Справа № 22-Ц-715-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Морозова Л.М.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Ломанової И.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Кустової І. В.
при секретарі Петриченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосій цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Морської сільської ради АР Крим, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності на земельну ділянку та скасування рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 27 листопада 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 , уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду із позовом до Морської сільської ради АР Крим про скасування рішення 9-ї сесії 5-го скликання Морської сільської ради АР Крим № 506 від 10 серпня 2007 року, та про визнання права власності на земельну ділянку площею 0, 1021 га, що розташована уАДРЕСА_1 .
Вимоги мотивовані тим, що рішенням № 137 від 5 листопада 2002 року Морська сільська рада АР Крим, розглянувши заяву позивача, передала йому у приватну власність наведену земельну ділянку для індивідуального будівництва. На підставі цього рішення позивач отримав державний акт НОМЕР_1 на право власності на вказану земельну ділянку. Однак, 10 серпня 2007 року Морська сільська рада АР Крим прийняла незаконне рішення № 506 про скасування рішення № 137 від 05 листопада 2002 року, на підставі чого у зв'язку із скасуванням рішення № 137 від 05 листопада 2002 року судовим рішенням від 14 листопада 2007 року був визнаний недійсним і державний акт.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 27 листопада 2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
На вказане судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - по суті позовних вимог.
Апелянт вказує, що відповідач не має компетенції визнавати свої рішення незаконними та скасовувати їх, оскільки це компетенція суду. Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишились обставини правомірного набуття позивачем права власності на вказану земельну ділянку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про скасування рішення № 506 від 10 серпня 2007 року 9-ї сесії 5-го скликання з ухваленням нового рішення в цій частині.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви іх прийняття чи відмови у прийнятті.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції фактично не мотивував його, обмежившись викладенням переліку наданих учасниками процесу документів.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням 8-ї сесії 24 -го скликання Морської сільської ради АР Крим № 137 від 05 листопада 2002 року ОСОБА_5 надано у приватну власність земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва у АДРЕСА_1. На підставі цього рішення ОСОБА_5 отримав державний акт НОМЕР_1 на право власності на вказану земельну ділянку.
Оскаржуваним рішенням Морської сільської ради АР Крим № 506 від 10 серпня 2007 року скасовано рішення 8-ї сесії 24 -го скликання Морської сільської ради АР Крим № 137 від 05 листопада 2002 року з посиланням на статтю 12 Земельного кодексу України та статей 1 та 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним оскаржуємого рішення сільської ради , суд, на порушення вимог ст. 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України, не врахував положення ст.12, 116, ч. 1 ст. 153 ЗК України, не встановив і не зазначив у рішенні наявність підстав для припинення права власності на земельну ділянку та не взяв до уваги, що згідно статті 143 ЗК України примусове припинення права власності на земельну ділянку може здійснюватися лише у судовому порядку.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16 квітня 2009 року по справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність ( ст.3).Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Таким чином, ухвалюючи рішення №506 від 10 серпня 2007 року про скасування рішення 8-ї сесії 24 -го скликання Морської сільської ради № 137 від 05 листопада 2002 року 9-та сесія 5-го скликання Морської сільської ради вийшла за межі наданих їй повноважень, тобто перевищила надані їй законодавством України повноваження у галузі земельних відносин.
За таких обставин рішення суду в цій частині не може бути визнано законним та обґрунтованим , тому в цій частині воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності позивача на земельну ділянку не можуть бути прийняті до уваги , оскільки не відповідають вимогам земельного законодавства України.
Статтею 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Реалізуючи своє право, гарантоване Конституцією України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставах та у порядку , які визначені статтями 81, 116 Земельного кодексу України.
Наведені у позові підстави не можуть бути визнані законними для задоволення вимог позивача у цієї частині позову.
Судові витрати по справі на підставі статті 88 ЦПК України стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 27 листопада 2008 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 про скасування рішення № 506 9-ї сесії 5-го скликання Морської сільської ради АР Крим скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог: визнати незаконним та скасувати рішення 9-ї сесії 5-го скликання Морської сільської ради АР Крим № 506 від 10 серпня 2007 року «Про скасування рішення 8-ї сесії 24 -го скликання Морської сільської ради № 137 від 05 листопада 2002 року».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Морської сільської ради АР Крим на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 17 гривень та витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи в суді у сумі 7 гривень 50 копійок.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.