копія
Справа № 2-941/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2010 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Савицького О.А.
при секретарі Цапко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», третя особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу,
встановив:
28.10.2008 року позивач звернувся в суд з позовом до НАЕК «Енергоатом» про поновлення його на роботі на посаді радника віце-президента з капітального будівництва, яку він займав до звільнення, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що його незаконно було звільнено відповідачем у зв’язку зі скороченням штату працівників, оскільки йому не були запропоновані усі вакантні посади, не було враховано його переважне право на зайняття вакантних посад, як учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС. Крім того при звільненні відповідач провів з позивачем не повний розрахунок, а саме не виплатив компенсацію за невикористану відпустку за 2006 рік.
В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позов, просили його задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили посилаючись на те, що позивач за вчасно був повідомлений про скорочення на підприємстві, йому були запропоновані вакансії, що були вільні в Дирекції підприємства та які відповідали його кваліфікації, оскільки позивач відмовився від запропонованих вакансій його було звільнено з посади та проведено розрахунок.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив на адресу суду заяву в якій просив розглянути справу у його відсутність, а також висловив в ній свою незгоду з позовом.
Вислухавши позивача, його представника, представників відповідача, покази свідків, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що з 22.09.1997 року позивач працював на різних посадах в ДП НАЕК «Енергоатом». Відповідно до наказу № 420 позивач з 10.06.2008 року був переведений в Дирекцію ДП НАЕК «Енергоатом» на посаду радника віце-президента з капітального будівництва.
Наказом № 653 від 04.07.2008 року «Про зміни організаційної структури», були внесені зміни в структуру управління ДП НАЕК «Енергоатом», у зв’язку з чим було скорочено посаду радника віце-президента з капітального будівництва, яку займав позивач.
Позивача 07.07.2008 року було попереджено про наступне звільнення з посади, а відповідно до наказу № 650-к від 05.09.2008 року його було звільнено з роботи з 08.09.2008 року у зв’язку із скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.
Позивач в своєму позові та своїх поясненнях наполягає на тому, що при його попередженні про наступне звільнення, а також в інші дні до його звільнення, йому не були запропоновані вакантні посади, що були наявні в ДП НАЕК «Енергоатом».
Вказані твердження позивача щодо не ознайомлення його з існуючим вакантними посадами спростовуються наданим представниками відповідача Актом про ознайомлення з вакансіями ДП НАЕК «Енергоатом» від 15.08.2008 року, який підписаний працівниками відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, підтвердили факт ознайомлення ОСОБА_1 з вакансіями в ДП НАЕК «Енергоатом» про що був складений акт від 15.08.2008 року, оскільки останній відмовився від підпису про ознайомлення з вакансіями.
Поряд з тим, як вбачається з Акту про ознайомлення з вакансіями ДП НАЕК «Енергоатом» від 15.08.2008 року, ОСОБА_1 було ознайомлено тільки з вакантними посадами, які були в Дирекції ДП НАЕК «Енергоатом», що також підтвердили вказані вище свідки, а з вакансіями в інших структурних підрозділах відповідача, які не є самостійними юридичними особами, позивача ознайомлено не було.
Судом встановлено, що в своєму складі ДП НАЕК «Енергоатом» крім Дирекції має наступні структурні підрозділи, що не знаходяться в м.Києві: Запоріжська АЕС, Рівненська АЕС, Хмельницька АЕС, Південно-Українська АЕС, ВП «Атомремонтсервіс» в им.Славутич, ВП «Аварійно технічний центр» в м.Білогородка, а також є структурні підрозділи, що знаходяться в м.Києві: ВП «Науковотехнічний центр», ВП «Управління справами», ВП «Атомкомплект».
Згідно ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1)зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; ….
Але ч.2 цієї статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадків ліквідації підприємства, установи, організації), 2 – 5, 7 статті 40 …, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Як вбачається з матеріалів справи керівник ДП НАЕК «Енергоатом» 08.08.2008 року звернувся з поданням до профспілкового комітету щодо надання згоди на звільнення позивача у зв’язку із скороченням штатів. За цим поданням на засідання профспілкового комітету 19.08.2009 року було прийняту рішення про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, оскільки керівництвом не були вжиті всі заходи для його працевлаштування, а також не враховані обставини, які надають йому переважне право на залишення на роботі.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, Категорії 2, що відповідно до ст.. 42 КЗпП України дає йому переважне право на залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, порівняно з іншими працівниками, які не підпадають під дію цієї статті.
Представниками відповідача не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що при звільненні позивача з роботи було враховано його переважне право на залишення на роботі. Крім того з наданих представниками відповідача відомостей про вакансії у відокремлених структурних підрозділах ДП НАЕК «Енергоатом» на час звільнення з роботи позивача, вбачається існування вакансій в цих підрозділах, в тому числі і посад керівників відділів та їх заступників, які взагалі не пропонувалися позивачу.
Враховуючи викладене, оскільки позивачу не були запропоновані всі вакантні у відповідача посади по всім структурним підрозділам, а також оскільки не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в 1986 році, суд вважає, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог закону, а тому є незаконним.
Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення працівника без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Враховуючи, що судом встановлено незаконність звільнення позивача відповідачем, суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді яку він займав до звільнення, а саме на роботі в Державному підприємстві Національній атомній енергогенеруючій компанії «Енергоатом» на посаді радника віце-президента з капітального будівництва Дирекції ДП НАЕК «Енергоатом».
Згідно ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу ….
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про необхідність поновлення позивача на роботі, суд вважає за необхідне також стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2008 року до 15.02.2010 року.
Як вбачається з наданого представниками відповідача розрахунку (а.с. 66), який відповідає вимогам встановленим відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України № 100 від 08.02.95 року, середньомісячна заробітна плата позивача становила 9564,28 грн., а середньоденна 444,86 грн..
Звідси середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу в період з 09.09.2008 року по 15.02.2010 року становить 9564,28 Х 16 + 444,86 Х 27 = 165039,7 грн., який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Поряд з тим, суд не знаходить законних підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме у зв’язку із затримкою виплати відпускних за 2006 рік у період з 09.09.2008 року по 27.10.2008 року, оскільки судом визнано звільнення позивача незаконним, у зв’язку з чим на його користь уже стягнуто середній заробіток за вказаний період як компенсація за час вимушеного прогулу, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
У справах про звільнення згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Як вбачається з позову позивач звернувся до суду 28.10.2008 року, а звільнений був з 08.09.2008 року, тобто позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності на 20 днів, у зв’язку з чим він просить суд поновити йому цей строк, так як пропустив його з поважних причин.
Згідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а ч.4 встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Представниками відповідача не заявлялася вимога про застосування строку позовної давності до вимог позивача щодо його поновлення на роботі.
Поряд з тим, з наданих позивачем доказів, а саме медичних довідок вбачається, що після звільнення з роботи позивач тривалий час перебував на лікарняному у зв’язку з погіршенням стану здоров’я, а тому суд вважає, що позивачем був пропущений передбачений ст. 233 КЗпП України строк на звернення до суду з поважної причини, що є підставою для поновлення цього строку.
Крім того відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України на користь держави з відповідача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 1650,39грн., а також на користь позивача витрати на ІТЗ 30 грн., а всього разом на користь позивача з відповідача підлягає до стягнення 165069,70 грн..
Керуючись ст. 367 ЦПК України та ч.5 ст. 235 КЗпП України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяц в розмірі 9564,28 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві Національній атомній енергогенеруючій компанії «Енергоатом» на посаді радника віце-президента з капітального будівництва Дирекції ДП НАЕК «Енергоатом».
Стягнути з Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» на користь ОСОБА_1 165069 (сто шістдесят п’ять тисяч шістдесят дев’ять) грн. 70 коп., без вирахування податків та обов’язкових платежів.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Стягнути з Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом» на користь держави судовий збір в розмірі 1650 (одна тисяча шістсот п’ятдесят) грн. 39 коп..
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 9564 (дев’ять тисяч п’ятсот шістдесят чотири) грн. 28 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: підпис.
Копія вірна. Суддя:
- Номер: 2-во/601/6/21
- Опис:
- Тип справи: на заяву у цивільних справах (2-сз, 2-р, 2-во, 2-др, 2-зз,2-і)
- Номер справи: 2-941/2010
- Суд: Кременецький районний суд Тернопільської області
- Суддя: Савицький Олег Антонович
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 22.03.2021
- Дата етапу: 22.03.2021