АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М. В.,

суддів Заїкіна А.П., Мизи Л.М.,

при секретарі Грінченко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будинку колишнього колгоспного двору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 лютого 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, просив визнати за ним право власності, згідно плану будинку по АДРЕСА_1 Одеської області, на 2\3 частини будинку, а згодом на 1\2 частину приміщення № 1, площею 8, 7 кв. м; № 2 площею 24, 3 кв. м. ; № 3 площею 7, 8 кв. м. ; № 4 площею 22, 5 кв. м. ; огорожу ворота та розділяючи стіну вартістю 2150 грн. залишити в загальному користуванні, а всього на суму 40416 грн.50 коп.; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину вказаних приміщень будинку на суму 40416 грн.50 коп.

Позивач посилався на те, що після смерті батька, позивач з матір’ю, відповідачкою по справі, стали власниками по 1/2 частині спірного будинку колишнього колгоспного двору, до якого позивачем самовільно були добудовані споруди за рахунок своєї праці і коштів.

ОСОБА_2 позов не визнала і у травні 2008р. подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності на увесь будинок по АДРЕСА_1. Позивачка посилалась на те, що її чоловік ОСОБА_3 успадкував спірний будинок, після укладення шлюбу будинок було заново збудовано, вона вступила в володіння усім будинком, а тому він належить їй.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 не визнав.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 лютого 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку, розташованого по АДРЕСА_1 Одеської області, що складається з приміщень № 1, площею 8, 7 кв. м; № 2 площею 24, 3 кв. м. ; № 3 площею 7, 9 кв. м. ; № 4 площею 22, 5 кв. м.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку, розташованого по АДРЕСА_1 Одеської області, що складається з приміщень № 1, площею 8, 7 кв. м; № 2 площею 24, 3 кв. м. ; № 3 площею 7, 9 кв. м. ; № 4 площею 22, 5 кв. м.

Справа № 22ц-2243/09 Категорія ЦП: 5

Головуючий у першій інстанції Сивоконь Т.І.

Доповідач Процик М. В.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга піддягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ці вимоги закону суд не виконав.

Відмовляючи в задоволенні позову на підставі ст. 230 ЦК України, суд виходив з того, що укладення заповіту є добровільним волевиявленням ОСОБА_5 і позивач не довів, що правочин вчинений нею під впливом обману з боку відповідача. (а.с. 109)

Проте зазначені висновки зроблені судом без повного і всебічного з’ясування обставин справи, прав і обов’язків сторін, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З позовної заяви, а також з уточненої позовної заяви ОСОБА_6 вбачається, що позовні вимоги про визнання заповіту недійсним заявлені на підставі ст. 225 ЦК України у зв’язку з тим, що під час складання заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.(а.с. 4 зв., 98)

Суд на свій розсуд змінив правові підстави позову і вирішив спір, керуючись статтею 230 ЦК України (Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману), а також статтею ст. 226 ЦК України (Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою), хоча такі вимоги не були заявлені позивачем.

Разом з тим, суд не розглянув вимоги про визнання заповіту недійсним на підставі ст. 225 ЦК України, згідно з якою правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї права або інтереси порушені.

Усупереч вимогам статей 11, 214, 215 ЦПК України суд не з’ясував і у рішенні не встановив, чи мали місце обставини, якими обгрунтовуються вимоги позивача про те, що через стійкий розлад здоров’я ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Спір вирішено без проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, яка згідно зі ст. 145 ЦПК України необхідна для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що господарства сім’ї Робу зареєстровано будинок, 1956 року збудування, загальною площею 125 кв. м, житловою 84 кв. м, який складається із 4 кімнат, у тому числі 3-х житлових.

Ухваливши рішення щодо визнання права власності на 4 приміщення (невідомо житлові чи нежитлові), площею яка в сумі складає тільки 63, 4 кв. м, всупереч зареєстрованого в Глибоківській сільраді будинку площею 125 кв. м, житловою 84 кв. м, суд свій висновок не вмотивував, і достеменно не встановив з приводу якої загальної і житлової площі існує спір між сторонами, та які насправді приміщення є самочиннозбудованими.

Окрім того, суд порушив вимоги ст. 53 ЦПК України, оскільки не перевірив, чи відповідає експерт, який проводив будівельно-технічну експертизу, вимогам встановленим Законом України «Про судову експертизу», і чи внесений він до Державного реєстру атестованих судових експертів. Всупереч ст. 147 ч.3 ЦПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 705\3145 від 03.11.1998р., суд прийняв від експерта висновок, який не відповідає вимогам закону. У висновку відсутні чітко викладена вступна, досліджувальна частина та остаточний висновок дослідження. Також не зазначені всі дані про експерта і його стаж експертної роботи, обставини, які мають значення для дослідження, довідково-нормативні документи та методична література, які використовувались експертом, всі відомості про стан об’єктів дослідження, застосовані методи дослідження, умови їх проведення, в заключній частині не викладені висновки у вигляді відповідей на поставлені питання в тій послідовності, в якій вони викладені у його вступній частині тощо. Погосподарські книги чи витяги з них ані експертом ані судом першої інстанції не досліджувались.

Суд також не встановив суть правовідносин між сторонами та норми права, які їх регулюють.

За таких обставин, зважаючи на порушення судом норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, слід уточнити і розглянути усі позовні вимоги сторін, обговорити питання про притягнення до участі в розгляді справи Глибоківської сільради задля з’ясування наявності або відсутності чи розміру самочинно збудованих або перебудованих приміщень та споруд, витребувати і дослідити всі матеріали із Татарбунарського районного БТІ і РОН, з’ясувати всі факти та обставини справи, норми права, які підлягають застосуванню, обговорити питання щодо необхідності проведення повторної будівельно-технічної експертизи, після чого ухвалити справедливе і законне рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307ч. 1п.5, 311ч. 1п.5, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 лютого 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.