копія

Справа  № 2-730/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

10 березня 2010 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді                                  Савицького О.А.            

при секретарі                                         Цапко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права  особистої приватної власності на майно придбане в період фактичного припинення шлюбних відносин,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем перебувала в шлюбі з 07.06.1980 року до 28.07.2008 року, а тому майно придбане у вказаний період підлягає поділу. Позивачка просить поділити спільне з відповідачем майно наступним чином: Визнати за нею право власності на садову ділянку розміром 500 кв.м. з будівлями та насадженнями, розташовану в садівницькому кооперативі «Райдуга» Васильківського району Київської області на третій лінії під НОМЕР_2; визнати право власності на 1\5 частину квартири АДРЕСА_1, з яких 1\10 належить їй, а 1\10 належить відповідачу відповідно до договору купівлі-продажу; визнати право власності на 1\2 частку вкладів на рахунку відповідача в Ощадбанку України та Ексімбанку. Виділити відповідачу у власність автомобіль Вольво дн НОМЕР_1 та визнати за ним право власності на 1\2 частку вкладів на відкритих на його ім’я рахунках в Ощадбанку України та Ексімбанку.

Під час розгляду справи судом ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1, який був прийнятий судом до сумісного розгляду з первісним, в якому запропонував свій варіант поділу майна, а саме визнати автомобіль «Вольво» ХС-90, дн НОМЕР_1 та грошові заощадження, що знаходяться в ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунку НОМЕР_3, що відкритий на його ім’я, його особистою приватною власністю, як майна набутого в період окремого проживання з ОСОБА_1, а все інше майно зазначене в первісному позові поділу не підлягає відповідно до вимог закону.

В судовому засіданні позивачка за первісним позовом та її представник свій позов підтримали проти зустрічного заперечили, вважають його не обґрунтованим на законі та недоведеним належними доказами.

Відповідач та його представниця проти первісного позову заперечили, просили задовольнити їх зустрічний позов.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши зібрані в справі докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.06.1980 року.

Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 28.007.2008 року, яким також встановлено, що починаючи з 2002 року сторони не проживають разом, не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх і сімейних відносин.

Вказане рішення суду залишене в силі ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 23.02.2010 року, в якій також підтверджено, що з жовтня 2002 року сторони проживали окремо, і не вели спільне господарство та не підтримували подружні стосунки.

Відповідно до ст.ст. 60, 61, 63 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно п.1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбними договором.

 Відповідно до ч.2 п.1  ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1)майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3)майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Отже з урахуванням викладеного, оскільки відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням не підлягають доказуванню при розгляді справ за участю тих самих осіб в іншій справі, суд приходить до висновку, що може бути предметом поділу як спільне майно подружжя, тільки майно набуте сторонами під час шлюбу в період з 07.06.1980 року до жовтня 2002 року, час коли сторони перебували у шлюбних відносинах та фактично підтримували шлюбні відносини, вели спільне господарство.

Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 11.03.1999 року зареєстрованого в реєстрі за № 1475, сторони під час шлюбу придбали для себе та двох своїх дочок у спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_1. Право власності на вказану квартиру було розподілено відповідно до вказаного договору купівлі-продажу наступним чином: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить 1\5 частина квартири, а їх дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить 4\5 частини квартири.

Отже, як вбачається з даного договору, сторони фактично придбали на кожного з них по рівній частці, а саме по 1\10 частці квартири АДРЕСА_1, а тому законних підстав проводити поділ 1\10 частки у вказаній квартирі, що належить ОСОБА_2, шляхом передачі її у власність позивачці, суд не вбачає, оскільки за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 була придбана така ж 1\10 частка в зазначеній квартирі, а тому відмовляє у задоволенні даної вимоги.

Стосовно поділу автомобіля «Вольво» ХС-90, дн НОМЕР_1 та грошових коштів, що знаходяться в рахунках в Ощадбанку України та Ексімбанку, які відкриті на ім’я ОСОБА_2, як спільного майна подружжя, то суд також вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимоги. Як вбачається з письмових доказів, що містяться в справі, вказаний автомобіль був придбаний ОСОБА_2 в березні 2008 року, а рахунок НОМЕР_3 в ВАТ «Державний ощадний банк України» в Печерському територіально відокремленому без балансовому відділенні-філії № 3715-0278  на ім’я ОСОБА_2 був відкритий 18 жовтня 2002 року, і кошти на нього почали надходити тільки з 31.12.2004 року. Враховуючи викладене, суд вважає що вказані автомобіль і кошти не підлягають поділу як спільне майно подружжя, так як відповідно до рішення суду сторони з жовтня 2002 року не вели спільне господарство та не підтримували подружні стосунки, а тому вказане майно, суд визнає  особистою приватною власністю ОСОБА_2, як майно набуте в період окремого проживання з ОСОБА_1 у зв’язку з фактичним припиненням між ними шлюбних відносин .

Стосовно вимог ОСОБА_1 щодо поділу коштів на рахунках ОСОБА_2 в Ексімбанку, то суд відмовляє в задоволенні даної вимоги за недоведеністю, оскільки суду не надано жодного доказу існування таких коштів у відповідача.

Також ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання за нею права власності на садову ділянку розміром 500 кв.м. з будівлями та насадженнями, розташовану в садівницькому кооперативі «Райдуга» Васильківського району Київської області на третій лінії під НОМЕР_2, як на спільне майно подружжя, що підлягає поділу.

Відповідно до Довідки Глевахівської селищної ради вказана земельна ділянка передана ОСОБА_2 безоплатно у власність відповідно до рішення виконкому селищної ради № 59 від 03.07.1997 року, а отже вона не була придбана за кошти подружжя, а тому не може бути об’єктом поділу, як спільне майно подружжя, у зв’язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до Довідки Васильківського міжрайонного бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_2 в садівницькому кооперативі «Райдуга» Васильківського району Київської області на третій лінії під НОМЕР_2нерухоме майно не зареєстроване. Будь яких інших доказів того, що в період з 07.06.1980 року до жовтня 2008 року, на вказаній земельній ділянці за спільні кошти подружжя було зведено будівлі, а також проведені насадження рослин, суду надано не було, а тому суд відмовляє в задоволенні даної вимоги, як недоведеної належними доказами.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 57, 60, 61, 63, 70, 71 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 212 – 215, 292, 294  ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати автомобіль Вольво ХС-90, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та грошові кошти що знаходяться в ВАТ «Державний ощадний банк України» в Печерському територіально відокремленому без балансовому відділенні-філії № 3715-0278 на рахунку НОМЕР_3 особистою приватною власністю ОСОБА_2, як майно набуте в період окремого проживання з ОСОБА_1 у зв’язку з фактичним припиненням між ними шлюбних відносин  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Cуддя:   підпис.

Копія вірна.    Суддя: