Справа № 22-Ц-982-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Шкулша В.І.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого - судді Ломанової Л. О.,
суддів Полянської В.О.,
Кустової І.В.
при секретарі Рєзниченку A.M.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 травня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» про стягнення вихідної допомоги у розмірі 1165, 65 грн. та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні в сумі 11322, 30 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працював у відповідача до 26 вересня 2008 року, коли був звільнений у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. При звільненні з позивачем був проведений розрахунок, однак середній заробіток для визначення розміру вихідної допомоги відповідач розрахував, виходячи із середньогодинного заробітку, а повинен був розрахувати із середньоденної заробітної плати згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, у наслідок чого розмір належної позивачу вихідної допомоги був зменшений на 1165, 65 грн.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 13 травня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
Апелянт вказує, що у мотивувальній частині рішення суд невірно застосував матеріальну норму права, яка регламентує порядок розрахунку середньої заробітної плати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення вихідної допомоги у розмірі 1165, 65 грн., суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог ОСОБА_3, оскільки визначення відповідачем розміру середнього заробітку позивача для нарахування вихідної допомоги, яка підлягає сплаті у відповідності зі статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗоТ України), виходячи із середньогодинного заробітку позивача, відповідає вимогам закону.
Між тим, з таким висновком не може погодитись колегія суддів, виходячи з такого.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2008 року позивач був звільнений за пунктом 3 статті 38 КЗоТ України, у зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. При звільненні відповідно до вимог статті 44 цього Кодексу позивачу була нарахована вихідна допомога у розмірі 12112, 32 грн.
Відповідно до норм чинного законодавства середній заробіток для визначення вихідної допомоги розраховується відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати вихідної допомоги при звільненні провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.
Згідно з пунктом 8 Порядку у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже враховуючи, що в даному випадку середня місячна заробітна плата визначена статтею 44 КЗпП як розрахункова величина для нарахування допомоги відповідно до вищенаведеної норми, вона повинна обчислюватися шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Однак, як вбачається з матеріалів справи розрахунок розміру середньої заробітної плати позивача для проведення нарахування вихідної допомоги (а.с. 59), зроблений відповідачем в порушення вищевказаного Порядку.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що середня місячна заробітна плата позивача для нарахування розміру вихідної допомоги повинна розраховуватися, виходячи з середньогодинної заробітної плати в силу того, що оплата праці всіх працівників ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» здійснюється на підставі погодинних тарифних сіток, спростовується наведеним.
Таким чином, колегія суддів бере до уваги твердження апелянта про те, що у мотивувальній частині рішення суд невірно застосував матеріальну норму права, яка регламентує порядок розрахунку середньої заробітної плати, та вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача розміру недоплаченої вихідної допомоги в сумі 1165, 65 грн., оскільки розрахунок, зроблений позивачем відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з такого: 9469, 91 грн. (заробітна плата за 2 місяці, що передують звільненню, тобто за липень та серпень 2008 року) : 46 (число відпрацьованих робочих днів за цей період) = 205, 86 грн. - середньоденна заробітна плата позивача. Згідно графіку роботи ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»- у липні 2008 року було 23 робочих днів, а у серпні 2008 року 20 робочих днів, таким чином середньомісячне число робочих днів складає 21, 5, а тому розмір середнього заробітку позивача для нарахування вихідної допомоги становить 4425, 99 грн. = 205, 86 грн. * 21, 5 днів. Тому розмір вихідної допомоги, яка належить до сплати позивачу складає 13 277, 97 гривень.
Проте в супереч вищенаведеному, ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», для нарахування розміру вихідної допомоги, відповідачем врахована середня заробітна плата позивача в сумі 4037, 44 грн., з якої нарахований розмір вихідної допомоги в сумі 12112, 32 грн. (4037, 44 грн. * 3 місяця) , що є порушенням трудових прав позивача і підставою для їх захисту шляхом стягнення суми недоплаченої вихідної допомоги у розмірі 1165, 65 грн. = (13 277, 97 грн. - 12112, 32 грн.).
Оскільки при звільненні позивача з роботи з ним у встановлені ст. 116 КЗпП України строки, не було проведений остаточний розрахунок: не виплачена у повному обсязі вихідна допомога, позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки проведення остаточного розрахунку в сумі 11322, 3 грн. за період з 27 вересня 2008 року до 12 грудня 2008 року (55 робочих днів 205, 86 грн. - середньоденна заробітна плата позивача) підлягають задоволенню на підставі статті 117 КЗпП України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 не відповідає фактичним обставинам справи та рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для його скасування та ухвалення нового - про задоволення позову.
Відповідно до вимог статті 88 цього Кодексу, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись статтями 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 травня 2009 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задовольнити -стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» на користь ОСОБА_3 вихідну допомогу в сумі 1165, 65 грн. та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в сумі 11322, 30 грн., а всього - 12487, 95 грн., зазначивши, що вказана сума визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» у дохід держави судовий збір в сумі 124, 88 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.