1     ст. 14 КАС України ухвала суду в адміністративних справах, що набрала законної сили, є обов’язковою до виконання на всій території України, але відповідач вимоги ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 7 квітня 2010 року не виконав.

        Крім того, ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 7 квітня 2010 року відповідачу відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 111 КАС України було встановлено строк для подання доказів для обґрунтування своїх заперечень проти позову. У встановлений судом строк  відповідачем не було надано жодних  доказів вини позивача, тому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України  суд вважає, що у відповідача немає заперечень проти адміністративного позову ОСОБА_3.  

    Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч. 6 ст. 71 КАС України).

       Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, а тому суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які вказували б на вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення.

      Враховуючи наведені обставини справи, а також ігнорування суб’єкта владних повноважень вимогу суду надати витребувані докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності. За зазначених обставин справи постанова серії АТ            № 024739 від 04.02.2010 року по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню у зв’язку з недотриманням принципів правомірної адміністративної поведінки.

      Оскільки на даний час закінчилися передбаченні ч. 1 ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, то відпадає доцільність направлення справи на новий розгляд відповідачу. У такому разі провадження у справі підлягає закриттю на підставі  п. 7 ст. 247 КУпАП.

      Відповідно до ст. 289 КУпАП строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення складає 10 діб з дня винесення постанови, але в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Позивач впродовж 2 місяців знаходився за межами м. Ладижина (перебував на Західній Україні), а тому не зміг вчасно звернутися за правовою допомогою та оскаржити постанову до суду. У зв’язку з цим, суд вважає, що пропущений позивачем строк на звернення до суду підлягає поновленню.  

    На підставі ст. ст.  38, 247, 288, 289, 292, 293 КУпАП, керуючись ст. ст. 2 - 17, 122, 158 - 163 КАС  України, -

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :   

      Позов задовольнити.  

      Поновити строк на оскарження постанови серії АТ  № 024739 від 04.02.2010 року.

      Постанову серії АТ   № 024739 від 04.02.2010 року  в справі про адміністративне правопорушення  щодо накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі                 425 грн. – скасувати.

       Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 – закрити.  

       Постанова може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а  в  разі  складення постанови у повному обсязі відповідно до статті  160  КАС України  -  з  дня  складення  в  повному обсязі. Якщо постанову  було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у  справі,   то   строк   подання  заяви  про  апеляційне  оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції  подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: (підпис)  

З оригіналом вірно.  

Суддя Ладижинського міського суду                                                                                                     В.В. Дернова