копія
Справа № 2-5214/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2010 року Шевченківський районний суд м.Києві в складі:
головуючого судді Савицький О.А.
при секретарі Дикому Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», третя особа – ОСОБА_2, про визнання звільнення незаконним, зобов'язання змінити запис про причину звільнення в трудовій книжці, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
29.10.2009 року позивачка звернулася до суду з позовом до ВАТ КБ «Надра» про визнання її звільнення на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України незаконним, зобов'язання відповідача змінити запис про причину її звільнення в трудовій книжці «звільнена з роботи за одноразове грубе порушення своїх трудових обов’язків, п.1 ст. 41 КЗпПУ» на запис «звільнена з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпПУ», а також дату звільнення з «02.10.2009 року» на «09.10.2009 року», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.10.2009 року по дату винесення рішення судом, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн. завданої незаконним звільненням. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що її було звільнено з роботи в період її тимчасової непрацездатності, крім того до звільнення нею було написано заяву про звільнення за власним бажанням, про порушення нею трудових обов’язків, що стало причиною звільнення, її ніхто не повідомляв, пояснень з цього приводу у неї не відбирали, у зв’язку з чим її звільнення є незаконним.
Судом до участі в справі в якості третьої особи було притягнуто ОСОБА_2, який займаючи посаду заступника тимчасового адміністратора ВАТ КБ «Надра» підписав наказ про звільнення позивачки.
В судовому засіданні представники позивачки позов підтримали, просили задовольнити його в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи з позовними вимогами не погодились, посилаючись на те, що позивачку було звільнено відповідно до вимог законодавства. Посилання позивачки на те, що її звільнено в період перебування на лікарняному суд не повинен приймати до уваги, оскільки позивачка з’являлася на своєму робочому місці та виконувала свої трудові обов’язки, заяву про звільнення та лікарняний адміністрації відповідача не подавала. Також позивачці було відомо про порушення, які були виявлені в результаті перевірки її діяльності, і які керівництвом відповідача було зобов’язано позивачку усунути, що нею не було зроблено, у зв’язку з чим вона і була звільнена.
Вислухавши представників позивачки, представників відповідача та третьої особи, покази свідка, дослідивши письмові докази зібрані судом, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Перевіряючи матеріали справи судом встановлено, що 13.02.1995 року згідно Наказу № 28-к від 13.02.1995 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду економіста в АКБ «Надра».
19.04.1995 року згідно Наказу № 47-к від 19.04.1995 року ОСОБА_1 було звільнено у зв’язку з переведенням в Павлоградський філіал АКБ «Надра» згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України.
20.04.1995 року згідно Наказу № 4 від 20.04.1995 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду головного економіста відділу валютного регулювання Павлоградської філії АКБ «Надра».
25.04.1995 року згідно Наказу № 3-к від 25.04.1995 року ОСОБА_1 було переведено на посаду в.о. начальника відділу валютного регулювання Павлоградської філії АКБ «Надра».
11.10.1999 року згідно Наказу № 626-к від 27.09.1999 року ОСОБА_1 було призначено на посаду в.о. директора Павлоградської філії АКБ «Надра».
02.12.1999 року згідно Наказу № 812-к від 02.12.1999 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Павлоградської філії АКБ «Надра».
18.08.2003 року згідно Наказу № 303-п від 05.08.2003 року ОСОБА_1 було переведено на посаду директора ВАТ КБ «Надра» Дніпропетровське регіональне управління.
07.11.2005 року № 712-п від 07.11.2005 року ОСОБА_1 було переведено на посаду Віце-президента – начальника Східного Міжрегіонального управління Головного офісу ВАТ КБ «Надра».
25.07.2007 року згідно Наказу № 641-п від 25.07.2007 року ОСОБА_1 було переведено на посаду Віце-президента - директора філії ВАТ КБ «Надра» Київське регіональне управління.
02.03.2009 року згідно Наказу № 125-п від 02.03.2009 року ОСОБА_1 було переведено на посаду Віце-президента – начальника Східного міжрегіонального управління ВАТ КБ «Надра».
29.09.2009 року ОСОБА_1 було подано заяву на ім’я Тимчасового адміністратора ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_3, в якій вона просила звільнити її з посади Віце-президента – начальника Східного міжрегіонального управління ВАТ КБ «Надра» з 15.10.2009 року за ст. 38 Кодексу законів про працю України по догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку.
02.10.2009 року Відповідачем було видано Наказ № 648-п, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади Віце-президента – начальника Східного міжрегіонального управління ВАТ КБ «Надра» з 02.10.2009 року за одноразове грубе порушення своїх трудових обов’язків на підставі п.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України. Копію вказаного Наказу та трудову книжку Відповідач направив ОСОБА_1 поштовим відправленням, яке вона отримала 06.10.2009 року.
Згідно ч.1 п.1 ст. 41 КЗпП України власнику або уповноваженому ним органу надано право за своєї ініціативи на розірвання трудового договору з керівником підприємства у зв’язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків ... , а відповідно до ч.2 ст. 41 Кодексу розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни на працівника може бути накладено тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Статтею 149 КЗпП України ч.1 передбачено, що до накладення дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, а ч.4 цієї ж статті передбачено, що стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
В п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 п.1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Як вбачається з листка непрацездатності серії АБК № 688095 ОСОБА_1 з 24.09.2009 року по 08.10.2009 року знаходилася на лікарняному.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 29.09.2009 року на ім’я Тимчасового адміністратора ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_3, позивачка просила звільнити її з займаної посади по ст. 38 КЗпП України, посилаючись на необхідність догляду за дитиною до досягнення нею 14 річного віку. Вказана заява зареєстрована в підрозділі відповідача за № 6677 29.09.2009 року.
Не зважаючи на вказані обставини, відповідач видав наказ за № 648-п про звільнення позивачки з посади з 02.10.2009 року за одноразове грубе порушення нею своїх трудових обов’язків на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.
Як вбачається з Наказу № 648-п від 02.10.2009 року відповідач визнав грубим порушенням трудових обов’язків позивачкою, той факт, що нею не було виконано Розпорядження № 1402 від 24.09.2009 року щодо усунення порушень, встановлених аудиторською перевіркою згідно аудиторського звіту від 14.08.2009 року.
Згідно пояснювальної записки Офіс-менеджера Східного МРУ ВАТ КБ «Надра» від 01.10.2009 року Розпорядження № 1402 від 24.09.2009 року було роздруковано, зареєстровано в період з 15.00 год. до 16.00 год. за вхідним № 6614 від 24.09.2009 року та передано на ознайомлення в папку для вхідних документів Віце-президенту ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_1. Що також підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4.
Беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 особисто ознайомилась з Розпорядженням № 1402 від 24.09.2009 року, сторонами суду надано не було.
Отже, з урахування письмових доказів, що містяться в справі, а також показів свідка, та пояснень представників сторін, суд вважає, що ОСОБА_1 не була ознайомлена із вказаним розпорядженням роботодавця, а тим більше не могла виконати його в строки, що ним встановлені, оскільки була відсутньою на робочому місці з 24.09.2009 по 08.10.2009 року, з причин тимчасової непрацездатності та перебуванням на лікарняному. Крім того відповідачем перед звільненням позивачки не відбиралося письмових пояснень з приводу порушень за які остання була звільнена.
Пункт 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” встановлює, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосуються випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Враховуючи встановлені судом порушення допущені відповідачем при звільненні позивачки, а саме: звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності, звільнення з підстав невиконання розпорядження з яким працівник не був ознайомлений належним чином у зв’язку з чим не мав можливості його виконати, звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов’язків без отримання від працівника пояснень з приводу вказаного порушення, а також залишення без реагування заяви позивачки про звільнення за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України, у зв’язку з необхідністю здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею 14 річного віку, суд вважає, що звільнення позивачки відбулося з порушенням вимог законодавства, а тому вважає його незаконним.
Відповідно до ч. 3 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене, оскільки судом визнано підстави звільнення позивачки незаконними, а також те, що нею було подано заяву про звільнення за власним бажанням, яка не була розглянута відповідачем, суд вважає за необхідне зобов’язати ВАТ КБ «Надра» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, а саме: змінити запис «звільнена з роботи за одноразове грубе порушення своїх трудових обов’язків, п.1 ст. 41 КЗпПУ» на запис «звільнена з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпПУ», а також дату звільнення з «02.10.2009 року» на «09.10.2009 року», перший робочий день після закінчення лікарняного позивачки.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд вважає, що незаконним звільненням з роботи позивачці дійсно було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що вона була незаконно позбавлена свого конституційного права на працю, у зв’язку з чим позбавлена коштів для існування, не могла забезпечити достатній життєвий рівень, внаслідок чого знаходилася у стані постійного стресу та зазнавала глибоких моральних страждань.
Незаконним звільненням був порушений звичайний устрій життя позивачки, були втрачені нормальні робочі зв’язки з тими людьми, з якими вона щоденно спілкувалася на роботі, також позивачка була вимушена прикладати значних зусиль для налаштування й організації свого життя, пошуку нової роботи та джерел для існування сім’ї, враховуючи, що її звільнення відбулося за статтею закону, яка компрометувала її як працівника. Крім того, незаконне звільнення негативно вплинуло на ділову репутацію позивачки, що також завдає їй значних моральних страждань.
Суд враховуючи перелічені обставини, виходячи з принципу розумності та справедливості вважає, що на користь позивачки необхідно стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 3000 гривень.
Поряд з тим суд не знаходить законних підстав для задоволення вимог позивачки щодо стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивачкою та її представниками не надано суду належних доказів на підтвердження того, що у зв’язку з незаконними її звільненням та неправильним формулюванням звільнення в трудовій книжці вона не могла влаштуватися на іншу роботу, а сама по собі підстава неправильного формулювання причини звільнення не може бути належним доказом на підтвердження вказаного факту.
Крім того відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України на користь позивачки з відповідача підлягають до стягнення витрати на ІТЗ в розмірі 37 грн. та на користь держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 17 грн..
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 4, 8, 21, 40, 41, 147, 147-1, 148, 149, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 15, 15-1, 30, 62, 75, 172, 202, 202-1, 203, 217 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 згідно наказу № 648-п від 02.10.2009р. з посади Віце-президента – Начальника Східного міжрегіонального управління ВАТ КБ «Надра» за п.1 ст. 41 КЗпПУ за одноразове грубе порушення своїх трудових обов’язків.
Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, а саме: змінити запис «звільнена з роботи за одноразове грубе порушення своїх трудових обов’язків, п.1 ст. 41 КЗпПУ» на запис «звільнена з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпПУ», а також дату звільнення з «02.10.2009 року» на «09.10.2009 року».
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди та 37 (тридцять сім) грн. судових витрат.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на користь держави судовий збір в розмірі 17 грн. (сімнадцять) грн. 00 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: підпис.
Копія вірна. Суддя:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ай. Ді. Ем. Лтд Ко”
03058, м.Київ, вул. Леваневського,5
ОСОБА_6
АДРЕСА_1
17.12.2003 року.
с-19
Шевченківський районний суд м.Києва направляє копію рішення суду від 12.12.2003 року для відома.
Додаток: на 1-му аркуші.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва Савицький О.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ай. Ді. Ем. Лтд Ко”
03058, м.Київ, вул. Леваневського,5
ОСОБА_6
АДРЕСА_1
17.12.2003 року.
с-19
Шевченківський районний суд м.Києва направляє копію рішення суду від 12.12.2003 року для відома.
Додаток: на 1-му аркуші.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва Савицький О.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ай. Ді. Ем. Лтд Ко”
03058, м.Київ, вул. Леваневського,5
ОСОБА_6
АДРЕСА_1
17.12.2003 року.
с-19
Шевченківський районний суд м.Києва направляє копію рішення суду від 12.12.2003 року для відома.
Додаток: на 1-му аркуші.
Суддя Шевченківського
районного суду м. Києва Савицький О.А.