копія
Справа № 2а -1961\10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ
25 січня 2010 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Савицького О.А.
суддів: Піхур О.В.
Волошина В.О.
при секретарі Барибіній К.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров’я України про визнання неправомірною бездіяльність та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
В липні 2007 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства охорони здоров’я України, в якому просив визнати бездіяльність відповідача, пов’язану з неналежним наданням йому медичної допомоги, як суб’єкта владних повноважень, оскільки він є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров’я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення, такою що порушує його права та інтереси, зобов’язати відповідача скликати консиліум з фахівців-інфекціоністів та дерматологів з метою визначення необхідності та стратегії подальшого його лікування, а також зобов’язати відповідача вирішити питання щодо направлення його на лікування за кордон.
Під час розгляду справи судом позивач змінив свої позовні вимоги, в яких просив визнати бездіяльність відповідача, пов’язану з неналежним наданням йому медичної допомоги, як суб’єкта владних повноважень, такою що порушує його права та інтереси, а також зобов’язати відповідача відшкодувати йому моральну шкоду, завдану неправомірною бездіяльністю, в розмірі 50000 грн..
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що при його захворюванні на інфекційне захворювання фахівці МОЗУ відмовилися надати йому кваліфіковану медичну допомогу, після чого позивач самостійно вилікував вказану хворобу.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, та просив задовольнити даний адміністративний позов.
Відповідач до суду свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся, відповідно до вимог закону, про що в матеріалах справи є підтвердження, а тому враховуючи положення ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. ….
Як вбачається з матеріалів справи, та пояснень позивача, останній 02.07.2003 року звернувся за медичною допомогою до дерматолога Центральної районної лікарні м.Новоазовськ Донецької області, де діагноз встановлений не був, а тому позивача було направлено на консультацію до Донецької міської інфекційної лікарні, з якої його було направлено на кафедру інфекційних хвороб Донецького медичного університету.
Протягом 2003 та 2004 років позивача оглядали різні фахівці в галузі медицини, що підтверджується наданими ним копіями медичних висновків та довідок. Він проходив призначені йому лікарями курси лікування та терапії.
Позивач вважаючи, що йому надається не кваліфікована медична допомога звернувся з листами до Уповноваженої з прав людини та безпосередньо до Міністерства охорони здоров’я України щодо неналежного надання йому медичних послуг.
На які йому була надана відповідь МОЗ від 27.07.2005 року, відповідно до якої вбачається, що за зверненнями позивача була створена комісія, яка вивчила викладене ним у зверненнях та додатки до цих звернень, і яка встановила, що позивачу надавалася кваліфікована медична допомога. Крім того позивачу було запропоновано провести додаткове обстеження і при необхідності пройти лікування в Головному військовому клінічному госпіталі МОУ , як колишньому військовослужбовцю.
Позивач не погодився з вказаним листом МОЗ, та як він стверджує самотужки провів лікування, після чого повністю видужав. Лікування він проводив не за рецептами і методами, які пропонували фахівці від Української медицини, а керуючись рекомендаціями та методами, які він отримав самостійно.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України „Про звернення громадян”, якщо питання порушене в зверненні одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, ... не входить до їх повноважень, воно в термін не більше п’яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу або посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить достатніх даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз’ясненнями.
Статтею 15 Закону України „Про звернення громадян” передбачено, що органи державної влади, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов’язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов’язки.
Згідно ст. 20 Закону України „Про звернення громадян” звернення розглядається і вирішується у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. … При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, МОЗ України після отримання звернень позивача направлених на адресу Міністерства, як самим позивачем так і Уповноваженою з прав людини, провело перевірку викладеного в зверненнях, створило комісію та надало позивачу ґрунтовну відповідь з практичними порадами щодо подальшого поліпшення його стану здоров’я.
Враховуючи все вищевикладене, судом не встановлено порушень прав позивачів з боку відповідача МОЗ України, в розумінні ст. 104 КАС України, а тому суд відмовляє в задоволенні даного адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 17, 71, 72, 99, 100, 128, 158 – 163,185, 186 КАС України, суд
постановив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров’я України про визнання неправомірною бездіяльність та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м.Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Головуючий суддя: підпис.
Судді: підписи.
Копія вірна. Суддя:
Секретар: