2-4063/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2010 року

Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючого – судді Сарбей В.Л.,

при секретарі – Лоб І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницький про визнання дій неправомірними та стягнення підвищення до пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни», -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2010 року позивач звернулася з позовом до суду, в якому просить визнати дії відповідача щодо невиплаті їй як дитині війни підвищення до пенсії з 1 січня 2006 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними; зобов’язати відповідача виплатити на її користь невиплачену суму підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 6285,72 грн. з 1.01.2006 року по 31.12.2009 року; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії з врахуванням надбавки як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», а також звернути рішення суду до негайного виконання.

Позовні вимоги позивач мотивувала тим, що на підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV від 18.11.2004 року вона є дитиною війни та має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка відповідачем в порушення вимог Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в повному розмірі за вказаний ним період не виплачувалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити .

Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, про час та місце судового розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, надала суду письмові заперечення на позов, в яких проти позову заперечує, вважаючи позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими і посилаючись на те, що пенсія позивачу виплачується у повній відповідності до закону та підзаконних нормативно-правових актів. Просить відмовити в позові, оскільки бюджетних асигнувань на виплату допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідачеві у відповідні періоди не перераховувалось. Крім того, вважає, що вимоги за 2006 рік є безпідставними, оскільки в 2006 році зазначені пільги запроваджувалися поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччя, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом ВР України з питань бюджету, а також такими, що заявлені з пропуском трирічного строку позовної давності.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судом встановлено, що відповідно до посвідчення, копії якого наявна в матеріалах справи, позивач є дитиною війни. На підставі Закону України „Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004 року, позивач має право на доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком щомісяця, яка відповідачем їй не виплачувалася з 1.01.2006 року по 31.12.2009 року .

Зазначена норма Закону діє з 01.01.2006 року згідно з п.1 прикінцевих положень Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV.

Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року №3235-VI ст. 77 п. 17 дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV зупинено на 2006 рік.

П. 17 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 року №3235-VI виключено  на підставі Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року №3367-VI та встановлено ст.110 цього ж Закону, що пільги дітям війни, передбаченні ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом ВР України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню.

Тобто суд приходить до висновку, що підстав для нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-IV, у 2006 році немає.

Крім того, позивачем пропущено встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності відносно позовних вимог за 2006 рік, клопотання про поновлення такого строку не заявлено і підстав до поновлення зазначеного строку судом в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин в заявлених у даній справі позовних вимогах за 2006 рік позивачеві слід відмовити в зв’язку зі спливом позовної давності.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення недоплаченої  разової грошової допомоги за 2007-2009 роки, то в цій частині позов підлягає до задоволення частково.

Дійсно, Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни», тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року в справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у тому числі і цю норму Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було визнано такою, що не відповідає Конституції України. Зазначена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 9.07.2007 року, і відповідно позивач з цього часу має право на отримання спірної надбавки до пенсії.

Зазначене рішення Конституційного Суду України в цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів України.

Аналогічне положення містить і рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України «Про Державний бюджет України» та щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 року «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Крім того, даним Рішенням визначено, що, ухвалюючи рішення від 9.07.07 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини 2 статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватись законом про Держбюджет, - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци 4, 5, 6, 8 пункту 4 мотивувальної частини). У зв’язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 ст. 6, частині 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 21, 22, п.1 ч. 2 ст. 92, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України» (абзац 2 п. 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деяк з них нечинними (розділ ІІ). За таких обставин в даному випадку не може бути застосовано п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 3.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України.

Більше того, відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, як зазначив Європейськй суд з прав людини в рішенні від 8.11.05 року у справі «Качко проти України» (заява № 63134/00), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких умов суд приходить до висновку, що відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року  з урахуванням виплачених сум.

У зверненні рішення суду до негайного виконання позивачеві слід відмовити, оскільки негайне виконання судових рішень зазначеної категорії справ ЦПК України не передбачено.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 8, 46, 55, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.07 року та від 22.05.2008 року №10-рп, ст. ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК  України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницький по невиплаті встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року .

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницький здійснити нарахування та щомісячну виплату недоплаченої пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в ідповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  ОСОБА_1 підвищення до пенсії  за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум .

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Заяву на апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення через Хмельницький міськрайонний суд до Апеляційного суду Хмельницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя: