копія
Справа № 2 - 161/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1. травня 2010 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Савицького О.А.
при секретарі Дикому Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я,
ВСТАНОВИВ:
16.07.2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування з ОСОБА_2, ОСОБА_3 моральної шкоди. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 28.08.2005 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тяжку травму нижньої кінцівки, винуватцем у зазначеній ДТП являється ОСОБА_2, а власником автомобіля, за кермом якого був ОСОБА_2 є ОСОБА_3 Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 19.07.2007 року відповідача ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 2007 року звільнено, оскільки ОСОБА_2 має малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно якої не позбавлявся. Підстава для закриття провадження по кримінальній справі в зв’язку з застосуванням Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року не є реабілітуючою при розгляді питання про відшкодування моральної шкоди. В результаті злочинних дій відповідача ОСОБА_2, позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 30000,00 грн. таі просить стягнути з обох відповідачів.
Заявою від 26 жовтня 2007 року позивач уточнив та доповнив свої позовні вимоги і в зазначеній заяві виклав, що внаслідок ДТП, в якій він був потерпілим від ОСОБА_2 позивач має другу групу інвалідності (70% втрати працездатності) та проходить подальше лікування в Київському науково-дослідному інституті травматології та ортопедії, по закінченню лікування реабілітації потребуватиме досить значного часу та коштів і на сьогоднішній день позивач потребує сторонньої допомоги для ведення більш менш нормального життя. І тому, в зв’язку з тим, що для відновлення здоров»я необхідні значні кошти позивач збільшує свої позовні вимоги і відповідно просить суд стягнути з відповідачів 40000,00 грн.
Заявою про збільшення позовних вимог від 02.11.2009 року позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь 130680, 00 грн. – моральної шкоди; 4000,00 грн. – за оплату при проведення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи (а.с. 82-88).
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечив, вважає, що розмір моральної шкоди яку просить стягнути з нього позивач надто завищений.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомила.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м.Києва від 19.07.2007 року в кримінальній справі № 1-496\2007 за звинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, 28.08.2005 року на перехресті вул. Саратовська-вул. Салютна в м. Києві, в зв’язку з порушенням ОСОБА_2 п.п. 16.11, 2.1 дод. 1 Правил дорожнього руху України він допустив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ - 32214», держномер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1. В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Вказаною постановою відповідача ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності звільнено на підставі ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 2007 року, оскільки ОСОБА_2 має малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно якої не позбавлявся.
Як вбачається з копій медичних документів, що містяться в матеріалах справи, в результаті отриманих тілесних, а саме отримання ОСОБА_1 травми у вигляді відкритого перелому, перебіг хвороби ускладнився остеомієлітом, що потребувало оперативного лікування у установою Апарату Єлізарова, остеомієліт потребував крім оперативного, лікування антибіотиками, що викликало у позивача виникнення дерматозу шкірного покрову, що також потребувало додаткового лікування. Крім того, на даний час курс лікування не закінчився і позивач має другу групу інвалідності (70 % втрати працездатності) та проходить подальше лікування у зв’язку з погіршенням стану здоров»я в Київському науково-дослідного інституту травматології та ортопедії.
Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частина 2 вказаної статті передбачає, що моральна шкода, крім іншого полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.
Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, орану АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи в наслідок дії джерела підвищеної небезпеки; ….
Частиною 1 ст. 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
В Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, а саме в п. 3, визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктом 5 вказаної постанови встановлено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
З огляду на п. 9 даної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи обставини справи, особу позивача, характер отриманих ним тілесних ушкоджень та тривалість лікування у зв’язку з цим, те, що в результаті отриманих по вині відповідача ОСОБА_2 травм ОСОБА_1 має другу групу інвалідності (70 % втрати працездатності), виходячи із засад розумності та виваженості, а також враховуючи об’єм моральних та фізичних зусиль необхідних для відновлення порушених прав позивача, суд керуючись вимогами ст. 23, 1167 ЦК України, вважає обґрунтованим стягнути з відповідача ОСОБА_2, на відшкодування позивачу моральної шкоди 40000,00 грн..
Суд, керуючись ч.6 ст. 147 ЦПК України, не приймає до уваги Акт № 4.05-15\06 від 16.03.2009 року комплексної судової психолого-психіатричної експертизи в частині визначення розміру завданої ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 130680 грн., оскільки вказана сума, як вбачається з акту, є можливою, і вирахувана вона за однією з існуючих формул, а тому ця сума не є однозначною, так як при застосуванні інших методик вона може змінюватись.
Стосовно вимог позивача в частині що стосується ОСОБА_3, то суд вважає за необхідне відмовити позивачу в цій частині позову, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону, так як за шкоду завдану в результаті дії джерела підвищеної небезпеки відповідно до ст. 1187ЦК України відповідальною за таку шкоду є особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим джерелом підвищеної небезпеки.
Крім того відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати, а саме: 4000,00 грн. – за проведення експертизи (а.с. 91), а також до стягнення з ОСОБА_2 на користь держави підлягає 8,5 грн. - судового збору та 37,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 169, 212 – 215, 223, 294 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я, задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) грн. та 4000 (чотири тисячі) грн. судових витрат.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 08 (вісім) грн. 50 коп. та по 37 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: підпис.
Копія вірна. Суддя: