Справа №22ц/1515 Головуючий у суді її інст.Ольшевська Н.В.
Категорія 53 Суддя-доповідач Заполовський В.Й.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів: Забродського М.І., Павицької Т.М.,
при секретарі
судового засідання Никончук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства „Акціонерне товариство закритого типу „Коростенський фарфор" про стягнення заборгованості по не виплаченій заробітній платі та моральної шкоди за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства „Акціонерне товариство закритого типу „Коростенський фарфор" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 березня 2009 року, -
встановила:
У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з відповідача на його користь нараховану та не виплачену заробітну плату у розмірі 3454, 47грн. Крім того, просив стягнути на його користь з відповідача 5000грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Посилався на те, що працював у відповідача з 05.10.1995 року до 18.06.2007 року. За час роботи заробітна плата виплачувалась йому не регулярно. Тому виникла заборгованість, яка не виплачена і при звільненні з роботи.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 березня 2009 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Акціонерне товариство закритого типу „Коростенський фарфор" на користь позивача 3454, 47грн. заборгованої заробітної плати та 1000грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі їх представника, який не зміг брати участь у її розгляді по причині одержання судової повістки із запізненням. В зв'язку з цим, не мав змоги надати суду докази котрі мають істотне значення для вирішення справи по суті.
Також суд, приймаючи рішення про відшкодування моральної шкоди, не врахував відповідних роз'яснень постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" та не врахував матеріальний стан їх підприємства.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.3 ЦГЖ України кожна особа має право в порядку, встановленому цивільно-процесуальним Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працював у відповідача в період з 05.10.1995 року по 18.06.2007 року ( а.с.2). За час роботи заробітна плата відповідачем позивачу виплачувалась не регулярно. Тому на момент звільнення позивача з роботи виникла заборгованість по заробітній платі, розмір якої визначено останнім у сумі 3454, 47грн.
Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі на користь позивача у розмірі 3454, 47грн., суд безпідставно взяв до уваги копію особового рахунку №14099 на ім'я позивача, який належним чином не завірений та який не підтверджує, що саме такий розмір заборговано відповідачем позивачу заробітної плати (а.с.3).
Згідно довідки відповідача від 19.03.2009 року за №127 ( а.с.14) та довідки від 14.07.2009 року за №33, наданої відповідачем апеляційному суду встановлено, що розмір заборгованої позивачу заробітної плати становить 2861, 18грн. Вказані дані про розмір заборгованості про заробітну плату позивачем не спростовані. Тому, саме такий розмір заборгованої заробітної плати мав бути стягнутий судом з відповідача на користь позивача.
Оскільки судом першої інстанції рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі постановлено на неповно з'ясованих судом обставинах, що мають значення для справи, зокрема в частині встановлення дійсного розміру заборгованої зарплати, то це є, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставою для його зміни в апеляційному порядку. Зокрема підлягає зміні рішення в частині розміру заборгованості по заробітній платі з 3454, 47грн. до 2861, 18грн.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Із роз'яснень, що містяться в п.п.З, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", із змінами та доповненнями слідує, що відповідно до чинного законодавства під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану... При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що саме бездіяльністю відповідача, який тривалий період часу не виплачував та не виплачує позивачу заборговану заробітну плату, яка є джерелом для проживання його сім'ї, призвело до моральних страждань останнього, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто, позивачу була заподіяна моральна шкода. Тому, є правильним висновок суду про необхідність відшкодування позивачу відповідачем такої шкоди.
Розмір на відшкодування моральної шкоди позивачу в сумі 1000грн. суд першої інстанції визначив саме з врахуванням наведених вище обставин.
Тому, доводи апеляційної скарги про неправильність рішення в частині стягнення моральної шкоди є безпідставними і рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.
Крім того, доводи відповідача про те, що судом першої інстанції розглянута справа у відсутність їх представника, який не зміг прийняти участь у її розгляді по причині несвоєчасного одержання повідомлення про розгляд справи, також є безпідставними. Зазначене спростовується розпискою представника відповідача про одержання судової повістки для з'явлення до суду на розгляд зазначеної справи на 20.03.2009 року, яка отримана останнім 11.03.2009 року (а.с. 12).
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, яке підлягає лише зміні.
Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Акціонерне товариство закритого типу „Коростенський фарфор" задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 березня 2009 року змінити в частині стягнення заробітної плати, зменшивши розмір заборгованої заробітної плати з 3454, 47грн. до 2861, 18грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.