копія
Справа № 2 - /2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2010 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Савицького О.А.
при секретарі Цапко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про зобов’язання змінити формулювання причини звільнення, внесення змін до трудової книжки, стягнення коштів та відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
встановив:
22.06.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ КБ «Надра» про зобов’язання відповідача змінити формулювання причини його звільнення з посади радника департаменту по обслуговуванню VIP-клієнтів, зробивши запис, що він звільнився за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, 25.02.2009 року. Також просив стягнути на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 25.02.2009 року по 22.05.2009 року в розмірі 22098,8 грн., 23126,65 грн. вихідної допомоги, матеріальні збитки в розмірі 1339,3 грн., неустойку в розмірі 643,89 грн. за затримку розрахунку при звільненні за період з 25.02.2009 року по 22.05.2009 року та 915,43 грн. неустойку на суму вихідної допомоги при звільненні за період з 22.02.2009 року по 19.06.2009 року, середній заробіток за період з 22.05.2009 року по 19.06.2009 року в сумі 7194,96 грн.. Крім того відшкодувати йому моральну шкоду завдану незаконним звільненням в розмірі 69500 грн..
Під час розгляду справи позивач збільшив свої позовні вимоги, а саме просив зобов’язати відповідача змінити формулювання причини його звільнення у трудовій книжці, зробивши запис, що він звільнився за власним бажанням, внаслідок порушення власником законодавства про працю ч.3 ст. 38 КЗпП України, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв’язку з затримкою видачі трудової книжки за період з 25.02.2009 року по 22.05.2009 року в розмірі 22098,8 грн., 23420,63 грн. вихідної допомоги у зв’язку з порушенням відповідачем трудового законодавства та умов колективного договору, матеріальні збитки завдані несвоєчасним проведенням розрахунку при звільненні в розмірі 1784,63 грн., стягнути неустойку, у вигляді пені, в розмірі 643,89 грн. за затримку розрахунку при звільненні за період з 25.02.2009 року по 22.05.2009 року та неустойку на суму вихідної допомоги при звільненні за період з 25.02.2009 року по день винесення рішення, а також середній заробіток за період з 22.05.2009 року по дату винесення рішення. Крім того відшкодувати йому моральну шкоду завдану незаконним звільненням та затримкою розрахунку в розмірі 69500 грн..
В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити його повністю.
Представник відповідача, проти позову заперечив, вважає його безпідставним та надуманим, оскільки звільнення позивача проведено в межах чинного трудового законодавства, а доводи на які посилається позивач не відповідають дійсності.
Вислухавши позивача, представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши письмові докази зібрані в справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.09.2003 року працював в ВАТ КБ «Надра» на посаді радника департаменту по обслуговуванню VIP-клієнтів.
Наказом від 07.04.2009 року № 225-п від 07.04.2009 року, позивач був звільнений з роботи з 25.02.2009 року, у зв’язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України.
З наказом позивач був ознайомлений 22.05.2009 року коли вперше з’явився після відсутності з 25.0.2005 року за розрахунком.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
З пояснень сторін та письмових доказів встановлено, що позивачем 25.02.2009 року поштовим відправленням на адресу відповідача було направлено заяву від 25.02.2009 року про звільнення з роботи за власним бажанням з цієї ж дати. Вказану заяву відповідач отримав по пошті 04.03.2009 року.
Позивач в своїх поясненнях наполягає на тому, що він з ранку 25.02.2009 року знаходився на своєму робочому місці, що може підтвердити свідок ОСОБА_2, його колишній керівник, а також, він в цей день отримував ключі від свого кабінету про що розписувався в журналі отримання ключів. В цей день він начеб то намагався здати в канцелярію свою заяву про звільнення, де йому було відмовлено в прийомі цієї заяву у зв’язку з чим він відпросився у ОСОБА_2 на кілька годин, щоб відправити цю заяву поштою, після чого він знову повернувся на своє робоче місце. Починаючи з наступного дня він на роботу не виходив нікого з керівництва про причини свого невиходу не повідомляв.
З наданого представником відповідача витягу з Журналу обліку видачі ключів для співробітників вбачається, що 25.02.2009 року позивач ключі від кабінету № 607-лев в якому знаходилось його робоче місце не отримував. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомив, що 25.02.2009 року він знаходився в лікарні через стан свого здоров’я. В цей час, в першій половині дня йому зателефонував ОСОБА_1, який в той час був його підлеглим по роботі в КБ «Надра», він в телефонному режимі дозволив йому покинути робоче місце на деякий час, щоб той міг звернутися на пошту для відправлення заяви про звільнення з роботи. Безпосередньо він не може підтвердити чи знаходився ОСОБА_1 25.02.2009 року на своєму робочому місці, а якщо знаходився то коли він його покинув і чи повернувся назад.
Враховуючи викладене, суд вважає, що твердження позивача про те, що він знаходився 25.02.2009 року на своєму робочому місці і тільки на незначний проміжок часу залишав його, для здійснення поштового відправлення заяви про звільнення, після чого повернувся на робоче місце, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а навпаки спростовані наявними доказами.
Після отримання 04.03.2009 року поштою заяви позивача про звільнення за власним бажанням з 25.02.2009 року, відповідач 13.03.2009 року направив позивачу лист про неможливість звільнення його заднім числом, а також зажадав пояснень причини відсутності на робочому місці починаючи з 23.02.2009 року.
07.04.2009 року позивач з’явився на робочому місці та надав письмові пояснення на ім’я тимчасового адміністратора ВАТ КБ «Надра», з яких вбачається, що позивач підтверджує свою відсутність на роботі починаючи з 25.02.2009 року.
За таких обставин, оскільки в судовому процесі встановлено, що позивач без поважних причин не знаходився на робочому місці починаючи з 25.02.2009 року по день видачі наказу про його звільнення, суд вважає, що відповідач правомірно звільнив його на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з прогулом, також позивачу було видано трудову книжку та проведено з ним повний розрахунок після того як він з’явився до відповідача, а тому суд відмовляє в задоволенні позову.
Н а підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212 – 215, 223, 294 ЦПК України суд,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про зобов’язання змінити формулювання причини звільнення, внесення змін до трудової книжки, стягнення коштів та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: підпис.
Копія вірна. Суддя: