АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючої судді Процик М. В.,
суддів Заїкіна А.П., Федорової А.Є.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління МНС України в Одеській області, третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
за апеляційною скаргою Головного управління МНС України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Головного управління МНС України в Одеській області та просила стягнути солідарно з відповідачів у відшкодування матеріальної шкоди 22057, 31 грн. і у відшкодування моральної шкоди 10000 грн., завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП). Також позивачка вимагала стягнути з відповідачів солідарно понесені судові витрати.
Позивачка та її представник посилались на те, що внаслідок спільних дій відповідачів сталася ДТП, в процесі якої відбулося зіткнення з припаркованим на тротуарі належним позивачці автомобілем НОМЕР_1. Вказаний автомобіль було пошкоджено. Через пошкодження автомобіля у позивачки були погіршені взаємовідносини з оточуючими, стало неможливим здійснення перевезень.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на те, що винним у ДТП є водій ОСОБА_3, який на автомобілі «ВАЗ-21217», державний номер НОМЕР_3, виїхав по вул. Успенській на заборонений сигнал світлофора.
Представники ГУ МНС України в Одеській області позов не визнали, посилаючись на те, що винним у ДТП є водій ОСОБА_2, який на великій швидкості на автомобілі НОМЕР_2, перетинав перехрестя на заборонений сигнал світлофора.
Третя особа: Рижиков В.В. позов не визнав і підтримав пояснення представника ГУ МНС України в Одеській області.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і Головного управління МНС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 10273, 31 грн., у відшкодування моральної шкоди 3000 грн., у відшкодування судових витрат 141, 20 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Категорія ЦП: 34 Головуючий у першій інстанції Ільченко Н.А.
Справа № 22ц-1512/09
Доповідач Процик М. В.
В апеляційній скарзі Головне управління МНС України в Одеській області просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2008 року та ухвалити нове рішення з урахуванням обставин з боку відповідача та третьої особи на стороні відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Проти апеляційної скарги заперечувала ОСОБА_1
Співвідповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав частково, просив зменшити розмір відшкодування.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди і про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
За правилами ст. 309 ч. 1 п.3, 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, пославшись на ст. ст. 23, 1166-1167, 1172, 1187-1188 ЦК України, виходив з того, що обидва водії спільними діями завдали позивачці матеріальної шкоди, і вона підлягає відшкодуванню у розмірі встановленому висновком автотоварознавчого дослідження, та з того, що обидва водії завдали позивачці моральну шкоду, яка підлягає стягненню у розмірі 3000 грн.
Однак з таким висновком суду колегія суддів погоджується частково. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі спільними діями яких було завдано матеріальної шкоди позивачці несуть перед нею солідарну відповідальність незалежно від їхньої вини, а тому з відповідачів слід стягнути відшкодування матеріальної шкоди.
За правилами ст. ст. 1187, 1188, 1190 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Із матеріалів справи та наданих апеляційному суду адміністративних матеріалів № 365 вбачається, що 30 травня 2007 року о 5 год. 45 хв. на регульованому світлофорним об’єктом перехресті вул. Успенської та вул. Осипова в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода. Відбулося зіткнення автомобіля «ВАЗ-21217», державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія Головного управління МНС України в Одеській області ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2 Внаслідок зіткнення останній виїхав за межі проїзної частини дороги на тротуар за перехрестям, де скоїв наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_1, належний позивачці. Оскільки водії-учасники ДТП давали суперечливі свідчення, а очевидці пригоди відсутні, і достовірність пояснень водіїв встановити неможливо ст. інспектор групи дізнання ВЗДП ДАІ при УДАІ ГУМВС в Одеській області постановив припинити подальший розгляд матеріалів ДТП. Матеріали адміністративної справи до суду не направлялись. Винуватця ДТП не встановлено. Докази наявності умислу у потерпілої чи непереборної сили, що призвело б до ДТП, відповідачами суду не надані.
За наданим апеляційному суду повідомленням судового експерта - автотехніка Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз під № 5679 від 27.05.2009р. експертним шляхом встановити винуватця ДТП неможливо.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 421 від 20 липня 2007 року матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля НОМЕР_1 складає 10273 грн.31 коп.
Встановлений вищезазначеним висновком розмір матеріальної шкоди у суді першої інстанції сторонами та апелянтом в апеляційній скарзі не оспорювався. Представник апелянта у судовому засіданні в апеляційному суді 03 липня 2009 року також погодився з висновком експертного автотоварознавчого дослідження.
Обговоривши питання про передачу відповідачам пошкоджених деталей від автомобіля позивачки, колегія суддів з’ясувала, що відповідачі від їх отримання відмовляються.
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів на користь позивачки в солідарному порядку відшкодування матеріальної шкоди у сумі 10273 грн.31 коп. ухвалено з додержанням норм матеріального права і без таких порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивачки відшкодування моральної шкоди, виходячи із наступного.
За правилами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній., особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1. 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2. 2) якщо шкоди завдано внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності...
3. 3) в інших випадках встановлених законом, (наприклад Законом України «Про міліцію» тощо).
Аналіз ст. ст. 1187-1188, 1167 ЦК України дає підстави вважати, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, тільки якщо внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки завдано шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачка в момент дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі «Міцубіші-Ланцер» не знаходилась. Ні вона ні будь-хто із її сім’ї жодних травм не отримували, шкоди здоров’ю позивачки та членам її сім’ї не заподіяно, тобто від ДТП з боку позивачки ніхто фізично не постраждав.
Відтак, з огляду на те, що протиправність дій відповідачів та їх вина в ДТП судом не встановлена, у суду першої інстанції не було підстав застосовувати правила ст. ст. 23, 1167 ЦК України, та здійснювати стягнення з відповідачів на користь позивачки відшкодування моральної шкоди.
Висновки суду щодо наявності підстав для відшкодування відповідачами позивачці моральної шкоди не відповідають обставинам справи.
Окрім того, позивачка і не довела факту заподіяння їй моральної шкоди.
Правильно встановивши суть правовідносин між сторонами, суд першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди неправильно витлумачив закон, який підлягав застосуванню, тобто порушив норми матеріального права. Неправильно давши оцінку встановленим фактам і обставинам справи, суд також порушив норми процесуального права, і це призвело до неправильного вирішення справи в частині відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 слід відмовити.
Правилами ст. 88 ЦПК України стягнення судових витрат в солідарному порядку, як це вимагає позивачка, не передбачено. Пропорційно до задоволених позовних вимог на користь позивачки з відповідачів в рівних частинах слід стягнути понесені позивачкою і документально підтверджені нею судові витрати(а.с. З-б), які складають 116 грн. 83 коп.. (суд. збір 102 грн. 73 коп. + ІТЗ 14 грн. 1 Окоп. \47 %\)
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення, виклавши його резолютивну частину в новій редакції.
Керуючись ст. ст. 303, 307ч. 1п.2, 309ч. 1п.п.4, 5, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління МНС України в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2008 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 і Головного управління МНС України в Одеській області, солідарно, на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 10273 грн. 31 коп.
У задоволенні іншої частини позову та у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 і Головного управління МНС України в Одеській області понесені судові витрати по 58 грн. 42 коп., з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.