Справа № 2-а-100-2010 р.             П О С Т А Н О В А                 копія

                        ІМ”ЯМ   УКРАЇНИ

    26 травня 2010 р. Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

    судді         -О.Ф.Костенко

    при секретарі –Пирог В.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бахмачі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Охтирського взводу прапорщика міліції Панасюри Миколи Миколайовича на постанову в справі про адмінправопорушення,-

                           В С Т А Н О В И В :

    Постановою інспектора ДПС Охтирського взводу прапорщика міліції Панасюри М.М. серії ВМ №115918 від 06 квітня 2010 року ОСОБА_1 був визнаний винним в тому, що 06 квітня 2010 року л 13 годині 32 хвилин в населенному пункті -  місто Охтирка, Сумської області, позначеному дорожнім знаком 5.45 ПДР, на автодорозі Харків-Охтирка, 112 км, керуючи автомобілем ВАЗ – 2109 державний номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 82 км/год перевищивши швидкість на 22 ка/год. чис скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України, і йому призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 255 грн. Постанова була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВМ №126806 від 06.04.2010 року.

    Копії постанови і протоколу Гриценко О.І. отримати 06 квітня 2010 року відмовився.

    21 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Бахмацького райсуду із позовною заявою, в якій просить винесену щодо нього постанову від 06.04.2010 року серії ВМ №115918 скасувати і провадження в справі про адмінправопорушення щодо нього закрити, так як вказана постанова не відповідає обставинам справи і вимогам закону. У протоколі і в постанові відсутні докази належності виміреної швидкості саме його автомобілю. Фактично, працівником ДАІ йому було продемонстровано тільки час, який ніби-то пройшов з моменту вимірювання швидкості на приладі. Встановити і довести, що вимірювалась швидкість саме його автомобіля, неможливо. А за таких умов різниця у кілька секунд може ознкачати насправді вирішену швідкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрів від його автомобіля.

    Відповідно до ст.ст. 10-15 ЗУ “Про метрологію та метрологічну діяльність” кожен засіб вимірювальної техніки мав бути укомплектований документами про допуск до даного типу вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Результати вимірювання знаходяться в межах похибок вимірювань відносно величини, що перевищує дозволену швидкість на 20 км/год. Співробітник ДАІ, під час вимірювання тримав  вимірювальний пристрій у руці і рухався назустріч його автомобілю, внаслідок чого відносно швидкість, зафіксована приладом, збільшується. Дії працівника ДАІ в зв”язку з цим були незаконними. Відповідно до ст. 71 ч.2 КАСУ обов”язок доказування правомірності своїх дій покладено на відповідача. Автомобіль під його керуванням рухався зі швидкістю не більше 70 км/год. Його дії щодо вибору такої швидкості були зумовлені об”єктивними обставинами. Попереду дорожнього руху виникла небезпечна ділянка, яка зумовлювалась різким крутим поворотом, і набрати більшу швидкість було небезпечно та нерозумно. Працівник ДАІ не мав права зупиняти автомобіль.

    В судовому засіданні позивач підтримав свою позовну заяву і просить її задовільнити. Позивач пояснив, що 06 квітня 2010 року він дійсно відмовився від підписання протоколу і постанови, так як він не був згоден з тим, що він скоїв правопорушення. Передбачене ст. 122 ч.1 КпАП України. Копії протоколу і постанови він отримав поштою, але якого саме числа, не пам”ятає. Конверт до справи він не приклав, і він повинен знаходитись в нього вдома.

    Представник відповідача в судове засідання не з”явився, але в надісланій суду факсограмі просить справу розглянути в його відсутність і в задоволенні позову відмовити. В письмових запереченнях, затверджених командиром Охтирського взводу ДПС, майором міліції М.А. Неволенним, і надісланих суду, зазначається, що у відповідності до розстановки нарядів Охтирського взводу ДПС, підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Сумській області 06.04.2010 року інспектор ДПС Охтирського взводу ДПС ДАІ прапорщик міліції Панасюра ніс патрульну службу по нагляду за рухом транспортних засобів на автодорозі Суми-Полтава. При несенні патрульної служби Панасюра використовував дистанційний вимірювач швидкості “Беркут” №0601002, свідоцтво про повірку №22-2/0967607, чинне до 16.09.2010 року. Цей вимірювач швідкості зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за №25783 03. Близько 13-30 Панасюра ніс службу на 75 км автодороги Суми-Полтава і з використанням приладу “Беркут” виявив, як водій автомобіля ВАЗ-2109, номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_1, у населеному пункті м. Охтирка, позначеному дорожнім знаком 5,45 ПДР, рухався зі швидкістю 82 км/год, чим порушив вимоги п.124 ПДР. Панасюра подав водієві ОСОБА_1 сигнал про зупинку автомобіля, підійшов до нього, відрекомендувався, пояснив про причину зупинки та допущене порушення, ознайомив з показами приладу “Беркут”, які були зафіксовані на екрані вимірювача швидкості. ОСОБА_1 з виявленим порушенням не погодився. Надати для огляду свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки та свідоцтво про визнання ОСОБА_1 не просив, хоча ці документи знаходились у Панасюри. Панасюра склав на водія ОСОБА_1 протокол про адмінправопорушення, підписав його, ознайомив з протоколом ОСОБА_1 і надав йому можливість записати свої пояснення та підписати його. ОСОБА_1 з протоколом ознайомився, але від підпису протоколу та дачі письмового пояснення відмовився в присутності 2-х свідків. ОСОБА_1 було запропоновано отримати копію протоколу, але він від отримання копії також відмовився у присутності 2-х свідків. Клопотань про розгляд справи у присутності адвоката від ОСОБА_1 не надходило. В цей же день була винесена постанова про адмінправопорушення, але ОСОБА_1 від отримання копії постанови також відмовився у присутності 2-х свідків. Справа на ОСОБА_1 була передана на реєстрацію, і була направлена до ВДАІ по обслуговуванню м.Бахмач. Копії протоколу і постанови ОСОБА_1 були відправлені поштою. Панасюра діяв у відповідності із чинним законодавством.

    Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з слідуючих підстав.

    П.41 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої на коди МВС №77 від 26.12. 2009 року, зареєстрованої в Мінюсті України 24.04.2009 року за №374/16390, вказує на те, що “ у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник ДАІ МВС відповідно до ст. 255 КпАП  складає протокол про адмінправопорушення, копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адмінвідповідальності,  роз”яснює порушникові його права і обов”язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КпАП України. За адмінправопорушення, передбачені ч.1, ч.2 ст. 122 КпАП України, працівники ДАІ МВС, які мають спеціальні звання, відповідно до своїх функціональних обов”язків самостійно виносять постанови в справах про адмінправопорушення”.

    П. 4.2 цієї ж Інструкції вказує на те, що “до протоколу про адмінправопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення, у разі їх наявності, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адмінправопорушення; за наявності свідків і потерпілих протокол про адмінправопорушення може бути підписаний також цими особами. У разі відмови порушника від підписання протоколу про адмінправопорушення в протоколі робиться запис про це, який засвідчується підписом свідків. Особа, яка вчинила адмінправопорушення, має право  подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу”.

    Статтею 256 КпАП України передбачені вимоги до змісту протоколу про адмінправопорушення.

    Підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВМ №126806 від 06 квітня 2010 року стало скоєння водієм ОСОБА_1 правопорушення. Так, 06 квітня 2010 року, о 13 годині 32 хвилини, в населеному пункті Охтирка, позначеному дорожнім знаком 5.45 ПДР, на автодорозі Харків-Охтирка, ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-2109, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 82 км/год, перевищивши допустиму швидкість руху на 22 км/год, чим порушив вимоги п.124 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КпАП України.

    Дії інспектора ДПС Панасюри М.М. в даній ситуації відповідали вимогам Інструкції, Кодексу про адмінправопорушення. Складений ним протокол відповідає вимогам, викладеним у ст. 256 КпАП України.

    В судовому засіданні позивач не заперечував тієї обставини, що 06 квітня 2010 року він дійсно зупинявся працівником ДАІ і відносно нього складався протокол про адмінправопорушення, який він відмовився підписати і дати пояснення з приводу скоєного правопорушення.

    В цей же день, 06 квітня 2010 року, на підставі цього протоколу була винесена постанова в справі про адмінправопрушення серії ВС №115 918, від підписання якої і отримання копії якої ОСОБА_1 відмовився, чого не заперечував і в судовому засіданні.

    Відповідно до ст. 288 ч.1 п.3 КпАП України “постанову по справі про адмінправопорушення може бути оскаржено: 3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладання адмінстягнення – у  вищестоящий орган ( вищестоящій  посадовій особі) або в районний суд у порядку, визначеному КАСУ, з особливостями, встановленими КпАП України”.

    Згідно із ст. 289 КпАП України “скаргу на постанову по справі про адмінправопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з покажних причин цей строк за заявою особи, щодо якої внесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу”.

    Постанова щодо ОСОБА_1 була винесена 06 квітня 2010 року, а в суд він звернувся 21 квітня 2010 року, тобто, з пропуском 10 денного строку для оскарження. Поважності причин пропуску цього строку він суду не надав відповідно до ст. 71 КАСУ. Питання про поновлення пропущеного строку не ставив.

    Відповідно до ст. 100 КАС України “ пропущення строку звернення до адміннагляду є підставою для відмови у задоволенні адміннагляду.

    А тому, суд вважає за доцільне постанову в справі про адмінправопорушення залишити без змін, так як ця постанова відповідає Інструкції, вимогам КпАП України , Правилам дорожнього руху України.

    Керуючись ст.ст. 285,287,288,289,293 КпАП України, ст.ст. 69,71,86,158-163,99,100 КАС України, суд,-

                       П О С Т А Н О В И В :

    Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог про скасування постанови в справі про адмінправопорушення від 06.04.2010 року серії ВМ №115918.

    Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду 1 інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду 1 інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                    Суддя             підпис

                Вірно: Суддя

                     секретар