копія
Справа №2-5356/2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Савицького О.А.
при секретарі Дикому Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Генеральна прокуратура України, про визнання відмови у наданні у власність земельної ділянки протиправною, зобов’язання безоплатно передати у власність земельну ділянку,
в с т а н о в и в :
03 листопада 2009р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до Київської міської ради (КМР) про зобов’язання надати йому земельну ділянку в будь-якому районі м.Києва, розміром 0,10 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13.10.2008 року він звернувся до КМР з письмовою заявою щодо безоплатної передачі йому у власність земельної ділянки в межах міста Києва, проте відповідач вказану заяву не задовольнив. В зв’язку з цим позивач вважає, що були порушені його конституційні права, і що відповідач безпідставно відмовив у наданні йому земельної ділянки.
12.03.2010 року позивачем на адресу суду направлена заява із зміною позовних вимог відповідно до якої позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача Київської міської ради у безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки в межах м.Києва (будь-який район міста) розміром 0,10 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також зобов’язати відповідача вчинити певні дії, а саме – зобов’язати Київську міську раду безоплатно передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку в межах м. Києва (будь-який район міста) розміром 0,10 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позові і просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засідання позов не визнала, вважає його не доведеним та не обґрунтованим, оскільки КМР розглянула заяву позивача відповідно до вимог чинного земельного законодавства та надала йому відповідь, в якій повідомила про відмову у наданні йому земельної ділянки та про причини такої відмови.
Представник третьої особи Генеральної прокуратури України направили на адресу суду заяву, в якій вважають, що Генеральну прокуратуру України безпідставно залучено до участі у справі в якості третьої особи і просять розглянути справу у відсутності їх представника.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом 13 жовтня 2008р. позивач звернувся з письмовою заявою на адресу відповідача, про надання йому безоплатно у власність земельну ділянку в межах м. Києва, площею 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Відповідно до змісту ст. 9 та п. 12 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно з п. г) ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара.
За змістом ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Судом достовірно встановлено, що позивачем 13.10.2008 року було направлено на адресу відповідача заяву, про передачу йому безоплатно у власність земельну ділянку в межах м. Києва, розміром 0,10 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель, споруд, розміром 0,10 гектарів в межах м. Києва (будь-який район), мета її використання - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також в своїй заяві ОСОБА_1 просив надати йому можливість бути присутнім при розгляді його заяви.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до ч. 3, 4 цієї статті відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов’язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки.
13 листопада 2008р. в межах строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян» позивачу було надано відповідь та роз’яснено, що земельні ділянки у приватну власність надаються мешканцям таких селищ м.Києва, як Троєщина, Чапаївка, Жуляни, Бортничі тощо за рахунок ущільнення існуючої забудови на садибах, які використовуються ними тривалий час. Тому відповідно до зазначеного, Київською міською радою було повідомлено позивача про те, що надання йому у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в даний час не може бути вирішено (а.с.22).
У відповідності з п. 7.1 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради за № 313/1747 від 14 березня 2002р. з подальшими змінами та доповненнями громадянин, що виявив бажання одержати земельну ділянку в межах м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подає заяву до Київської міської ради. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування земельної ділянки, мета її використання і склад сім’ї (якщо ділянка передбачається для житлового будівництва).
Подана заява за підписом міського голови або заступника міського голови - секретаря ради направляється до управління земельних ресурсів для опрацювання у встановленому порядку (п. 7.2 Порядку).
Пунктом 7.3 Порядку, передбачено, що особа передає до управління земельних ресурсів:
- письмову згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки або її частини (у разі якщо намічувана для відведення ділянка потребує такого вилучення). Підпис землекористувача посвідчується нотаріально у встановленому порядку;
- ксерокопію паспорта громадянина;
- довідку про склад сім'ї (форма 3), якщо ділянка передбачається для житлового будівництва.
Разом з тим, позивач при зверненні до відповідача з вказаною заявою не було виконано в повному обсязі вимоги п. 7.1., 7.3 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, про що їм було повідомлено у встановленому законом порядку, а саме не зазначено місця розташування земельних ділянок, розмір та мету їх використання, копії паспорту, що позбавляє відповідача виконати вимоги п. 7.4 – 7.8 вищезазначеного Порядку.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною відмови відповідача Київської міської ради у безоплатній передачі у власність позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки в межа м. Києва (будь-який район міста) розміром 0,10 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд задоволенню не підлягають.
Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов’язання безоплатно передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку в межах м. Києва (будь-який район міста) розміром 0,10 гектара для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, оскільки вказані права передбачені ст. ст. 116, 121 ЗК України, також відсутні підстави для зобов’язання відповідача прийняти рішення про передачу позивачу земельної ділянки у приватну власність, в зв’язку з тим, що до КМР проект відведення земельної ділянки у власність позивача, погоджений відповідно до вимог ч.9 ст. 118 ЗК України на розгляд не подавався.
Статтею 9 ЗК України визначено вичерпний перелік повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин.
У відповідності з ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій» генеральним планом населеного пункту – є містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Частиною 1 ст. 8 цього Закону передбачено, що з метою врахування громадських інтересів під час планування територій на регіональному рівні спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури Автономної Республіки Крим, обласні, районні державні адміністрації відповідно до своїх повноважень інформують населення через засоби масової інформації та письмово органи місцевого самоврядування, в тому числі органи місцевого самоврядування територій суміжних адміністративно-територіальних одиниць, про розроблення схем планування відповідних територій.
Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 179, 208, 209, 211 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Генеральна прокуратура України, про визнання відмови у наданні у власність земельної ділянки протиправною, зобов’язання безоплатно передати у власність земельну ділянку, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: (підпис).
З оригіналом згідно. Суддя: Савицький О.А.
Секретар: