Справа № 2а-674/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2010 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Савицького О.А.
при секретарі Дикому Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Києва, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
27.11.2009р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати неправомірними дії відповідачів відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної основної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та нарахуванні й виплаті в заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Києва здійснити з 01 січня 2008р. по час винесення рішення по справі перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії позивачу за шкоду заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 100 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також перерахунок та виплату недоотриманої суми основної пенсії у розмірі не менше десяти мінімальних пенсій за віком , згідно ст. ст. 49, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації усунути порушення і провести перерахунок позивачу згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за 2009р.; зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат усунути порушення і провести виплату позивачу, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2009р.; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Києва призначити позивачу основну пенсію, згідно ст. ст. 49, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду І групи 1 категорії осіб, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи з фактичного розміру мінімальної пенсії за віком, а саме не менше десяти мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі, як постраждалому, внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 100% від мінімальної пенсії за віком.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є інвалідом І групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому повинен отримувати основну та додаткову пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідають розмірам, встановленим цим Законом, та на відмову відповідачів привести розмір його пенсії у відповідність з Законом.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Представники відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат проти задоволення позову заперечили, вважають, що діяли у відповідності з вимогами закону, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідач Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Києва свого представника на розгляд справи до суду не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, тому суд відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача пенсійного фонду, на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення з’явившихся представників сторін, дослідивши зібрані в справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, і це не оспорюється сторонами позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії - інвалід І групи, перебуває на обліку у відповідачів і отримує пенсію по інвалідності І групи в розмірі фактичних збитків відповідно до ст. ст. 54, 57 Закону України ««Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»». Відповідачі в своїх письмових запереченнях не заперечують стосовно статусу позивача, який дійсно має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у відповідному розмірі.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 1 ст. 67 цього Закону було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
За змістом ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам І групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах - 100 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»:
текст ст. 50 Закону викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність»;
текст ст. 54 Закону викладено у такій редакції: «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження: по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом достовірно встановлено, що з 01 січня 2008 р. позивачу державна та додаткова пенсія виплачувалась у розмірах, встановлених вказаними статтями.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 22 травня 2008 р. вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно з ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
При розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до письмових пояснень відповідачів, нарахування позивачу на оздоровлення за 2009 р. проведено у розмірах, визначених постановою КМУ від 12 липня 2005р. за №562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам третьої групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не уповноважено КМУ зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.
Частиною 1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 р. доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст. 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 5 жовтня 2006 р.).
Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 р. № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком та відповідно до ст. 54 цього ж Закону.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.
Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Суд вважає, що позивач з поважних причин зміг звернутися до суду з даним позовом тільки 27.11.2009 року, оскільки за станом свого здоров’я тривали час отримував медичну допомогу, а також переніс тяжку операцію пов’язану з ампутацією обох ніг, а тому ним пропущено строк позовної давності з поважних причин, у зв’язку з чим суд поновлює йому цей строк.
Стосовно вимог позивача про зобов’язання відповідачів призначити йому основну пенсію, згідно ст.ст. 49, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду І групи 1 категорії осіб, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи з фактичного розміру мінімальної пенсії за віком, а саме не менше десяти мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі, як постраждалому, внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 100% від мінімальної пенсії за віком, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачу пенсія вже призначена, а вищезазначеними нормами закону регулюється лише розмір пенсії.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме слід: визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Києва щодо відмови в перерахунку позивачу щомісячної основної і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в період з 22 травня 2008р. до 02 квітня 2010 р., передбачену ст. ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов’язати його здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії по інвалідності (основної і додаткової) відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 травня 2008 р. по 02 квітня 2010р. із розрахунку десяти мінімальних пенсій за віком та 100 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діяли на момент належної виплати, за виключенням сум фактично проведеної виплати; визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації щодо відмови в проведенні перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 р. неправомірними, в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат забезпечити перерахунок та виплату позивачу недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 р., відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру п’яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням вже здійсненої виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 500 грн. (витрати на правову допомогу) з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 8, 10, 11, 13, 17-19, 69-71, 86, 94, 99, 100, 104, 158-163, 167, 185, 186, 254 КАС України; ст. ст. 3, 19, 22, 46, 64, 75, 92, 152 Конституції України; ст. ст. 48 - 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд
п о с т а н о в и в:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Києва, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправної, зобов’язати вчинити дії – задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Києва, щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 щомісячної основної і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в період з 22 травня 2008 року до 02 квітня 2010 року, передбачену статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» – неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м.Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії по інвалідності (основної і додаткової) відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22 травня 2008 року до 02 квітня 2010 року із розрахунку десяти мінімальних пенсій за віком та 100 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діяли на момент належної виплати, за виключенням сум фактично проведеної виплати.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат забезпечити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, відповідно до статі 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру п’яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням вже здійсненої виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 500 (п’ятсот) грн. з Державного бюджету України.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду справи в апеляційному порядку, якщо постанову суду не скасовано.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Станом на 15.02.2010р. постанова суду не набрала законної сили.
В.О. Волошин
Секретар: В.В. Романова