печерський районний суд міста києва
Справа №1-18\10
П О С Т А Н О В А
21 травня 2010 року Печерський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого – судді Білоцерківця О.А.,
при секретарі Якименко В.О.,
з участю прокурора Лубіна О.О.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, освіта незакінчена вища, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, надійшла до Печерського районного суду м. Києва з постановою про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру.
Згідно пред’явленого обвинувачення, ОСОБА_2 07.04.2008 року приблизно о 10.00 годин на грунті особистих неприязних відносин, перебуваючи в АДРЕСА_1 завдав ножем два проникаючих колото-різаних поранень нижньої частини спини та проникаюче поранення в груди ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, внаслідок чого настала смерть останнього.
Разом з тим, згідно висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи №188 від 20.05.2008 року Київського міського центру судово-психіатричних експертиз, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння (07.04.2008 року), ОСОБА_2, виявляв ознаки шизофренії параноїдної (шифр Е20.00 по МКБ-10), і за своїм психічним станом на той період часу не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
В теперішній час ОСОБА_2, виявляє ознаки шизофренії параноїдної, за своїм психічним станом не усвідомлює значення своїх дій і не може ними керувати, потребує у застосуванні по відношенню до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації його до психіатричної установи з посиленим наглядом.
Прокурор в судовому засіданні просив застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи медичного характеру у вигляді утримання в психіатричному закладі з суворим наглядом.
Адвокат вважав вину підзахисного у вчиненні вбивства ОСОБА_3 недоведеною, однак у разі висновку щодо доведеності участі ОСОБА_2 у позбавленні життя вказаної особи, просив застосувати до ОСОБА_2 заходи медичного характеру з посиленим наглядом.
Факт вчинення ОСОБА_2, суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки ст.115 ч.1 КК України, повністю підтверджується зібраними по справі доказами.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4, підтримав показання, надані під час досудового слідства, відповідно до яких ОСОБА_3 був його двоюрідним братом. Приблизно в березні 2007 року він, рідний брат ОСОБА_5 та ОСОБА_3 прибули до м. Москва на заробітки. В кінці лютого 2008 року ОСОБА_3 закінчив роботу та поїхав в Україну до м. Києва, де планував знайти собі роботу за професією. Він та ОСОБА_5 залишилися в м. Москва. 05.04.2008 року, близько 20 год. 30 хв., він проїздом був у м. Києві та на Центральному залізничному вокзалі м. Києва зустрічався з ОСОБА_3 ОСОБА_3 повідомив йому, що проживає в м. Києві на орендованій квартирі по вул. Командарма Каменєва, що живе разом зі своїм другом ОСОБА_6 та юнаком на ім’я ОСОБА_2, якого вони з ОСОБА_6 намагаються залучити до занять спортом. Більше ніяких подробиць стосовно цього юнака він не розповідав, лише згадав, що юнак «несповна розуму». Також ОСОБА_3 сказав, що це тимчасова робота.
06.04.2008 року він декілька разів говорив по телефону із ОСОБА_7, все було нормально.
У другій половині дня, 07.04.2008 року його братові ОСОБА_5 на мобільний зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що ОСОБА_7 мертвий та що його вбив ОСОБА_2, з яким він проживав у одній квартирі на вул. К.Каменєва. Після цього, ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_10 та також підтвердив інформацію, стосовно того, що ОСОБА_7 вбив ножем ОСОБА_10 у квартирі на Печерську, де вони мешкали. Він з братом 08.04.2008 р. прибули до м.Києва та до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Працівники міліції підтвердили їм інформацію про вбивство ОСОБА_3 та те, що підозрюваним у вчиненні вбивства є ОСОБА_2. Додатково пояснив, що його брат ОСОБА_3 був дуже добре фізично підготовлений, займався спортом, боксом іншими видами єдиноборств та рукопашним боєм. Тому він вважає, що вбивця, міг підійти до нього лише із- заду та завдати йому удар у спину. Він впевнений, що ОСОБА_2, саме так і вчинив. Іншого випадку із урахуванням інформації його знайомих, про те, що вони були у квартирі удвох та у ОСОБА_2 не було ключа від дверей не має. Зазначив, що ОСОБА_2 психічно хворий, в зв’язку з чим його необхідно ізолювати від суспільства.
Такі показання суд вважає допустимими прямими та непрямими доказами вини ОСОБА_2 у інкримінованому діянні.
Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_6, неявка якого в судове засідання визнана такою, що з поважних причин, відповідно до яких, в нього є знайомий, якого звуть ОСОБА_11, йому було відомо, що він є досить забезпеченою людиною. Приблизно в 20 числах лютого 2008 року ОСОБА_11, звернувся до нього із пропозицією та проханням приглядати за його сином ОСОБА_12, він повідомив, що ОСОБА_2 їздить постійно з ним в автомобілі по його особистим справам, що не завжди є коректним. Основною метою було залучення ОСОБА_2 до здорового способу життя та зайняття спортом. Він акцентував увагу на те, що ОСОБА_2, є психічно хворою особою та за ним також потрібен догляд. З цією метою, він запропонував йому, фактично взяти шефство над своїм сином, проживати з ним в одній квартирі та приглядати за ним перебуваючи постійно поруч із ОСОБА_2. ОСОБА_11 повідомив, що спеціально для сина зняв квартиру, де також повинні були проживати, ще хтось із його знайомих спортсменів. Він погодився на пропозицію ОСОБА_2 та залучив до догляду за ОСОБА_2 свого знайомого ОСОБА_3. Квартира де вони проживали знаходилась на Печерську, а саме: АДРЕСА_1. ОСОБА_2 сказали, що вони спортсмени, та, що він та ОСОБА_3, повинні бути йому як приклад у наслідуванні та поведінці. Батько ОСОБА_12 взяв на себе всі матеріальні витрати, щодо оплати за квартиру та надання їм необхідних продуктів харчування. Квартира була трикімнатною і до нього переїхала мешкати дружина ОСОБА_13. ОСОБА_2 проживав у кімнаті №1 квартири (зліва) по коридору. Він з ОСОБА_14 у другій кімнаті квартири, що розташована також зліва по коридору за кімнатою №1, а ОСОБА_3, проживав у кімнаті №3, яка розташована справа по коридору. Для пересування по місту ОСОБА_11 дав їм автомобіль «Субару –Форестер», та доручення на право керування ним, на якому він, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пересувалися по місту. ОСОБА_11 забороняв ОСОБА_2 мати при собі гроші та недовіряв йому ключі від квартири. Ключів від вхідних дверей квартири, в якій вони проживали, у ОСОБА_2 ніколи не було. Технічне оснащення нижнього замка від вхідних дверей квартири, із середини квартири, є таким, що його можна відкрити тільки при наявності ключа. Охоронною сигналізацією квартира оснащена не була. Відразу ж після знайомства та короткого спілкування з ОСОБА_2, він відзначив для себе, що поведінці останнього явно є відхилення, але не будучи лікарем, не знав наскільки це є серйозною проблемою. Він та ОСОБА_3 намагалися залучати ОСОБА_2 до спорту, відвідували спортивний зал, басейн, вели здоровий спосіб життя. ОСОБА_3 не мав на ОСОБА_2 такого впливу як він, і між ними траплялися сварки. Між ОСОБА_3, та ОСОБА_2 склалися прохолодні відносини, ОСОБА_2 зневажливо ставився до ОСОБА_3, а той, у свою чергу, знаючи що ОСОБА_2 психічно хворий, намагався допомогти. Були випадки, коли ОСОБА_2, втрачаючи над собою контроль почав ображати ОСОБА_3. 06.04.2008 року свідок о 14 годині з Києва відлетів у Німеччину для участі у спаринг боях з боксу приблизно на тиждень. 07.04.2008 року зранку біля 10.00 годин йому на мобільний прийшло СМС повідомлення від ОСОБА_8, в якому він вказував, що в квартирі ніхто не відкриває двері. Він зателефонував ОСОБА_8 і вже в розмові він підтвердив, цю обставину. Тоді він повідомив ОСОБА_14 про те, що в квартирі де мав бути ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ніхто не відкриває двері. Також він зателефонував брату ОСОБА_2 та направив його і ОСОБА_14 до квартири на вул. Командарма Каменєва. Через деякий час, йому зателефонував брат ОСОБА_2 та повідомив, що вони з ОСОБА_14 відкрили двері (ключами ОСОБА_14,) та зайшовши у квартиру, виявили там мертвого ОСОБА_3, якого з їх слів, убив ОСОБА_2. Також вони повідомили, що відразу викликали працівників міліції, та повідомили про вчинення вбивства. Він впевнений, що ОСОБА_2, зарізав ножем ОСОБА_3, після чого викрав його ключі та втік із квартири. Також він виключає, що вказаний злочин, міг вчинити хтось інший, оскільки в квартиру без ключів проникнути було неможливо. ОСОБА_3 нікого із сторонніх людей в квартиру ніколи б не впустив. ОСОБА_3 зміг би захистити себе в любому випадку від прямого на нього нападу, а судячи з усього, ОСОБА_2, підійшов до нього та вдарив його ножем ззаду підступно у спину.
Такі показання є допустимими прямими та одночасно непрямими доказами участі ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного суспільно – небезпечного діяння.
Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14, неявка якої в судове засідання визнана такою, що з поважних причин, які за змістом фактично відповідають показанням свідка ОСОБА_15
04.04.2008 року вона взяла у свого чоловіка ОСОБА_6, ключі від квартири, та зробила собі дублікати. Наступного дня, а саме 05.04.2008 року, ОСОБА_6, відлетів у м. Гамбург для участі у боксерських спаринг боях приблизно на тиждень. З суботи, 05.04.2007 року у квартирі залишалася вона, ОСОБА_3, та ОСОБА_2 Протягом їх проживання у одній квартирі, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, склалися прохолодні відносини. ОСОБА_2 був неврівноважений, мовчазний, похмурий, мав схильність до миттєвого прояву агресії та злості. Вона декілька разів, спостерігала, випадки, коли між ними відбувалися дрібні непорозуміння, ОСОБА_2, втрачаючи над собою контроль почав ображати ОСОБА_3. 07.04.2008 року вона прокинулася о 06.00 годин ранку та побачила, що ОСОБА_2, метушливо ходить по квартирі із дещо наляканим та розсіяним поглядом. Очі в нього були червоні від безсоння. Такі випадки траплялися і раніше. Зібравшись, вона біля 08.15 годин пішла на роботу. У квартирі залишався ОСОБА_3, який спав у своїй кімнаті, та ОСОБА_2. Виходячи із квартири, вона закрила вхідні двері на верхній замок, який не можливо відкрити із середини. Тобто, ОСОБА_2, не маючи ключів, не міг без ключа самостійно вийти із квартири. Перебуваючи на роботі, біля 10.40 годин, їй на мобільний пройшло СМС повідомлення від її чоловіка, де він прохав повідомити домашній номер телефону, встановленого в квартирі, де вони проживали. Вона була зайнята і тому не змогла відразу відповісти ОСОБА_6. Приблизно через 10 хвилин потому, вона зателефонувала мамі ОСОБА_2 - ОСОБА_14 та попрохала у неї номер телефону. Приблизно через одну хвилину ОСОБА_14 зателефонувала і повідомила міський номер телефону. В цей час, їй прийшло ще одне СМС повідомлення від ОСОБА_6, в якому він просив терміново зв’язатися із ОСОБА_3, так як його мобільний був відключений. Вона почала набирати на мобільний ОСОБА_3 та пересвідчилася, що номер був відключений. Тоді вона почала телефонувати на міський телефон, але ніхто не знімав трубку. Вона запідозрила неладне. В цей час, знову прийшло СМС повідомлення від ОСОБА_6, про те, що ОСОБА_2 брат її чоловіка, вже перебуває біля квартири і двері йому ніхто не відкриває. Вона зідзвонилася із ОСОБА_2 та домовилася про зустріч на ст. метро Хрещатик. Після цього, вона негайно прибула на вказану станцію метро, де її на автомобілі забрав ОСОБА_2. Разом із ним, вони прибули до квартири АДРЕСА_1 На час прибуття, біля квартири вже перебував водій ОСОБА_2, як звати не знає, та знайомий ОСОБА_3, як звати, також не знає. Ці два юнаки, знаючи поведінку ОСОБА_2, та його схильність до агресії, порадили нам викликати ще когось на підмогу. Тоді вони разом звернулися до двох чоловіків, двірників, та разом із ними зайшли до кв.№86. При цьому, вхідні двері відкривала вона. Двері були закриті лише на один верхній замок, який вона закривала вранці. Вона також першою зайшла у коридор квартири та покликала ОСОБА_3. У відповідь їй ніхто не відповідав. Поглянувши у пройму дверей кімнати ОСОБА_3, вона побачила внизу спочатку його ногу, а потім і ОСОБА_3. При цьому вона побачила, що ОСОБА_3 лежав на поверхні підлоги у положенні на спині без ознак життя, ногами до вхідних дверей, а головою до балкону. Під його тілом на поверхні підлоги була велика калюжа крові. Кров також була на поверхні лівої ноги ОСОБА_3. Із одягу на ньому була скривавлена футболка та труси. Для себе вона зробила висновок, що ОСОБА_2, вдарив ОСОБА_3 ножем, вбивши його. Підозрюючи, що ОСОБА_2 міг перебувати у квартирі, вона обережно оглянула всі приміщення квартири, за виключенням туалету. ОСОБА_2, у квартирі не було. Всі вони дуже злякалися та повернулися знову в коридор. Там же, вони викликали працівників міліції. Всі присутні при цьому чоловіки, також заглядали у кімнату ОСОБА_3, та бачили його мертвим. Вона на всяк випадок разом із ОСОБА_2 зайшла до своєї кімнати, та взяла звідти свої документи, після чого повернулася знову на східцевий майданчик. Там вони перебували до прибуття працівників міліції. Працівники міліції, що прибули, ретельно оглянули квартиру, та не виявили у ній ОСОБА_2, який зник у невідомому напрямку. Вона впевнена, що ОСОБА_2, вчинивши вбивство ОСОБА_3, взяв його ключі від квартири, після чого втік у невідомому напрямку. Вона думає, що коли ОСОБА_3 прокинувся, то одягнув футболку і почав складати постільну білизну, в цей час, ОСОБА_2, скоріше за все ззаду вдарив його ножем. Вона впевнена, що саме так відбувалися події, так як на животі у ОСОБА_3 лежало простирадло, яке він можливо взяв у руки щоб його скласти. Крім того, у квартирі знаходився один комплект ключів, який був у ОСОБА_3, і яким скористався ОСОБА_2, зникнувши із квартири в невідомому напрямку.
Такі показання є допустимими прямими та одночасно непрямими доказами участі ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного суспільно – небезпечного діяння.
Оголошеними в судовому засіданні аналогічними за замістом показанням свідка ОСОБА_14 показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_16, неявка яких в судове засідання визнана судом такою, що з поважних причин.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 підтримав показання, надані ним в ході досудового слідства, відповідно до яких, він працює оперуповноваженим відділу карного розшуку Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві. 07.04.2008 року ним у складі слідчо-оперативної групи за вказівкою чергового Печерського РУ, було здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1 повідомлення про вчинення вбивства. Прибувши до вказаного будинку до них звернувся молодий чоловік, який попросив прослідувати слідчо-оперативну групу до квартири №86 цього ж будинку. Прослідувавши до 4 під’їзду даного будинку та піднявшись на 9 поверх він помітив у коридорі групу молодих людей, які вказували на те, що у квартирі на підлозі лежить труп молодого юнака, а саме ОСОБА_3. Після цього до квартири прослідував експерт, який і підтвердив той факт, що у квартирі лежить труп чоловіка, на підлозі поруч із яким велика кількість крові. Також експерт повідомив про те, що на тілі помітні рани у вигляді колото-різаних. Після цього на місце вчиненого злочину прибули інші фахівці, а саме судово-медичні експерти, які констатували факт смерті ОСОБА_3 В ході проведення відпрацювання по даному вбивству та опитуванню всіх мешканців вказаної квартири було встановлено, що 07.04.2008р. в квартирі знаходилось три людини, одною із яких являлась ОСОБА_14, що о 08 год. 15 хв., того ж дня залишила вказану квартиру, залишивши там ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які між собою перебували в неприязних відносинах. Враховуючи те, що на момент виявлення трупу ОСОБА_3, в квартирі не було ОСОБА_2, тому було вжито всіх відповідних заходів по встановленню місця знаходження останнього. В результаті проведеної роботи в ніч з 07.04.2008 на 08.04.2008 р. було затримано ОСОБА_2. Проводячи опитування ОСОБА_2, від останнього було отримано інформацію про те, що вбивство ОСОБА_3 було вчинено невідомими особами в масках на обличчях, після чого дані особи силоміць вивели його з квартири, одягнули йому на обличчя маску, посадили його в автомобіль «Сітроєн С-6», і на протязі тривалого часу возили його на вказаному автомобілі по місту. Через деякий час вони завезли його до лісу, та відчинили двері, і в цей момент ОСОБА_2 втік від них.
08.04.2008р. ОСОБА_2 був переданий до слідчого відділу Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві для проведення слідчих дій. В подальшому він за дорученнями слідчого вів оперативне супроводження кримінальної справи за фактом вбивства ОСОБА_3 В ході супроводження оперативно-слідчим шляхом версію ОСОБА_2 про вчинення вбивства ОСОБА_3 не ним, а іншими особами було спростовано, що підтверджується матеріалами справи.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 надав суду аналогічні показання .
Наведені показання за своїм характером є допустимими непрямими доказами вчинення ОСОБА_2 вказаного суспільно небезпечного діяння.
Оголошеними показаннями свідка ОСОБА_19, неявка якого в судове засідання визнана судом такою, що з поважних причин, відповідно до яких, з 2006 року він працює двірником в ЖЕК«Еко», який розташований в будинку №36-Б по бул. Л.Українки в м.Києві. 07.04.2008р. його колега по роботі ОСОБА_21 попросив у його допомозі по прибиранню прилеглої території до будинку АДРЕСА_1 так як останній працював двірником у вказаному будинку. Приблизно о 9 год. підійшов до будинку, де вже працював ОСОБА_21. Прибираючи територію поруч із будинком №4 по вказаній вулиці вони ніяких підозрілих осіб не помічали. Приблизно о 10 год. 30 хв. - 11 год., вони помітили молодих людей- дівчину та трьох хлопців, які підійшовши до них попросили, щоб вони разом із ними піднялися до квартири АДРЕСА_1 так як їхні друзі, які там проживали, не відчиняли їм дверей і на їхні телефонні дзвінки не відповідали. Він разом з ОСОБА_21 та чотирма молодими людьми піднялися на дев’ятий поверх, де хтось із молодих людей відчинив ключем вхідні двері квартири №86, після чого зайшов досередини. Всі інші, в тому числі і вони, залишились в коридорі, поруч із вхідними дверима квартири. Перебуваючи в коридорі будинку через відкриті двері квартири він помітив всередині ноги одного із лежачих людей. Після цього хлопець, який заходив до квартири, вийшов на коридор і повідомив, що в квартирі труп їхнього знайомого. Знаходячись в коридорі хлопці зачинили вхідні двері квартири №86 і викликали одразу працівників міліції. Перебуваючи в коридорі будинку вони стали очікувати працівників правоохоронних органів, яким і повідомили про труп.
Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_21, які за змістом аналогічні показанням свідка ОСОБА_19
Такі показання є допустимими непрямими доказами участі ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного суспільно – небезпечного діяння.
Крім того, вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечного діяння підтверджується письмовими доказами у справі.
Висновком судово-медичної експертизи №106/1473 від 28.05.2008 року, в ході якого при дослідженні трупа ОСОБА_3, виявлені три колото-різані рани грудей, які віднесені до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення і перебувають у причинному зв’язку із настанням смерті ОСОБА_3
Висновками дактилоскопічної експертизи №229 від 24.04.2008 року згідно якого вилучені сліди пальців рук у АДРЕСА_1 належать ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_14
Даними протоколу огляду місця події від 07.04.2008 року та фототаблиць до нього, відповідно до яких в квартирі АДРЕСА_1 було виявлено труп ОСОБА_3
Даними протоколу огляду та вилучення від 07.04.2008 року в АДРЕСА_1 рушника та футболки зі слідами крові.
Висновком експерта №80мб від 02.06.2008 року згідно якого на вилучених рушнику та короткорукавці виявлена кров людини та могла походити за рахунок крові ОСОБА_3
Протоколом виявлення та вилучення 08.04.2008 року працівниками міліції у ОСОБА_2, його особистих речей, зі слідами крові.
Висновком експерта №82мб від 11.04.2008 року, згідно якого на вилучених у ОСОБА_2, джинсах та футболці виявлена кров.
Висновком експерта №138мб від 03.06.2008 року, згідно якого були визначені ДНК-профілі зразків крові ОСОБА_3, та ОСОБА_2 При цьому встановлено, що ДНК-профіль крові виявлений на вилученій у ОСОБА_2, червоній футболці, містить генетичні ознаки, (алелі), які визначені в ДНК-профілі крові ОСОБА_3
Зазначені документи є допустимими прямими та непрямими доказами вчинення саме ОСОБА_2 даного суспільно – небезпечного діяння.
Згідно акту комплексної психолого-психіатричної стаціонарної експертизи №72 від 14.04.2010 Хмельницької обласної психіатричної лікарні, ОСОБА_2 на момент вчинення злочину, який мав місце 07.04.2008 р., виявляв ознаки параноїдної шизофренії, страждає такою і на даний час, а тому не міг та не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На даний час ОСОБА_2 потребує продовження застосування до нього примусових заходів в психіатричній лікарні з посиленим режимом нагляду.
Таким чином, наведені вище у справі докази в їх сукупності вказують на підтвердження наявності суспільно – небезпечного діяння – умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з приводу чого порушена справа за ч.1 ст.115 КК України.
Також вони достатньо повно вказують на те, що зазначене діяння вчинене саме ОСОБА_2, який на час його вчинення знаходився у стані неосудності: не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
З урахуванням викладеного, на підставі положень ст.96 КК України, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру.
Вирішуючи питання щодо режиму нагляду, який підлягає застосуванню, суд приходить до наступних висновків.
Згідно висновків додаткової амбулаторної судово-психіатричної експертизи Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. Академіка Ющенка №85 від 18.05.2009 року комісія рекомендує продовжити примусове лікування ОСОБА_2 в психіатричній лікарні з посиленим наглядом, оскільки йому притаманний пасивний тип суспільної небезпечності та відсутність суттєвих обставин, які б могли вплинути на попереднє судове рішення.
Під час перебування на лікуванні у стаціонарі КМПНЛ №3 з 25.06.20008 року ОСОБА_2 відповідною комісією тричі робились висновки щодо продовження строків лікування, які не містять пропозицій стосовно заміни режиму утримання вказаної особи.
Згідно висновків комплексної психолого-психіатричної стаціонарної експертизи №72 від 14.04.2010 року, проведеної на час розгляду справи, ОСОБА_2 притаманний пасивний тип суспільної небезпечності, його протиправні дії не пов’язані зі змістом хворобливих переживань, перебіг його хвороби свідчить про зниження ступеню суспільної небезпечності.
У відповідності до положень ст.ст.19,94 КК України, ст.19 Закону України « Про психіатричну допомогу» до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня суспільної небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру із звичайним, посиленим чи суворим наглядом.
Осіб, госпіталізованих до психіатричного закладу з посиленим або суворим наглядом, тримають в умовах, що виключають можливість вчинення ними суспільно – небезпечного діяння.
Таким чином, вид нагляду при застосуванні відповідних заходів, не є, та не може бути карою ( покаранням ) за вчинене, а лише забезпечує певний рівень безпеки для хворого та оточуючих.
Зміст положень ст.94 КПК України покладає визначення режиму нагляду на суд в залежності від сукупності певних критеріїв, зокрема, характеру та тяжкості захворювання, ступеня небезпечності хворого для себе та інших осіб. Одна лише тяжкість раніше вчиненого діяння не може бути єдиною та достатньою підставою для госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Положення ж ч.5 ст.94 КК України передбачають лише можливість за певних умов госпіталізації особи, що вчинила суспільно – небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб, до відповідного закладу з суворим наглядом, і аж ніяк не обов’язковість такого поміщення, якщо інші чинники вказують на можливість застосування іншого виду режиму.
ОСОБА_2 близько двох років утримується у психіатричній лікарні з посиленим режимом, не вчиняв діянь, які б свідчили про його суспільну небезпечність, дані експертиз свідчать про такий перебіг психічного захворювання, який істотно знижує ймовірність їх вчинення як таких.
За таких обставин суд приходить до висновку, що поміщення ОСОБА_2 до психіатричного закладу з посиленим наглядом забезпечило, та може забезпечити належну безпеку вказаній особі та іншим особам.
Судові витрати по справі віднести на рахунок держави.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази у справі фактично знищені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 419, 420, 421 КПК України, ст.19, 94 КК України,
П О С Т А Н О В И В:
Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення діяння, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, примусові заходи медичного характеру, утримувати в психіатричному закладі з посиленим режимом нагляду.
Справу провадженням – закрити.
Судові витрати за проведені у справі експертизи – віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний чуд м. Києва протягом 7 діб з дня проголошення.
Суддя О.Білоцерківець