№1-435/10

                                         ПОСТАНОВА

8 червня 2010 року  Печерський  районний суд м. Києва

в складі :

головуючого –                                                    судді  Смик С.І.,

при секретарі                                                                 Падасенко Н.В.,

з участю прокурора                                                       Панова  В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.2 ст. 190   КК України та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч.2ст.190, ч.1 ст. 304 КК України,

                     ВСТАНОВИВ:

    Органом досудового слідства  ОСОБА_2 пред’явлено обвинувачення в тому, що він  21.01.2010 року, приблизно, о 12 годині, знаходячись за місцем свого мешкання, в АДРЕСА_1, із корисливих мотивів з метою повторного заволодіння шахрайським шляхом чужим майном запропонував ОСОБА_1 шляхом обману заволодіти будь-чиїм чужим мобільним телефоном, вступивши з останнім  у попередню змову.

    Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1 у вказаний вище день з зазначеною метою приїхали у Печерський район м. Києва, де, приблизно, о 15.30 годині, проходячи  вулицею Підвисоцького в м. Києві, біля буд. № 3 побачили раніше незнайомого ОСОБА_3 та, передбачаючи наявність у останнього мобільного телефону, підійшли до потерпілого і, діючи спільно та узгоджено між собою,  шляхом обману повторно заволоділи чужим майном, яке належить ОСОБА_3, а саме, мобільним телефоном марки "Соні Еріксон К-800і",  вартістю 800 грн., з карткою оператора мобільного зв’язку  "Лайф", вартістю 40 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 10 грн., та карткою пам’яті, вартістю 200 грн., а всього загальною вартістю 1 050 грн., отримавши від потерпілого вказане майно під приводом необхідності пред’явлення його сестрі ОСОБА_2 для огляду,  після чого залишили місце вчинення злочину. Вказані предмети потерпілому не повернули і розпорядились ними на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_2 21.01.2010 року, приблизно, о 12 годині,  знаходячись за місцем свого мешкання, в АДРЕСА_1, із корисливих мотивів з метою повторного заволодіння шахрайським шляхом чужим майном,  достовірно знаючи, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є неповнолітнім, запропонував неповнолітньому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  шляхом обману  заволодіти чужим майном,  тобто, втягнув неповнолітнього ОСОБА_1 у злочинну діяльність.

В подальшому, а саме, 21.01.2010 року, приблизно, о 15.30 годині ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1 вчинили вказані вище шахрайські дії відносно ОСОБА_3.

    Дії  ОСОБА_1  кваліфіковані за ч.2  ст. 190 КК України, дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2ст.190, ч.1ст. 304 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про  направлення кримінальної справи на додаткове розслідування зазначивши, що підсудний ОСОБА_2  в судове засідання не з’являється, постанова про примусовий привід останнього органом досудового слідства не виконана, підсудний в судове засідання для слухання кримінальної справи не доставлений, місце перебування останнього не встановлено, а також те, що  розгляд кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 окремо не можливо, оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 304 КК України.

Підсудний ОСОБА_1, законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 –  ОСОБА_5, та адвокат ОСОБА_6 проти задоволення заявленого клопотання не заперечували.

Вислухавши думку прокурора, підсудного ОСОБА_1, законного представника неповнолітнього ОСОБА_5, адвоката, вивчивши матеріали справи, суд вважає необхідним  направити справу для проведення  додаткового розслідування,  в зв’язку з неповнотою та неправильністю  досудового  слідства, яка  не може бути усунута в судовому засіданні .

Відповідно до вимог п.3 ст. 64 КПК України органам попереднього слідства необхідно всебічно, повно і об’єктивно дослідити дані про особу обвинуваченого.

Органами досудового  слідства 10.03.2010 року ОСОБА_2  мірою запобіжного заходу була обрана підписка про невиїзд з постійного місця проживання ( а.с. 94) .

             ОСОБА_2 07.07.2008 року   був  засуджений Дніпровським   районним  судом  м. Києва  за ч.2 ст. 190   КК України  до  1 року 6 місяців    позбавлення  волі;    Постановою Полтавського   районного  суду Полтавської області від 05.02.2009 року  умовно достроково звільнений від подальшого відбування покарання на невідбутий строк 5 місяців 14 днів.

            21.01.2010 року  ОСОБА_2 повторно  вчинив злочин , передбачений ч.2 ст. 190  КК України та ч.1 ст. 304 КК України.

Враховуючі  , що підсудний  ОСОБА_2  на попередній розгляд справи 17.05.2010 року на 09.30год. та   в призначене судове засідання 25.05.2010   року  на  14.00 хв. не з’явився  , про причини неявки суду не повідомив. У зв’язку з чим постановою  суду  від 25.05.2010 року  було прийняте рішення про його привід в судове засідання 8.06.2010 року на 12.00год.  і виконання постанови було доручено Дарницькому та Печерському  РУ ГУ МВС України в м. Києві  .

Однак , постановлений  привід, на час розгляду справи не виконаний, підсудний в судове засідання не доставлений, місце його перебування не встановлено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що особа ОСОБА_2  стосовно його місця проживання не встановлена, він  зник і місце його знаходження невідоме.

Наведене свідчить про те, що органи досудового  слідства неналежно з’ясували дані про особу ОСОБА_2, зокрема дані про місце його проживання чи перебування .

Відповідно до ст. 281 КПК України справа підлягає направленню на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота та неправильність не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Враховуючи, що виявлена неповнота і неправильність проведеного досудового  слідства  є істотною , і не може бути усунута в ході судового слідства, розглянути справу відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 190   КК України та ОСОБА_2 за ч.2ст.190, ч.1 ст. 304 КК України у відсутності підсудного ОСОБА_2 не можливо, а тому  справа підлягає поверненню на додаткове  розслідування.    

Виходячи з вимог  п. 1 ст. 121 , п.5 ч. 3 ст. 129 Конституції України , які покладають підтримання обвинувачення в суді на прокурора , суд вважає необхідним повернути справу прокурору для організації додаткового розслідування для  встановлення місця проживання (перебування) ОСОБА_2, застосування у зв’язку з цим оперативно-розшукових заходів.

            Міру запобіжного  заходу відносно ОСОБА_2 суд  вважає  необхідним змінити  з  підписки  про  невиїзд з  постійного  місця  проживання на  взяття  під  варту з  утриманням в  Київському СІЗО №13 Державного  департаменту  з  питань   виконання  покарання .

           На підставі викладеного , та керуючись  Конституцією України , ст. ст. 246 ,  281 , 278    КПК України , суд -

                                                   ПОСТАНОВИВ:

    Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.2 ст. 190   КК України та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч.2ст.190, ч.1 ст. 304 КК України   направити  прокурору  Печерського  району м. Києва  для організації проведення додаткового розслідування .

Міру запобіжного  заходу  ОСОБА_2   змінити  з  підписки  про  невиїзд  з  постійного  місця  проживання  на взяття  під  варту та  утримувати ОСОБА_2   в  Київському  СІЗО   Державного  департаменту з питань  виконання  покарання .

Після затримання ОСОБА_2  рахувати за прокуратурою Печерського р-ну м. Києва.

Міру запобіжного заходу  ОСОБА_1 залишити без зміни – підписку про невиїзд в постійного місця проживання.      

    Постанова  може бути оскаржена  до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 7 діб з часу її оголошення.

    СУДДЯ: