копія

                                                                                Справа № 2-77/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

09 лютого 2010  року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

      головуючого     судді                          Савицького О.А.

                при секретарі                                  Цапко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і ОСОБА_5, про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу частки квартири,

в с т а н о в и в:

    Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним Договір купівлі-продажу 1\3 частини квартири АДРЕСА_1 від 06.06.2004 року укладеного між ОСОБА_2, яка діяла від його імені на підставі довіреності, та ОСОБА_6.  Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на момент видачі ним довіреності на розпорядження його часткою в квартирі він не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

    Під час розгляду справи судом, позивач збільшив свої позовні вимоги, а саме просив визнати недійсною, крім договору купівлі-продажу його частини квартири, також довіреність від 09.06.2004 року видану ним своїй дочці ОСОБА_2 на підставі якої вона продала вказану частку квартири від його імені своєму діду ОСОБА_6.

    Судом до участі в справі в якості третіх осіб без самостійних вимог були притягнуті приватні нотаріуси, які посвідчували спірну довіреність та договір купівлі-продажу, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Крім того судом було проведено заміну відповідача ОСОБА_6, оскільки він помер, на його спадкоємця ОСОБА_3.

    В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

    Відповідачка ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечила посилаючись на те, що всі доводи позивача надумані, видаючи довіреність на її ім’я, він переслідував включно свої інтереси, а також наполягала на тому, що в той час він розумів значення своїх дій та вільно керував ними. Стосовно висновку експертизи вважає його необ’єктивним, оскільки спрацював людський фактор, після спілкування експерта з позивачем.

    Відповідачка ОСОБА_3 та треті особи в судове засідання на розгляд справи не з’явились про час та місце розгляду справи повідомлялися. Відповідачка ОСОБА_3 була повідомлена відповідачкою ОСОБА_2, яка є її повнолітньою дочкою, і яка підтвердила що повідомила свою матір про дане судове засідання та вручила їй судову повістку про виклик до суду на 09.02.2010 року. Третя особа ОСОБА_5 направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності не з’явившихся осіб, на підставі наявних в справі доказів.

    Заслухавши пояснення позивача, відповідачки ОСОБА_2, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ОСОБА_1 видав на ім’я своєї дочки ОСОБА_2 Довіреність на управління і розпорядження всім його майном, посвідчену 09 червня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яка зареєстрована в реєстрі за № 1126.

    24.09.2004 року, діючи від імені ОСОБА_8 на підставі вказаної Довіреності, ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_6 Договір купівлі-продажу частини квартири зареєстрований в реєстрі за № 7821 та засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за яким було продано 1\3 частину квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_1.

Відповідно до Акту № 857 від 12.08.2008 року амбулаторної судово-психіатрічної експертизи проведеної за ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 04.04.2007 року, ОСОБА_1 в період підписання генеральної довіреності на розпорядження майном на ім’я ОСОБА_2 09.06.2004 року страждав органічним враженням головного мозку судинного ґенеза з вираженими порушеннями психіки і по своєму психічному стану в той період часу (а саме 09.06.2004 року) не усвідомлював значення своїх дій і не міг ними керувати.  

Крім того Відповідно до Акту № 625 від травня 2005 року амбулаторної судово-психіатрічної експертизи проведеної за ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 25.02.2005 року, ОСОБА_1 на час проведення експертизи виявляє ознаки органічного враження головного мозку судинного ґенеза з слабоумієм по своєму психічному стану не усвідомлює значення своїх дій і не може керувати ними.  

У суду немає підстав ставити під сумнів вказані висновки експертів, а тому суд не приймає до уваги зауваження відповідачки ОСОБА_2 щодо вказаних актів, і приймає їх як належні та допустимі докази в даній справі.

Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути  другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, ….

    Враховуючи викладене, оскільки оспорювана позивачем Довіреність на розпорядження його майном була видана ОСОБА_2  в момент коли він не усвідомлював значення своїх дій і не міг ними керувати, суд вважає, що зазначена Довіреність  від імені ОСОБА_1 видана на ім’я ОСОБА_2 на управління і розпорядження всім його майном посвідчена 09 червня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яка зареєстрована в реєстрі за № 1126, підлягає визнанню недійсною. Також оскільки Довіреність на підставі якої діяла ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 при  укладанні договору купівлі-продажу його частки квартири визнана судом недійсною, підлягає визнанню не дійсним і сам Договір купівлі-продажу частини квартири від 24 вересня 2004 року, зареєстрований в реєстрі за № 7821 та засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ОСОБА_2, що діяла за довіреністю від імені ОСОБА_1 посвідченої 09 червня 2004 року за реєстром № 1126, та ОСОБА_6, за яким було продано 1\3 частину квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_1, а сторони в цій угоді повинні повернути одна одній все отримане за нею, а тому суд визнає за ОСОБА_1 право власності на 1\3 частину квартири АДРЕСА_1, яка була незаконно відчужена.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 203, 215, 216, 225 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 – 215, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і ОСОБА_5, про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу частки квартири – задовольнити.

    Визнати недійсною з моменту вчинення Довіреність від імені ОСОБА_1 видану на ім’я ОСОБА_2 на управління і розпорядження всім його майном посвідчену 09 червня 2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яка зареєстрована в реєстрі за № 1126.

    Визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу частини квартири від 24 вересня 2004 року, зареєстрований в реєстрі за № 7821 та засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ОСОБА_2, що діяла за довіреністю від імені ОСОБА_1 посвідченої 09 червня 2004 року за реєстром № 1126, та ОСОБА_6, за яким було продано 1\3 частину квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_1.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\3 частину квартири АДРЕСА_1.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:   підпис.

З оригіналом згідно.   Суддя: