копія

Справа № 2-1584/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ              УКРАЇНИ

14 квітня 2010 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

        головуючого судді               Савицького О. А.,

        при секретарі                      Дикому Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_3, про  визнання права власності на квартиру,

в с т а н о в и в:

 15.02.2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на квартири НОМЕР_1 та АДРЕСА_2. Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що квартири відповідач ОСОБА_2 придбав за її кошти, оскільки на момент придбання квартир відповідач коштів не мав, а тому позичив у неї 160000 грн.. За ці кошти відповідач придбав квартири за НОМЕР_1 та АДРЕСА_2. По закінченні строку відповідач позику не повернув, тому вони уклали між собою угоду про припинення зобов’язання переданням відступного, згідно якого відповідач відступив їй спірні квартири та повинен був передати їй на них права. Однак свої зобов’язання відповідач не виконав, що змусило позивачку звернутися до суду з даним позовом.

Судом до участі в справі в якості третьої особи було притягнуто ОСОБА_4, який під час розгляду справи помер, а тому був виключений зі складу учасників судового процесу.

Також на виконання ухвали Апеляційного суду м.Києва від 02.03.2009 року в даній справі, судом до участі в справі в якості третіх осіб, були притягнуті ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача погодилася з доводами викладеними в позові та підтвердила всі обставини викладені в ньому.

Треті особи на розгляд справи не з’явилися хоча повідомлялися відповідно до вимог закону, а саме: ОСОБА_1 повідомлялася через свого представника, який приймав участь в справі в минулому судовому засіданні, а ОСОБА_3 повідомлялася за адресою вказаною нею в апеляційній скарзі на попереднє рішення суду в даній справі, а також за якою вона зареєстрована відповідно до відомостей адресного бюро. Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності третіх осіб.

Вислухавши пояснення  позивачки, представника відповідача,  дослідивши докази зібрані в справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 знаходився в шлюб з третьою особою ОСОБА_5. Рішенням Зарічнянського районного суду м.Сумми від 28.12.2004 року шлюб між відповідачем та третьою особою було розірвано. Цим рішенням було встановлено, що відповідач та третя особа ОСОБА_5 шлюбні відносини не підтримують з 1993 року, спільного господарства не ведуть  і проживають в різних містах та фактично кожний із них створив нову сім’ю.

Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже спірні квартири на ім’я відповідача було придбано після фактичного розірвання ним шлюбних стосунків з ОСОБА_5, а саме 22.02.2000 та 09.08.2000 року, тому  суд вважає, що ОСОБА_5 прав на спірні квартири немає . Також відсутні права на спірні квартири і у третьої особи ОСОБА_3, дочки відповідача та третьої особи, оскільки долі власності в спірних квартирах вона немає, а реєстрація місця проживання в спірних квартирах, права власності у неї не породжує.

Також з письмових доказів та пояснень сторін, судом встановлено, що 15.02.2000 року позивачка надала відповідачу позику в сумі 100000 гривень терміном на три роки для придбання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1.

22.02.2000 року відповідачем за договором купівлі-продажу було придбано квартиру АДРЕСА_1.

01.08.2000 року позивачка надала відповідачу позику в суммі 60000 гривень для придбання відповідачем двокімнатної квартири АДРЕСА_2.

09.08.2000 року відповідач за договором купівлі-продажу придбав квартиру АДРЕСА_2.

01.02.2003 року термін дії  договорів позики сторони продовжили до 2007  року.

16.11.2004 року сторони уклали угоду про припинення зобов’язання переданням відступного. Відповідно до цієї угоди, в зв’язку з неможливістю повернення відповідачем позики в сумі 160000 гривень, отриманих ним  від позивачки для придбання квартир НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 відповідач передає, а позивачка приймає відступне вказаними квартирами. Однак відповідач після укладення даної угоди, взяті на себе зобов’язання не виконав.

Як пояснила в судовому засіданні позивачка та підтвердив представник  відповідача, позивач з відповідачкою знайомі з 1999 року. З 2000 року вони стали проживати фактичними шлюбними відносинами. Оскільки у відповідача не було коштів на придбання свого житла, вона надала йому позику. Відповідач зобов’язувався повернути кошти через три роки.  Позику він  до встановленого строку не повернув. Вони продовжили термін повернення позики за взаємною згодою до 2007 року . В подальшому, як пояснила позивачка, вона зрозуміла, що від відповідача вона не зможе отримати свої кошти, а тому 16 листопада 2004 року вони підписали угоду про припинення зобов’язання переданням відступного. В червні 2005 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб.

Представник відповідача повністю визнав позовні вимоги та пояснила, що її довіритель не в змозі повернути позивачці позику, а тому не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на спірні квартири.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання договору.

У відповідності зі ст. 600 ЦК України зобов’язання припиняється за згодою сторін в наслідок передання боржником кредиторові відступного ( грошей , іншого майна тощо).

 Судом встановлено, що зобов’язання відповідача перед позивачкою припинені шляхом укладення договору 16.11.2004 року про припинення зобов’язання шляхом передання відступного у вигляді спірних квартир , який  на час розгляду справи не визнано недійсним у встановленому законом порядку, а тому його умови є обов’язковими для виконання сторонами.

Оцінюючи всі зібрані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 526, 527, 600 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 59, 60, 61, 212, 213, 215 , 218 ЦПК України , суд,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2.  

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:  підпис.

Копія вірна.   Суддя: