копія
Справа № 2 - 4986/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
02 лютого 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Савицького О.А.
при секретарі Цапко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про захист прав споживача,
в с т а н о в и в :
В жовтні 2009р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про стягнення 50000 євро - суми депозиту, 916 євро - проценти за депозитом; 30000 грн. – завдані збитки; 10000 грн. – моральну шкоду та судові витрати, пов’язані з розглядом справи у суді.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26 листопада 2008 року між сторонами було укладено договір № 704473 про банківський вклад «Мій вибір», за яким відповідач прийняв від позивача грошові кошти у розмірі 50000 євро на строк 6 місяців з дати внесення вкладу на рахунок, процентна ставка по вкладу була встановлена у розмірі 12,8 % річних.
26 травня 2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про отримання вкладу та процентів по вкладу відповідно до п. 3.4.5 та 4.7 укладеного договору. Однак, відповідач всупереч викладених в п. 3.4.4 та п. 3.4.5 Договору відмовився від повернення всього вкладу та гарантованих відсотків, що підтверджується копією листа від 23.07.2009 року за № 22-7-14621.
По теперішній час грошові кошти не повернуті, позивач вважає, що відмова відповідача в задоволенні його вимог про повернення вкладу та нарахованих процентів є незаконною та безпідставною, а тому вимушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Під час розгляду справи судом, позивач збільшив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача : 50000 євро - сума депозиту; 905 євро - проценти за депозитом; 56063 грн. – завдані збитки; 15000,00 грн. – моральну шкоду та судові витрати, пов’язані з розглядом справи у суді. Крім того просив стягнути на його користь 3% річних від неповернутої суми та суму індексу інфляції за вказаний період.
В судовому засіданні позивач підтримав позов, з викладених в ньому підстав та просив суд його задовольнити.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про що в матеріалах справи є підтвердження.
Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, судом на обговорення було поставлено питання про можливість провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ч.4 ст. 169, ст.ст. 224, 225 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані ним письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з п. 1) ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.
Згідно ст. 55 цього Закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами між клієнтом та банком.
Банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнту банку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 26 листопада 2008р. позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ВАТ КБ «Надра» договір № 704473 про банківський вклад «Мій вибір», за яким відповідно до п. 1.1 вкладник передає, а банк приймає грошову суму вкладу в сумі 50000,00 євро та зобов’язується виплатити вкладникові суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.
Відповідно до звітів по залишкам коштів, що повинні бути виплачені позивачеві відповідачем, за ним рахується 50000 євро сума депозиту та 913,16 євро відсотків, з яких, як вказав позивач він частину отримав, а тому відсотків залишилося 905,37 євро.
Відповідно до п. 3.4.5 банк зобов’язується повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання Договору.
Посилання представника відповідача у листі від 23.07.2009 року за № 22-7-14621, що підставою неможливості у поверненні позивачу грошового вкладу та нарахованих процентів через складну ситуацію, що склалася у фінансовій системі України є безпідставними.
Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
У відповідності з ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Частиною 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
За змістом ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми грошового вкладу в сумі 50000 євро та 905,37 євро – нараховані проценти за договором – підлягають задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач прострочив термін виконання грошового зобов’язання, а саме дія депозитного договору закінчилася 26.05.2009 року, він не сплатив позивачу 50905,37 євро, до стягнення підлягає сума 3 % річних, яка випливає з такого розрахунку 50905,37 Х 3% : 365 днів Х 251 днів (з 27.05.2009р. по 02.02.2010 р.), що становить 1050,19 євро.
Отже всього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 51955 Євро 56 Євроцентів (50000 + 905,37 + 1050,19).
Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди та індексу інфляції з неповернутої суми вкладу, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутні правові підстави для задоволення цих вимог, оскільки ні договором ні законом, в даному випадку не передбачено відшкодування моральної шкоди, а індекс інфляції може застосовуватися тільки до національної валюти України - гривні.
Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача збитків, які завдані йому неповерненням вкладу та відсотків, оскільки на думку позивача він міг розмістити ці кошти в інших банках під відсотки і отримати прибуток, так як позивачем не доведено достатніми і допустимими доказами дана вимога. Суд не приймає як належний доказ повідомлення в засобах масової інформації реклами банків про розміщення коштів фізичних осіб під певний відсоток, на які посилається позивач, оскільки вказані повідомлення не свідчать про намір позивача скористатися цими пропозиціями і що він отримає в цих випадках прибуток.
Крім того, керуючись ст.ст. 79, 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1700,00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 211 - 215, 218, 223-228, 294 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про захист прав споживача, задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 51955 (п’ятдесят одну тисячу дев’ятсот п’ятдесят п’ять ) Євро 56 Євроцентів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..
В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь держави судовий збір в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот ) грн. 00 коп.
Рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення, а також рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Шевченківського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строк подання заяви відповідачем про скасування заочного рішення та заяви про апеляційне оскарження, якщо ці заяви не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: підпис.
Копія вірна . Суддя: