Справа № 22 - 993 Головуючий у суді першої інстанції: Овсюк Є.М.

Категорія: 57 Доповідач: Чорний В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 липня 2009 року м. Вінниця

Колегія  суддів  судової палати  з  цивільних  справ  Апеляційного  суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Чорного В.І. Суддів : Вавшка B.C., Івашука В.А., при секретарі: Ставнійчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення матеріально шкоди та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 березня 2009 року,

встановила:

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, мотивуючи тим, що 19 травня 2008 року з вини відповідачів було залито її квартиру, внаслідок чого заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 5700 грн.

В листопаді 2008 року позивачка звернулася до суду із заявою про збільшення її позовних вимог, так як фактичні витрати по виконанню відновлюваних ремонтно - будівельних робіт в квартирі після її затоплення становить 15654 грн. 41 коп. Також ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 1500 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 березня 2009 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом матеріального права та порушення процесуального права.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу належить квартира за номером 30, що знаходиться в місті Вінниці, по вул.  Дачній в будинку за номером 3, квартира розташована на 8 поверсі.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають в квартирі № 34 цього будинку, яка розташована на 9 поверсі.

19 травня 2008 року о 22 годині позивачка яка знаходилась у своїй квартирі побачила, що із швів стелі квартири тече вода. Вона разом із сусідами, яких також затопило, визвали аварійну службу.

Коли разом ввійшли до квартири № 34, оскільки двері квартири виявились відкритими, на підлозі стояла вода, але нікого не було крім малолітньої дитини, яка спала. За висновком працівників аварійної служби, затоплення квартири відбулося через пошкодження деталей пральної машини, про що повідомили працівників ГШ «Мешканець».

20 травня 2008 року комісія ГШ «Мешканець» написала відповідний акт виходячи з огляду потерпілих квартир в тому числі позивачу.

Відмовляючи в позові ОСОБА_2, суд виходив з того, що остання не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і не подала розрахунок моральної шкоди.

З таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Матеріалами справи і поясненнями позивача та відповідача в судовому засіданні встановлено, що 19 травня 2008 року відбулося залиття квартири № 30 з вини мешканців квартири № 34.

Внаслідок заливання, яке сталось з вини мешканців квартири № 34 були пошкодженні приміщення кухні, ванної кімнати, туалету квартири, коридор та кімнат квартири.

Зазначені обставини підтверджуються актом від 20 травня 2008 року затвердженим директором ГШ «Мешканець».

Відповідно складеному розрахунку щодо ремонту квартири АДРЕСА_1, вартість відновлення пошкоджених частин квартири складає 15654 грн. 41 коп.

Згідно договору від 20.06.2008 року, акту № 02/08 здачі - прийняття робіт (надання послуг) виконавцем були виконані відновлювальні ремонтно -будівельні роботи за що позивачка сплатила виконавцю за виконану роботу 15654 грн. (а.с. 36, 37, 38)

Відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України, особа якій завдано збитків у результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи, що шкода заподіяна ОСОБА_2 у вигляді пошкодження частин її квартири та сталось з вини відповідачів, які до своїх заперечень не надали жодних доказів і не довели суду, що шкода заподіяна позивачу не з їх вини, суд находить позовні вимоги обґрунтованими.

Вибираючи спосіб відшкодування шкоди, заподіяної майну позивача, суд приходить до висновку, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність перед позивачами, як власники квартири (а.с. 74).

Посилання відповідача на ті обставини, що розрахунок по ремонту квартири складений не фахівцями експертизи, договір на виконання ремонтно -будівельних робіт не укладався 20 червня 2008 року і дана сума не відповідає витратній частині не знайшло своє підтвердження в судовому засіданні та відповідачем не надано жодних доказів в їх підтвердження.

Суд позбавлений можливості добути за відповідача докази, а у відповідності до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Підлягає задоволенню частково вимога ОСОБА_2, щодо солідарного відшкодування моральної шкоди враховуючи те, що на протязі кількох місяців після затоплення квартири їхня сім'я не проживала в своїй квартирі, в зв'язку з чим відчувала дискомфорт, син - Олексій в результаті високої вологості та протягів неодноразово хворів, що підтверджується історією хвороби (а.с. 75), деякі меблі та килими були повністю зіпсовані.

При цьому з відповідачів необхідно стягнути судові витрати у вигляді судового збору і витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи оскільки зазначене підтверджується документально.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норам матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення.

Керуючись ст. ст. 22, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів , -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задоволити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 березня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов частково задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 15654, 41 грн. матеріальної шкоди, у відшкодування моральної шкоди - 300 грн. та судові витрати 318 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.