АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 липня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Артеменка І.А., суддів Градовського Ю.М.,
Суворова В.О., при секретарі Велич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 березня 2009 року по справі за позовом прокурора Київського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - Одеська міська рада, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання недійсним договору дарування, витребування майна з незаконного володіння, виселення, -
встановила:
У січні 2003 року прокурор Київського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи -Одеська міська рада, Київська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання недійсним договору дарування, витребування майна з незаконного володіння, виселення, посилаючись на те, що 10 жовтня 2001 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П., на підставі підроблених документів, посвідчений договір дарування квартири АДРЕСА_1, який зареєстрований у реєстрі за № 4588. Згідно вказаного договору дарувальником був ОСОБА_5, якому квартира ніби то належала на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2001 року, а обдарованим був ОСОБА_6 Для посвідчення договору дарування приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. було надане підроблене рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2001 року про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5. По даному факту прокуратурою Київського району м. Одеси порушена кримінальна справа. Підпис від імені ОСОБА_5 у договорі дарування виконана не ним, а іншою особою. 19 листопада 2001 року ОСОБА_6 продав вказану квартиру ОСОБА_7, договір був посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Дудіновою І.Д., реєстр за № 9 - 1847.
Головуючий у першій інстанції Рева С. В.
Справа № 22ц-2397/09
Доповідач Артеменко І.А. Категорія ЦП: 21
15 березня 2002 року ОСОБА_7 продав вказану квартиру ОСОБА_10, договір посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Шепелюк Р.Ю., реєстр за № 7 - 784.
21 січня 2003 року ОСОБА_12 продав вказану квартиру ОСОБА_13, договір посвідчений державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Різой Н.В., реєстр за № 1 - 165.
Однак, під час укладення договорів у вказаній квартирі проживав та постійно був зареєстрований ОСОБА_3, який з 18 жовтня 2001 року по 22 листопада 2002 року знаходився на лікуванні в Одеській психіатричній лікарні. Квартиру ОСОБА_3 не приватизував.
Справа розглядалась неодноразово.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 березня 2009 року позовні вимоги прокурора Київського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування від 10 жовтня 2001 року квартири АДРЕСА_1, якій укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. та зареєстрований у реєстрі за № 4588.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1.
Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 разом з усіма особами, які проживають в цій квартирі.
Вселено ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у позові прокурору Київського району м. Одеси, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов прокурора Київського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що житлові права ОСОБА_3 грубо порушені.
Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 10 жовтня 2001 року ОСОБА_5 на підставі підробленого рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2001 року, згідно якого він визнаний власником квартири АДРЕСА_1, подарував ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. та зареєстрований в реєстрі за № 4588 (т. 1 а. с. 4 -5).
По факту підробленого рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 травня 2001 року прокуратурою Київського району м. Одеси порушена кримінальна справа за ст. 358 КК України (т. 1 а. с. 8).
Підпис від імені ОСОБА_5 у договорі дарування виконана не ним, а іншою особою.
19 листопада 2001 року ОСОБА_6 продав вказану квартиру ОСОБА_7 згідно договору купівлі - продажу, який посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, реєстр за № 9 - 1847 (т. 1 а. с. 6).
15 березня 2002 року ОСОБА_7 продав вказану квартиру ОСОБА_10 згідно договору купівлі - продажу, який посвідчений державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори, реєстр за № 1 - 784 (т. 1 а. с. 7).
21 січня 2003 року ОСОБА_12 продав вказану квартиру ОСОБА_17 згідно договору купівлі продажу, який посвідчений державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори, реєстр за № 1 - 165 (т. 1 а. с. 20).
Однак під час укладання вищезазначених договорів у квартир АДРЕСА_1 з 21 травня 1993 року проживав та був постійно зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід 2 групи, який з 18.10.2001р. по 22.07.2002р. знаходився на лікуванні в Одеській психіатричній лікарні (т. 1 а. с. 10, 13).
Квартира АДРЕСА_1 у м. Одесі не приватизована, знаходиться на балансі Державного житлового фонду.
За правилами ст. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих рад) та у віданні міністерств державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Відповідно до ст. 243 ЦК України (ред.. 1963 року) по договору дарування одна сторона передає безоплатно другій майно у власність.
В силу ч. 1 ст. 48 ЦК України (ред. 1963 року) угода, яка не відповідає вимогам закону є недійсною.
Суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що ОСОБА_5 було здійснено відчуження майна по договору дарування від 10 жовтня 2001 року, яке йому не належало і тому договір дарування від 10 жовтня 2001 року є недійсним.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 залишається за Одеською міською радою, так як до вчинення протиправних дій квартира не була приватизована та знаходилась на балансі Державного житлового фонду.
Таким чином, усі наступні угоди, які укладені по відчуженню спірної квартири є не чинними.
Оскільки ОСОБА_3 з 21 травня 1993 року проживав та був постійно зареєстрований у квартир АДРЕСА_1 він відповідно до норм ЖК України має право на користування цим житлом, тому прокурором обгрунтовано заявлено позов в його інтересах.
Що стосується твердження апелянта про те, що суд не притягнув до участі в справі правонаступників ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які померли під час розгляду справи, то судова колегія вважає, що данні обставини не є підставою для зміни чи скасування судового рішення, тому що не впливають на висновки суду першої інстанції по справі.
Крім того, ухвалою суду від 6 серпня 2008 року, яка не оскаржувались, ОСОБА_5 виключено з кола учасників процесу.
Викладені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції* норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, оскільки додані до апеляційної скарги докази не спростовують висновку суду першої інстанції.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.