Справа № 2-1413/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 квітня 2010 року                        Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді        Трофимової Д.А.,                                  

               при секретарі               Конопльовій Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні  в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 17.08.1991 року. Від шлюбу мають неповнолітню дочку – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач вказує, що шлюбні відносини фактично припинені з січня 2008 року у зв’язку з різними поглядами на життя, різною сферою інтересів. З цього часу вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Позивач просить суд розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачем.  

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов на підставі викладених у ньому обставин. Позивач пояснив, що 02.01.2008 року  відповідач пішла мешкати до іншого чоловіка, залишивши неповнолітню дочку проживати з ним. Він також з 30.08.2009 року проживає разом з іншою жінкою однією сім’єю, з якою має намір зареєструвати шлюб. Примирення вважає неможливим. Тому просить суд розірвати шлюб,  витрати по оформленню розлучення в органах РАГС покласти на нього та не стягувати з відповідача сплачені ним судові витрати   при подачі позову.

Відповідач та її представник за довіреністю ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися, про день, час і місце судового засідання повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили. Тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача і його представника та відповідно до ст. 224 ЦПК України суд за клопотанням позивача ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, свідків, перевіривши матеріали справи, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серія 1–ЖС № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 17.08.1991 року. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_1, дружини – ОСОБА_2 (а.с. 10).

Від шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження IV – ЖС № НОМЕР_2 (а.с. 9).

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що з серпня 2009 року проживає однією сім’єю з ОСОБА_1 Разом з ними мешкає і його неповнолітню донька – ОСОБА_3, яку  він виховає  сам.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що сторони не мешкають  разом вже більше двох років, відповідач ОСОБА_2, колишня невістка, з січня 2008 року пішла до іншого чоловіка, а дочку ОСОБА_3 залишила проживати з батьком. Позивач також проживає з іншою жінкою з серпня 2009 року.

Свідок  ОСОБА_9 дала аналогічні пояснення.

Свідок ОСОБА_10 також підтвердила, що відповідач проживає з її зятем, переїхала до нього у січні 2008 року та мешкає з ним до цього часу. Позивач також проживає з іншою жінкою у  цивільному шлюбі. Дочка позивача сама бажає проживати з батьком. Мати ОСОБА_3 навіть у школі не знають.

Аналізуючи у сукупності надані по справі докази, суд вважає їх допустимими,  достовірними та дійшов до висновку, що сторони тривалий час, а саме: з січня 2008 року проживають окремо, спільне господарство не ведуть, втратили почуття любові та поваги один до одного, необхідне для подружнього життя. Родина сторін фактично вже розпалась, так як позивач знаходиться у цивільному шлюбі з іншою жінкою, а відповідач – з іншим чоловіком. Позивач примирення не бажає. Тому подальше спільне життя подружжя та збереження їх родини стали неможливими. У зв’язку з чим, суд вважає недоцільним вживати заходи щодо примирення подружжя без участі відповідача.

Суд не бере до уваги викладені у заяві відповідача доводи про те, що їх з чоловіком шлюбні відносини існувати не перестали, їх сім’я своє існування не припинила, що суд, постановив заочне рішення, лишив її можливості надати суду докази, оскільки це протиричіть поясненням свідків, та і поведінка самої відповідачки, яка в жодне судове засідання не з’явилась, хоча про день, час і місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила.

Суд не вирішує питання щодо визначення місця проживання неповнолітньої дочки сторін, оскільки їй вже виповнилось повних 16 років і вона за своїм бажанням залишилася проживати з батьком. Та і відповідач, коли пішла до іншого чоловіка, сама добровільно залишила доньку позивачу, який піклується про неї, виховує її.  

Не розглядався судом і спір про розділ спільного майна сторін, оскільки позову про майновий спір жодна зі сторін не заявляла, що не перешкоджає їм звернутися до суду з вказаним позовом окремо.

Тому суд не бере до уваги доводи відповідача щодо незаконності заочного рішення з цього питання.

Враховуючи думку позивача, суд вважає можливим витрати по оформленню розлучення в органах РАГС покласти повністю на позивача, та не стягувати з ОСОБА_2 сплачені позивачем судові витрати, хоча позов і задовольняється.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 105 ч. 3, 110, 112 СК України, суд,

В И Р І Ш И В:

            Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 17.08.1991 року Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1659.

           Стягнути з ОСОБА_1 витрати при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГС в сумі 17 (сімнадцять) грн. ОСОБА_2 від витрат звільнити.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку                      ч. 4  ст. 295 ЦПК України.

Суддя