Справа № 22-Ц-898-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Бриндя М.А.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

14  липня  2009  року  колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі: головуючого - судді Іщенка В. І.,

суддів Полянської В. О.,

Авраміді Т.С,  при секретарі Алієвій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми позики та відсотків, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу в розмірі 1092 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 216, 36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 5 жовтня 2000 року між сторонами було укладено договір позики за умовами якого ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 300 доларів США, що еквівалентно за курсом валют НБУ 1632 грн., про що відповідач склала розписку, проте строк повернення суми позики не був визначений сторонами. У період з 19 серпня 2004 року по 19 листопада 2005 року відповідач на вимогу позивача частково повернула суму боргу в розмірі 540 грн., але після цього припинила повернення боргу, що змусило позивача звернутися до суду із зазначеним позовом.

В ході розгляду справи ОСОБА_3 доповнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 1092 грн. та 3% річних від простроченої суми, судові витрати у розмірі 171 грн., суму боргу в розмірі 200 доларів США, що еквівалентно за курсом валют НБУ 1540 грн., а всього 2003, 24 грн.(а.с.77).

Рішенням Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз витрати у сумі 1219, 92 грн.

ОСОБА_4, не погодившись з рішенням суду в частині стягнення з неї на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз витрат за проведення судової експертизи в сумі 1219, 92 грн., подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та виключити з рішення суду вказівку про це.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що при вирішенні питання щодо стягнення судових витрат, суд безпідставно застосував положення ст. 86 ЦПК України, яка регулює порядок внесення грошових коштів за оплату експертизи при її призначенні, а не порядок їх розподілу. Крім того, суд необгрунтовано стягнув з відповідача судові витрати за проведення експертизи, оскільки рішення суду ухвалено на її користь, чим порушив вимоги ст. 88 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення відповідача, її представника, колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої     інстанції     в     межах     доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами у справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з ОСОБА_4 на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз підлягають стягненню витрати за проведення почеркознавчої експертизи у сумі 1219, 92 грн. на підставі ст. 86 ЦПК України.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів, оскільки він суперечить вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2009 року, за клопотанням відповідача ОСОБА_4, була призначена почеркознавча експертиза, провадження якої було доручено експертам Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про судову експертизу» Витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Ухвалою Ніжньогірського районного від 23 жовтня 2009 року, враховуючи положення ст. 86 ЦПК України, згідно якої кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи, п.20 Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», згідно якого оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання, оплату за проведення експертизи було покладено на відповідача ОСОБА_4 (а.с.64).

Листом замісника директора по експертній роботі Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5 від 14.11.2008 року відповідач повідомлена про необхідність сплати авансу за проведення експертизи, вартість якої становить 1219, 92 грн. та наслідки у разі несплати грошових коштів протягом одного місяця: повернення до суду матеріалів справи без проведення експертизи, а також положення ст. 146 ЦПК України (а.с.85).

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_4 не спалтила кошти за проведення зазначеної експертизи. Проте, незважаючи на це експертиза Кримським науково-дослідницького інституту судових експертиз була проведена.

Згідно ст. 86 ЦПК України у разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

Пунктом 20 Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» №8 від 30 травня 1997 року передбачено, що у разі незгоди сторони оплатити вартість експертизи, суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до статей 6 і 19 Конституції України органи судової влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином враховуючи, що проведення експертизи відповідачем оплачено не було, суд першої інстанції повинен був скасувати ухвалу про призначення експертизи і розглянути справу без її проведення.

Згідно положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Правила розподілу судових витрат встановлені ст. 88 ЦПК України, яка не передбачає можливість стягнення зі сторін витрат за проведення судової експертизи на користь установи, що проводила експертизу у разі не оплати її проведення при призначені.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення щодо стягнення з відповідачки на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз  вартості  її  проведення  безпідставно  застосував  положення  ст.86   ЦПК

України, яка регулює питання оплати сторонами вартості проведення експертизи при її призначенні, а не при розподілу судових витрат при ухвалені рішення.

Однак, суд першої інстанції на викладені вимоги закону уваги не звернув і в порушення норм процесуального права, при вирішені питання щодо розподілу судових витрат, застосував норми ст. 86 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення цього питання, що відповідно до п. 4, ч. 1, ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз витрати у сумі 1219, 92 грн.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 303, п. 4 ч. 1 ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз витрати у сумі 1219, 92 грн. скасувати.

В іншій частині рішення Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2009 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.