Справа № 22-Ц-545-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Чернецька В.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08   липня   2009   року  колегія  суддів   судової  палати  у  цивільних   справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі: головуючого - судді Ломанової Л.О.,

суддів Притуленко О.В.,

Кустової І.В. при секретарі Резниченку A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживача, розірвання договору купівлі-продажу, стягнення неустойки, моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 6 лютого 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2008 року ОСОБА_3, обґрунтовуючи свої вимоги Законом України «Про захист прав споживачів» та положеннями статей 16, 23, 708 та 709 Цивільного кодексу України, звернувся до суду із позовом до приватного підприємця ОСОБА_4, і уточнивши в процесі розгляду справи свої позовні вимоги, просив суд: розірвати договір купівлі-продажу мобільного телефону «NOKIA-6233», укладений між сторонами 23 грудня 2006 року, вилучити у нього цей телефон, стягнути з відповідача: неустойку за період з 23 грудня 2006 року по 05 лютого 2009 року у розмірі 11556, 35 грн. та 5000 грн. у відшкодування «моральної шкоди, визнати гарантійний талон, виданий 23 грудня 2006 року на вказаний телефон, недійсним.

Вимоги позову мотивовані тим, що 23 грудня 2006 року позивач придбав у відповідача у магазині «Електрон» мобільний телефон за ціною 1495 грн., який виявився фальсифікованим, бо непризначений для продажу на території України. Відповідно до вимог частини 5 статті 709 Цивільного кодексу України ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача неустойку у вищевказаному розмірі. Моральну шкоду позивач обґрунтовує порушенням нормальних життєвих зв'язків, душевними стражданнями, які він поніс у зв'язку з порушенням його прав як споживача.

Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 06 лютого 2009 року позов ОСОБА_3 задоволений частково: розірвано договір купівлі-продажу мобільного телефону «NOKIA-6233», укладений між сторонами 23 грудня 2006 року; стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 5000 грн.; в решті вимог відмовлено; також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На вказане рішення суду сторони подали апеляційні скарги.

У апеляційній скарзі позивача ставиться питання про зміну оскаржуваного судового рішення, шляхом задоволення його вимог про стягнення неустойки, вилучення телефону з обігу для його знищення, визнання гарантійного талону недійсним, та постановления окремої ухвали.

Вимоги скарги ОСОБА_3 обґрунтовані невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Так позивач зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог абзацу 3 частини 9 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимог частини 5 статті 709 Цивільного кодексу України не задовольнив його вимоги про стягнення неустойки. Також, суд дійшов помилкового висновку про те, що вилучення телефону та його знищення не є компетенцією суду, відмова у задоволенні вимог про визнання гарантійного талону недійсним та постановленні окремої ухвали судом не мотивована..

У апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з ПП ОСОБА_4 моральної шкоди та ухвалення нового рішення в цій частині - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди у зв'язку з необґрунтованістю вимог позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечень на них, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, відповідачаДЇ представника, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга ПП ОСОБА_4 -задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Частиною 3 наведеної статті передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що 23 грудня 2006 року позивач придбав у магазині «Електрон» у відповідача мобільний телефон «NOKIA-6233» за ціною 1495 грн., йому був наданий гарантійний талон строком на один місяць. Для придбання вказаного мобільного телефону позивач уклав з ВАТ комерційний банк «Надра» договір споживчого кредиту, отримавши грошові кошти в сумі 2198, 53 грн.

03 січня 2007 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про усунення недоліків товару (а.с. 69). Згідно отриманої ОСОБА_3 відповіді, продавець погодився повернути вартість товару, або замінити телефон на аналогічний належної якості (а.с. 71).

За фактом реалізації вказаного телефону адміністративною комісією при Нижньогірській селищній раді було прийняте рішення № 106 від 28 лютого 2007 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за статтею 155 КУпАП у зв'язку з тим, що відповідач реалізувала зазначений мобільний телефон без сертифіката відповідності якості, чим порушила правила торгівлі.

Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджені матеріалами справи.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору купівлі-продажу вказаного мобільного телефону, оскільки товар позивачу проданий неналежної якості, також суд стягнув 5 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, виходячи з того, що продаж неякісного товару спричинила позивачу моральні страждання. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки та задоволенні вимоги про вилучення телефону з обігу та його знищення суд відмовив за відсутністю правових підстав.

Як встановлено судом, властивість об'єкту спору - проданого мобільного телефону, не відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем, оскільки телефон всупереч вимогам статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 року не пройшов сертифікацію в Україні, був проданий без сертифіката відповідності якості, що є порушенням правил торгівлі (а.с. 7), та без належних експлуатаційних документів, що повинні надаватися виробником товару та відповідати нормам ГОСТу 2.601 - 95 «Эксплутационные документы» та вимогам Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 506 від 11 квітня 2002 року.

Правові наслідки передання товару неналежної якості врегульовані статтею 708 Цивільного Кодексу України та статтею 8 Закону «Про захист прав споживачів».

Положення ч. 4 пункту 1 статті 708 Цивільного Кодексу України гарантують покупцеві дотримання його права на відмову від договору і повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до вимог частини 3 статті 651 Цивільного Кодексу України у разі односторонньої законної відмови від договору, договір вважається розірваним.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо розірвання договору купівлі- продажу товару сторонами не оспорюється.

Між тим , колегія суддів вважає за необхідне рішення суду у вказаній частині змінити, оскільки застосувавши наслідки продажу товару неналежної якості, передбачені ч. 4 пункту 1 статті 708 ЦК України, суд не вирішив питання щодо повернення покупцеві сплаченої за товар грошової суми, як це передбачено законом.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо необґрунтованості рішення суду у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення неустойки не можуть бути прийняті до уваги виходячи з наступного.

Позивач обґрунтовує вимогу щодо стягнення неустойки як відмовою у безоплатному усуненні недоліків мобільного телефону так і відмовою у заміні телефону на телефон належної якості.

Положення ч. 5 ст. 709 Цивільного Кодексу України та ч. 9 ст. 8 Закону обумовлюють можливість стягнення неустойки лише порушенням строків виконання вимоги споживача про безоплатне усунення недоліків товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у своєї відповіді на претензію позивача від 03 січня 2007 року щодо усунення недоліків проданого товару запропонував останньому принести мобільний телефон для вирішення питання щодо повернення за нього грошових коштів або заміни телефону на такий же або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар (а.с. 71).

Згідно з вимогами пункту 5 статті 8 Закону продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Зі змісту наведеного положення випливає, що товари неналежної якості доставляються споживачем. Підстави для стягнення неустойки у розмірі одного відсотка вартості товару настають саме після затримки виконання вимоги про безоплатне усунення недоліків товару понад чотирнадцяті днів, за умови доставки товару споживачем виробнику, виконавцю або продавцю.

Між тим, позивачем не надано безспірних доказів того, що він взагалі передавав телефон продавцеві для вирішення питання щодо його претензій щодо якості товару, а відповідач відмовився його прийняти, до теперішнього часу телефон знаходиться у позивача. Посилання апелянта на пояснення свідка ОСОБА_6 також не можуть бути прийняти як безспірний доказ цієї обставини, оскільки свідку ніяких подробиць конфлікту між сторонами у січні 2007 року не відомо.

За таких обставин доводи апеляційної скарги позивача щодо порушення судом вимог абзацу 3 частини 9 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимог частини 5 статті 709 Цивільного кодексу України не можна визнати обгрунтованими.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги позивача і в частині незаконності рішення суду про відмову у задоволенні вимоги про визнання гарантійного талону недійсним виходячи з наступного.

За змістом статті 4 Цивільного кодексу України порушені права мають захищатися способами, визначеними законами України. Способи захисту цивільних порушених, оспорюваних або невизнаних прав встановлені статті 16 Цивільного кодексу України.

Гарантійний талон лише підтверджує наявність гарантійних зобов'язань, а не є підставою їх виникнення. Гарантійні зобов'язання виникають на підставі правочинів, зокрема, продажу товару, тому талон є документальним доказом існуючих правовідносин. Визнання ж доказів недійсними не є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статтею 16 ЦК України.

Відповідно до частини 2 наведеної статті Цивільного кодексу України суд може захистити право або інтерес іншим способом, що встановлений законом чи договором.

Враховуючи ж, що позивачем не було доведене порушення його прав зазначеним гарантійним талоном, суд позбавлений можливості визнати талон недійсним, оскільки законом чи договором такого наслідку також не встановлено.

Таким чином суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні відповідної вимоги.

Твердження апелянта про те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що вилучення телефону та його знищення не є компетенцією суду, спростовується змістом положень Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», на який посилався позивач в обгрунтування своїх позовних вимог, згідно з вимогами статті 5 якого вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо непостановлення судом першої інстанції окремої ухвали у зв'язку з порушенням відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів» не свідчать про незаконність судового рішення по суті спору. Вирішення питання щодо постанови окремої ухвали є правом а не обов'язком суду відповідно до вимог ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслуговує на увагу довід апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованості вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов у частині відшкодування моральної шкоди, не врахував вимоги пункту 5 частини 4 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я продукцією, у випадках, передбачених законом.

Матеріали справи не містять переконливих доказів того, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача у зв'язку з продажем товару неналежної якості у позивача погіршився стан здоров'я або придбаний телефон є небезпечним для його життя і здоров'я.

Відтак, у справі не встановлено обставин, з якими закон пов'язує право споживача на відшкодування моральної шкоди, тому вважати обґрунтованими висновки щодо задоволення позовних вимог у цій частині немає підстав.

Вищевикладене свідчить про необхідність зміни оскаржуваного рішення в частині вирішення питання щодо розірвання договору купівлі-продажу мобільного телефону доповненням про зобов'язання продавця повернути покупцеві сплачені за цей мобільний телефон гроші, а також скасування цього рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошей у відшкодування моральної шкоди, відповідно до вимог пунктів

З та 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.

Враховуючи наведене, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», статей 16, 23 708 та 709 Цивільного кодексу України і керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частини 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 06 лютого 2009 року у частині задоволення позовних вимог щодо розірвання договору купівлі-продажу мобільного телефону «NOKIA-6233», укладеного між сторонами 23 грудня 2006 року, змінити: абзац другий резолютивної частини вказаного рішення доповнити реченням наступного змісту: зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 сплачену за мобільний телефон суму 1495 гривень.

Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 06 лютого 2009 року у частині стягнення з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсації моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні цих позовних вимог .

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.