копія

                                                                                Справа № 2 - 1004/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

1.   лютого  2010 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді                             Савицького О.А.

при секретарі                                   Цапко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

    Позивачка звернулася до суду з позовом про відшкодування на її користь з Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві 50000 грн. моральної шкоди завданої їй незаконними діями працівників МВС, під час розслідування кримінальної справи № 10-5048 порушеної відносно неї за ст. 364 ч.2 КК України, а саме незаконним її затриманням.

    Судом до участі в справі в якості співвідповідача було притягнуто ДКУ, оскільки всі кошти що виділяються органам МВС обліковуються на рахунках держказначейства.

    Під час розгляду справи судом, позивачка збільшила свої позовні вимоги, а саме просила відшкодувати їй крім 50000 грн. моральної ще й матеріальну шкоду в розмірі 85715,72 грн., яка складається з суми втраченого заробітку за період з 25.05.2004 року, з моменту її незаконного затримання співробітниками МВС, по 05.06.2009 року, момент проведення розрахунку.

    Ухвалою суду від 17.02.2010 року провадження в справі в частині відшкодування моральної шкоди було закрите, оскільки позивачка уже зверталася до суду про відшкодування їй моральної шкоди завданої незаконними діями працівників Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві під час розслідування кримінальної справи № 10-5048 порушеної відносно неї, і за цим позовом було прийняте рішення яке набрало законної сили.

    В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали просили задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві, проти задоволення позову заперечила, вважає вимоги позивачки  безпідставними.

Відповідач Державне Казначейство України свого представника на розгляд справи до суду не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника ДКУ.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві, дослідивши зібрані в справі письмові  докази, суд вважає, що позовне підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідно до протоколу слідчого Шевченківського РУ ГУ МВС України у м.Києві від 25.05.2004 року про затримання у підозрі у вчиненні злочину, в кримінальній справі № 10-5048, ОСОБА_1 була затримана в цей день о 12-45 год., як обвинувачена у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. Звільнена позивачка була на вимогу адвоката тільки 28.05.2004 року о 13-50 год..

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 21.06.2004 року визнано незаконним затримання обвинуваченої ОСОБА_1 згідно протоколу від 25.05.2004 року про затримання у підозрі у вчиненні  злочину. Дана постанова набрала законної сили.

Постановою від 03.07.2007 року кримінальна справа відносно ОСОБА_1 закрита на підставі п.2 ст. 213 КПК України, у зв’язку з недоведеністю участі обвинуваченої у вчиненні злочину.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 05.03.2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України, Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві про відшкодування моральної шкоди, позовні вимоги задоволено частково на користь позивачки стягнуто на відшкодування моральної шкоди стягнуто 21255 грн.. З тексту рішення вбачається, що дана моральна шкода завдана позивачці незаконними діями працівників Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві під час досудового слідства в кримінальній справі порушеній відносно ОСОБА_1 № 10-5048.

В даній справі позивачка ставить вимогу про відшкодування їй матеріальної шкоди, яка завдана їй незаконним затриманням співробітниками Шевченківського РУ ГУ МВС України м.Києва під час розслідування кримінальної справи № 10-5048 порушеної відносно неї за ч.2 ст. 364 КК України в період з 25 по 28 травня 2004 року. Розмір завданої їй матеріальної шкоди позивачка розрахувала виходячи з свого середнього заробітку за місцем своєї останньої роботи за період з моменту затримання її співробітниками МВС, 25.05.2004 року по дату розрахунку 05.06.2009 року, оскільки після її затримання вона була звільнена з роботи за ч.2 ст. 41 КЗпП України, у зв’язку з чим до теперішнього часу не може влаштуватись на іншу роботу.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Згідно п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду», в ідповідно  до  положень  цього  Закону  підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного  засудження,  незаконного   притягнення    як обвинуваченого,  незаконного  взяття  і  тримання   під    вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи  судового  розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення  арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади)  та  інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтею 2 Закону встановлено, що  право  на  відшкодування  шкоди  в  розмірах  і  в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: … 1-1) встановлення  в  обвинувальному вироку  суду чи іншому рішенні  суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на  додаткове  розслідування  чи  новий  судовий  розгляд)   факту незаконного  притягнення  як обвинуваченого,  незаконного взяття і тримання під вартою,  незаконного проведення в ході  розслідування чи   судового   розгляду   кримінальної   справи  обшуку,  виїмки, незаконного накладення арешту на майно,  незаконного відсторонення від  роботи  (посади) та інших процесуальних дій,  що обмежують чи порушують  права  та  свободи  громадян,  незаконного   проведення оперативно-розшукових  заходів;  2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у  діянні  складу  злочину  або  недоведеністю  участі обвинуваченого у вчиненні злочину; ….

Згідно ст.  3 Закону передбачено, що у  наведених  в  статті  1  цього  Закону  випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1)  заробіток  та  інші  грошові  доходи,  які  він   втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади  і  відсотки  по них, цінні папери та відсотки по них, частка  у  статутному  фонді господарського товариства,  учасником  якого  був  громадянин,  та прибуток, який він не отримав  відповідно  до  цієї  частки,  інші цінності),  конфісковане  або  звернене  в  доход  держави  судом, вилучене  органами  дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на  яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові  витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином  у  зв'язку  з  поданням  йому юридичної допомоги;  5) моральна шкода.

З наданих позивачкою та її представником доказів вбачається, що відповідно до рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 08.06.2005 року, зміненого рішенням Апеляційного суду м.Києва від 19.04.2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Аптека Велмед» про зобов’язання видати наказ про звільнення та трудову книжку, виплату розрахунку при звільненні, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ТОВ «Аптеку Велмед» зобов’язано видати наказ про звільнення ОСОБА_1 за ст. 38 КЗпП України (за ініціативи працівника) з 07.06.2005 року та видати їй трудову книжку, а також стягнуто на користь позивачки середній заробіток за період з 26.05.2004 року по 07.06.2005 року день постановлення рішення судом першої інстанції.

Вказане рішення Апеляційного суду в даний час знаходиться на виконанні у відповідному відділі ДВС, по ньому триває виконавче провадження.

Отже як вбачається з вказаного рішення суду на користь позивачки  уже стягнуто середній заробіток за період з 26.05.2004 року по 07.06.2005 року з її колишнього роботодавця, саме за цей період включно просить позивачка відшкодувати їй шкоду з Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві, як втрачений з вини органу дізнання заробіток. Також вказаним рішенням суду фактично зобов’язано колишнього роботодавця провести звільнення позивачки на підставі її заяви про звільнення за власним бажанням, тобто позивачка звільнена фактично з власної волі, а не з вини Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві.

    За таких обставин, оскільки судом встановлено, що на користь позивачки за рішенням суду уже було стягнуто втрачений нею заробіток в тому числі і за період її незаконного затримання, звільнення її з роботи проведено не з вини відповідача, а за її заявою про звільнення з її ініціативи, також іншим рішенням суду їй відшкодовано завдану моральну шкоду у зв’язку з незаконними діями співробітників Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві під час розслідування кримінальної справи відносно неї, суд не знаходить законних підстав для задоволення даного позову, а тому відмовляє позивачці в стягненні на її користь матеріальної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного казначейства України, Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя: підпис.

Копія вірна.     Суддя:                                                                 Савицький О.А.

            Секретар:                                                           Цапко В.А.