Справа № 2-1859
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
31 травня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарі - Ковтун Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс
імені О.К.Антонова»,
3-тя особа: ОСОБА_3
про скасування наказу про звільнення з роботи, зобов*язання звільнити за ст.38 КЗпП
України у зв*язку з виходом на пенсію, зобов*язання надати невикористану відпустку, нарахування і виплату вихідної допомоги, виплату витрат по
заробітній платі у зв*язку з переведенням на 3-денний робочий тиждень,
зобов*язання виплатити винагороду за вислугу років, нарахування і виплату
надбавки за почесне звання, нарахування та виплату винагороди для працівників,
які виходять на пенсію та відшкодування моральної шкоди, -
В с т а н о в и в :
23.03.2010р., тобто в межах місячного строку, визначеного частиною 1 ст.233 КЗпП України для трудових спорів даної категорії, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова» та з врахуванням уточнених позовних вимог провив:
1.Визнати недійсним наказ №155/К від 24.12.2009р., наказ №17/К від 01.02.2010р. і наказ №34/К від 02.03.2010р., оскільки ці накази, на його думку, протирічать ст.ст. 23 ч.2, 39-1, 49-2 КЗпП України, ст.12 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці», ст.ст. 17, 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України», розділу 1 п.6 Колективного договору підприємства;
2.Зобов*язати відповідача звільнити його за ст.38 КЗпП України, згідно його, позивача, заяви, у зв*язку з виходом на пенсію;
3.Зобов*язати відповідача до звільнення його, позивача, надати йому відпустку за 2009-2010р.р., згідно його заяви та ст.ст. 3, 10 пункти 2, 7, 8 Закону України «Про відпустки» як ветерану-учаснику війни, ветерану праці, заслуженому економісту України, інваліду;
4.Зобов*язати відповідача нарахувати і виплатити вихідну допомогу у розмірі трьох середніх заробітних плат згідно ст.44 КЗпП України у зв*язку зі звільненням за ст.38 КЗпП України та виходом на пенсію;
5.Зобов*язати відповідача нарахувати і сплатити витрати по заробітній платі у зв*язку з переведенням на 3-денний робочий тиждень в сумі 22 623,59 грн. у зв*язку з порушенням ст.56 КЗпП України і пункту 10 Наказу по заводу №08 від 15.01.2009р.;
6.Зобов*язати відповідача нарахувати і сплатити винагороду за вислугу років в сумі 21 067,11 грн. згідно Галузевої угоди (додаток 10 до Угоди) та Колективного договору заводу (розділ ІІІ пункт 3).
7.Зобов*язати відповідача нарахувати і сплатити надбавку за почесне звання: «Заслужений економіст України» в сумі 10 666 грн. згідно додатку №7 пункт 1.13. Галузевої Угоди та розділу ІІІ пункт 3 Колективного договору;
8.Зобов*язати відповідача нарахувати і сплатити винагороду в сумі 500 грн. згідно Положення №072-83/98 для працівників, які виходять на заслужений відпочином при звільненні;
9.Зобов*язати відповідача сплатити йому моральну шкоду в сумі тримісячної середньої заробітної плати, у зв*язку з порушенням трудового законодавства і його трудових прав.
ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги тим, що працював на КиДАЗ «Авіант», що нині є філією Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова», більше 47 років, але під час перебування його на лікарняному наказом №155/К від 24.12.2009р. був звільнений у зв*язку із закінченням строку трудового договору на підставі пункту 2 ст.36 КЗпП України, після надання в бухгалтерію підприємства лікарняного листка, дату його звільнення було змінено наказом №17/К від 01.02.2010р. з 31.12.2009р. на 01.02.2010р. і після закінчення відпусти він був звільнений наказом №34 від 02.03.2010р., у зв*язку з чим дата його звільнення була вдруге змінена наказом №34/К від 02.03.2010р. з 01.02.2010р. на 02.03.2010р. Вважав, що оскільки строкові трудові договори з ним переукладались відповідачем декілька разів, починаючи з 1994р., а тому трудовий договір вважається таким, що укладений на невизначений термін. Також, вважав, що за характером і умовами праці не було підстав для укладення з ним саме строкового трудового договору. В порушення ст.49-2 КЗпП України, його, позивача, не було попереджено про наступне звільнення за два місяці. Відповідач повинен був звільнити його не у зв*язку із закінченням строку трудового договору згідно пункту 2 ст.36 КЗпП України, а на підставі його заяви від 19.01.2010р. у зв*язку з виходом на пенсію згідно ст.38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат. Переведення підприємства на 3-денний робочий тиждень, не виплату йому коштів за вислугу років, за почесне звання і у зв*язку з виходом на пенсію, також вважав таким, що протирічить діючому законодавству, оскільки значно зменшують розмір його доходу для призначення і отримання пенсії, а також порушують його трудові права на отримання зазначених вище виплат. У зв*язку з порушенням його трудових прав, також вважав, що йому спричинена моральна шкода.
Просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 23. 38, 39-1, 49-2, 56 КЗпП України, ст.ст. 3,10 Закону України «Про відпустки», ст.12 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці», ст.ст. 17, 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», Колективного договору.
В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, на порушення його трудових прав і спричинення моральної шкоди.
Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на його не ґрунтованість на нормах матеріального права, безпідставність, не відповідність пояснень позивача дійсним обставинам справи, а також на те, що дії відповідача відповідали вимогам діючого трудового законодавства, у зв*язку з чим трудові права позивача не порушені і йому моральної шкоди не спричинено.
Третя особа – ОСОБА_3 в судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, особистих заперечень проти позову суду не надав, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності третьої особи на підставі матеріалів справи та враховуючи те, що в судовому засіданні є присутніми два представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що позивач працював на КиДАЗ «Авіант», що нині є філією Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова», більше 47 років, з 1994р. між ним та підприємством укладались строкові трудові договори, які переукладались з часом спливу строку їх дії за погодженням сторін (а.с. 22-24 – контракт від 21.09.1994р. на строк від 21.09.1994р. до 31.12.1997р., а.с. 19-21 – контракт від 05.01.1998р. на строк від 05.01.1998р. до 31.12.1998р., а.с. 16-18 – трудовий договір від 04.01.2001р. на строк від 04.01.2001р. до 04.01.2002р., а.с. 13-15 – трудовий договір від 30.12.2003р. на строк від 01.01.2004р. до 31.12.2004р., а.с. 10-12 – трудовий договір від 29.12.2005р. на строк від 01.01.2006р. до 31.12.2006р., а.с. 7-9 – трудовий договір від 29.12.2007р. на строк від 01.01.2008р. до 31.12.2008р., а.с. 4-6 – строковий трудовий договір з працівником від 31.12.2008р. на строк від 02.01.2009р. до 31.12.2009р.), в пункті 1 якого зазначено, що цей договір є строковим трудовим договором, який укладено у письмовій формі за наполяганням працівника (п.4 частини 1 ст.24 КЗпП України) на визначений строк, встановлений погодженням сторін.
12.10.2009р. ОСОБА_1 написав заяву про звільнення його із займаної посади радника генерального директора по економічним питанням та переведення на посаду провідного економіста у відділ контролю виконання договорів по строковому трудовому договору з 13.10.2009р. по 31.12.2009р. включно з окладом згідно штатного розпису, в якій також вказав про те, що з умовами строкового трудового договору ознайомлений (а.с. 49 – копія заяви).
На підставі даної заяви позивача, відповідачем було видано наказ №100/К від 12.10.2009р. (а.с. 51 – копія наказу).
Після закінчення строку строкового трудового договору, а саме: 31.12.2009р., ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади наказом №155/К згідно пункту 2 ст.36 КЗпП України у зв*язку із закінченням строку трудового договору (а.с. 52 – копія наказу).
Оскільки ОСОБА_1 надав відповідачу лікарняні листи, наказом №17/К від 01.02.2010р. в наказі по заводу від 24.12.2009р. №155/К у частині звільнення провідного економіста УЕ ОСОБА_1 дату 31.12.2009р. змінено на 01.02.2010р. (а.с. 53 – копія наказу).
01.03.2010р. ОСОБА_1 подав відповідачу заяву, де вказував, що в період часу з 02.02.2010р. він хворів (а.с. 56 – копія заяви), у зв*язку з чим тривалість його щорічної відпустки була продовжена до 02.03.2010р. (а.с. 55 – копія листа) і наказом №34/К від 02.03.2010р. дату його звільнення було змінено з 01.02.2010р. на 02.03.2010р. (а.с. 54 – копія наказу).
Як пояснив позивач, в цей день він отримав трудову книжку (а.с. 35-38 – копія трудової книжки) і розрахунок, який вважав не повним.
Згідно пункту 2) частини 1 ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
У відповідності до частини 3 цієї ж норми права, строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на не визначений строк з врахуванням характеру майбутньої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
В даному випадку, в строковому трудовому договорі з позивачем від 31.12.2008р. вказана підстава його укладення – бажання працівника, що не суперечить вимогам вказаної вище норми права.
В науково-практичному коментарі до вказаної вище норми права зазначено про те, що працівник, який уклав строковий трудовий договір, після спливу визначеного строку підлягає звільненню. Звільнення відбувається без його заяви за наказом власника.
Крім цього, законодавство не покладає на власника обов*язок попередити працівника про майбутнє його звільнення у зв*язку із закінченням строку трудового договору, оскільки діюче трудове законодавство виходить з того, що підписавши строковий трудовий договір, працівник погоджується на його умови і порядок припинення трудових відносин.
Днем звільнення повинен бути останній день роботи, як він визначений трудовим договором або останній день відпустки, коли вона надається з наступним звільненням.
Підставі звільнення працівника в даному випадку є частина 2 ст.36 КЗпП України.
У відповідності до частини 2 ст.39-1 КЗпП України, трудові договори, які були переукладені один або декілька разів, за винятком випадків, визначених частиною 2 ст.23 цього Кодексу, вважаються укладеними на невизначений строк.
Тобто, між сторонами тривали строкові трудові відносини, які закінчилися 31.12.2009р., але день звільнення позивача було змінено на 01.02.2010р., а в подальшому на 02.03.2010р. у зв*язку з перебування останнього на лікарняному і у відпустці.
Такі дії відповідача відповідають вимогам ст.ст. 23, 36 ч.2 КЗпП України і посилання позивача, що у зв*язку з переукладенням строкових трудових договорів, його відносини з відповідачем стали носити характер безстрокового трудового договору, не ґрунтовані на вимогах діючого трудового законодавства.
Також, діючим трудовим законодавством не передбачено попередження працівника за два місяці про його звільнення у зв*язку із закінченням строку трудового договору.
Як вбачається зі ст.38 КЗпП України, її дія поширюється на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за вимогою працівника.
Оскільки, в даному випадку мають місце строкові трудові відносини сторін, дана правова норма до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
У зв*язку з наведеним, позовні вимоги згідно пункту №1 – про скасування наказів про звільнення, №2 – про зобов*язання звільнити за ст.38 КЗпП України і №4 – про нарахування і виплату вихідної допомоги при звільненні за ст.38 КЗпП України, задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги №3 про зобов*язання відповідача до звільнення його, позивача, надати йому відпустку за 2009-2010р.р., суд приходить до наступного.
Як пояснили представники відповідача, позивачу була надана щорічна чергова відпустка за 2008-2009р.р., яка останнім була використана в повному обсязі, а за невикористану відпустку за 2009-2010р.р. позивачу була нарахована грошова компенсація, яка була врахована при остаточному розрахунку з позивачем, що не заперечував сам позивач і що стверджується листом начальника УК (а.с. 57 – копія), довідкою бухгалтерії (а.с. 64 – копія), пояснювальною запискою бухгалтера розрахункового бюро Печалової Л.М. (а.с. 65 – копія), видатковим касовим ордером від 02.03.2010р. (а.с. 66 – копія) та бухгалтерськими роздруківками на ім*я позивача про отримані останнім кошти (а.с. 67, 68 – копії).
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині пункту №3 також є необґрунтованими, спростовуються письмовими доказами, у зв*язку з чим задоволенню не підлягають.
З приводу позовної вимоги №5 про зобов*язання відповідача нарахувати і сплатити витрати по заробітній платі у зв*язку з переведенням на 3-денний робочий тиждень в сумі 22 623,59 грн., суд приходить до наступного.
Згідно частини 1 ст.56 КЗпП України, за погодженням між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і в подальшому неповний робочий день або неповний робочий тиждень…
А згідно частин 2 цієї ж норми права, оплата праці у даних випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або в залежності від виробітку.
Як вбачається з виписки з протоколу №52/1 розширеного засідання профкому від 14.01.2009р., для збереження працездатності основного виробництва, недопущення скорочення значної кількості працівників заводу і подальшого виконання положень наказу генерального директора від 10.09.2008р. №242 «Про реструктуризацію та упорядкування чисельності структурних підрозділів заводу», дано згоду на підписання наказу №08 від 15.01.2009р. «Про введення на підприємстві неповного робочого тижня» (а.с. 58-60 – копія витягу з протоколу).
На підставі даного рішення профкому, було видано наказ №08 від 15.01.2009р., згідно пункту 1 якого було встановлено з 16.03.2009р. терміном на 6 місяців триденний робочий тиждень з неробочими днями в понеділок та п*ятницю для працівників заводу, крім робітників – відрядників та основних виробничих робітників з погодинною оплатою праці цехів основного та підготовки виробництва (а.с. 61-62 – копія наказу).
Даний режим було скасовано і відновлено на заводі п*ятиденний робочий тиждень наказом №173 від 07.07.2009р. (а.с. 63 – копія наказу).
Позивач як керівник підрозділу приймав особисту участь у обговоренні даного питання і був зобов*язаний довести зміст цього наказу до усіх працівників під особистий підпис (а.с. 30-31 – копія наказу).
З наведеного вбачається, що триденний робочий тиждень було встановлено і скасовано відповідачем у відповідності до вимог діючого трудового законодавства, за погодженням між працівниками в особі профспілкового комітету і уповноваженим власником органом, як того вимагає частина 1 ст.56 КЗпП України, у зв*язку з чим правові підстави для нарахування і виплату позивачу витрат по заробітній платі у зв*язку з переведенням на 3-денний робочий тиждень в сумі 22 623,59 грн. відсутні, а позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.
Що стосується позовної вимоги №6 про зобов*язання відповідача нарахувати і сплатити винагороду за вислугу років в сумі 21 067,11 грн. згідно Галузевої угоди (додаток 10 до Угоди) та Колективного договору заводу (розділ ІІІ пункт 3), позовної вимоги №7 про зобов*язнаня відповідача нарахувати і сплатити надбавку за почесне звання: «Заслужений економіст України» в сумі 10 666 грн. згідно додатку №7 пункт 1.13. Галузевої Угоди та розділу ІІІ пункт 3 Колективного договору і позовної вимоги №8 про зобов*язнаня відповідача нарахувати і сплатити винагороду в сумі 500 грн. згідно Положення №072-83/98 для працівників, які виходять на заслужений відпочином при звільненні, суд приходить до наступного.
В розділі ІІІ пункту 17 Колективного договору вказано, що одноразова винагорода за вислугу років виплачується в межах зароблених коштів (а.с. 107 – копія витягу).
Як вбачається зі звіту про фінансові результати відповідача за 2009р., підприємство отримало збиток в сумі 182 145 грн. (а.с. 104-105 – копія), у зв*язку з чим даний вид винагороди працівникам відповідача не нараховувався і не виплачувався.
Галузева угода авіаційної промисловості України в частині додатку №7 пункт 1.13. та розділ ІІІ пункт 3 Колективного договору щодо нарахування і виплати надбавки за почесне звання: «Заслужений економіст України», а також Положення №072-83/98 носять рекомендаційний характер, у зв*язку з чим не можуть бути визнані судом обов*язковими для їх виконання.
Зважаючи на викладені вище обставини, позовні вимоги щодо пунктів №6, №7 і №8 також не підлягають задоволенню.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у випадку, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв*язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації його життя.
Приймаючи до уваги, що в даному випадку порушення відповідачем законних прав позивача судом не встановлено, а тому правових підстав для відшкодування моральної шкоди і задоволення позовних вимог згідно пункту №9, також немає.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, не ґрунтовані на нормах діючого трудового законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 23, 38, 39-1, 49-2, 56, 221, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова», 3-тя особа: ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення з роботи, зобов*язання звільнити за ст.38 КЗпП України у зв*язку з виходом на пенсію, зобов*язання надати невикористану відпустку, нарахування і виплату вихідної допомоги, виплату витрат по заробітній платі у зв*язку з переведенням на 3-денний робочий тиждень, зобов*язання виплатити винагороду за вислугу років, нарахування і виплату надбавки за почесне звання, нарахування та виплату винагороди для працівників, які виходять на пенсію та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
Справа № 2-1859
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
31 травня 2010р. Святошинський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарі - Ковтун Р.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс
імені О.К.Антонова»,
3-тя особа: ОСОБА_3
про скасування наказу про звільнення з роботи, зобов*язання звільнити за ст.38 КЗпП
України у зв*язку з виходом на пенсію, зобов*язання надати невикористану відпустку, нарахування і виплату вихідної допомоги, виплату витрат по
заробітній платі у зв*язку з переведенням на 3-денний робочий тиждень,
зобов*язання виплатити винагороду за вислугу років, нарахування і виплату
надбавки за почесне звання, нарахування та виплату винагороди для працівників,
які виходять на пенсію та відшкодування моральної шкоди, -
Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Авіаційний науково-технічний комплекс імені О.К.Антонова», 3-тя особа: ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення з роботи, зобов*язання звільнити за ст.38 КЗпП України у зв*язку з виходом на пенсію, зобов*язання надати невикористану відпустку, нарахування і виплату вихідної допомоги, виплату витрат по заробітній платі у зв*язку з переведенням на 3-денний робочий тиждень, зобов*язання виплатити винагороду за вислугу років, нарахування і виплату надбавки за почесне звання, нарахування та виплату винагороди для працівників, які виходять на пенсію та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: