АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючої судді Процик М. В.,
суддів Заїкіна А.П., Мизи Л.М.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до Об’єднаного садівничого кооперативу (далі ОСК) «Чайка», ОСОБА_2, ОСОБА_3, Біляївської районної державної адміністрації, відділу земельних ресурсів у Біляївському районі, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права та зобов’язання усунути перешкоди в здійсненні права, визнання незаконними рішень голови правління, правління та зборів уповноважених представників ОСК «Чайка», визнання незаконним розпорядження Біляївської райдержадміністрації, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, договору дарування земельної ділянки, зобов’язання повернути майно, за апеляційними скаргами Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області та ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 лютого 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2008р. Біляївський міжрайонний прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Об’єднаного садівничого кооперативу (далі ОСК) «Чайка», третя особа: ОСОБА_4, просив визнати за ОСОБА_5 право на земельну ділянку № 7\16, яка розташована на території ОСК «Чайка», зобов’язати ОСК «Чайка» та ОСОБА_2 усунути перешкоди в здійсненні ОСОБА_5 права користування вказаною земельною ділянкою. Прокурор посилався на неправомірність передачі земельної ділянки ОСОБА_2
В наступному позовні вимоги прокурора були доповнені за підписом позивача та його представника, які просили суд також визнати незаконними: рішення ОСК «Чайка» в особі голови правління від 28.08.2006р. по переоформленню спірної земельної ділянки на ОСОБА_2, рішення правління кооперативу від 16.09.2006р. про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 08.09.2006р. щодо залишення земельної ділянки у його користуванні, рішення зборів уповноважених ОСК «Чайка» від 30.11.2006 року в частині переоформлення спірної земельної ділянки з ОСОБА_1 на ОСОБА_2, розпорядження Біляївської райдержадміністрації про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення садівництва, просили визнати недійсними державний акт про право власності на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_2 з наступним скасуванням реєструючим органом його реєстрації та укладений останньою з ОСОБА_3 договір дарування спірної земельної ділянки з наступним скасуванням реєструючим органом його реєстрації, а
Категорія ЦП: 45 Головуючий у першій інстанції Андреєв Е.О.
Справа № 22ц-2106/09
Доповідач Процик М. В.
також зобов’язати відповідачку ОСОБА_2 повернути позивачу самовільно вивезене майно, а саме кунг-прицеп, вартістю 6907 грн., сантехкабіну, вартістю 4034 гри.. 4 фундаментні блоки, вартістю 1060 грн., на загальну суму 12001 грн., а у разі його відсутності або пошкодження стягнути з ОСОБА_2 його вартість.
Позивач та його представник просили копію рішення суду направити для відома та скасування реєстрації в Одеську регіональну філію ДП «Центр державного кадастру при Держкомземі України».
Відповідачка ОСОБА_2, яка також за дорученням представляє інтереси відповідача ОСОБА_3, заявлені позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на правомірність отримання земельної ділянки в користування та у власність, та на оплату майна позивачу через ОСОБА_7, який діяв від його імені.
Представник ОСК «Чайка» позов не визнав, зазначивши, що позивача виключили із членів кооперативу на підставі його власної заяви про відмову від земельної ділянки, в зв’язку з чим земельну ділянку було передано ОСОБА_2, яка оформила право власності і розпорядилася нею на власний розсуд.
Представник Біляївської райдержадміністрації позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відділу держкомзему у Біляївському районі просив розглянути вимоги позивача на розсуд суду.
Третя особа: ОСОБА_4 з позовом не погоджувався.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 лютого 2009р. у задоволенні позовної заяви Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 та уточненої і доповненої позовної заяви ОСОБА_1 до ОСК «Чайка», ОСОБА_2, ОСОБА_3, Біляївської районної державної адміністрації, відділу держкомзему у Біляївському районі, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права та зобов’язання усунути перешкоди в здійсненні права, визнання незаконними рішень голови, правління та зборів уповноважених представників ОСК «Чайка», визнання незаконним розпорядження Біляївської райдержадміністрації про передачу у власність земельної ділянки, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, договору дарування земельної ділянки, зобов’язання повернути майно відмовлено повністю. Скасовано також заходи забезпечення позову.
В апеляційних скаргах Біляївський міжрайонний прокурор та ОСОБА_1 просять скасувати рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 лютого 2009р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
За правилами ст. ст. 303 ч.3, 311 ч. 1 п. 4, 5 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення; рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі, і якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 213 ч. 1 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 доповнив позовні вимоги прокурора альтернативними позовними вимогами щодо майна, яке знаходилось на спірній земельній ділянці, (а.с. 254) Суд відмовив у задоволенні позову про зобов’язання повернути майно. Але позивач просив не тільки зобов’язати ОСОБА_2 повернути на земельну ділянку самовільно вивезене майно, а саме кунг-прицеп, сантехкабіну, 4 фундаментні блоки, а й у разі його відсутності або пошкодження стягнути з ОСОБА_2 його вартість у сумі 12001грн.. Право обрати спосіб захисту порушеного права (подати віндикаційний позов, чи вимагати відшкодування завданих збитків, врегульованих різними нормами матеріального права), у відповідності до передбаченого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, належить позивачу, а не суду. Однак суд першої інстанції не запропонував позивачу письмово уточнити в цій частині позовні вимоги, і як наслідок вимоги про відшкодування вартості майна у сумі 12001 грн. суд не розглянув. Рішення з приводу цих вимог в резолютивній частині суд не зазначив, і аналізу норм матеріального права та обгрунтування доказами в мотивувальній частині не навів. Допитані в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та в якості свідка ОСОБА_7 суперечливо в частині розміру, але підтвердили, що за вищевказане майно ОСОБА_2 заплатила ОСОБА_7 гроші для передачі ОСОБА_1. Зважаючи на вимоги ОСОБА_1 про відшкодування вартості майна, що знаходилось на спірній земельній ділянці, суд зобов’язаний був визначити коло осіб, які повинні відповідати за позовом. В порядку ст. 33 ЦПК України суд повинен був притягнути до участі в розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_7, оскільки задоволення позову в цій частині є вирішенням питання про його права та обов’язки.
Із уточненої і доповненої позовної заяви, підписаної ОСОБА_5 та його представником, вбачається, що ними співвідповідачем по справі визначено Біляївське районне управління земельних ресурсів без визначення його місцезнаходження, (а.с. 252) Суд першої інстанції протягом розгляду справи викликав у судове засідання і відділ земельних ресурсів у Біляївському районі і відділ держкомзему у Біляївському районі, а в рішенні зазначив, що відмовляє у позові до відділу держкомзему у Біляївському районі. Суд не уточнив у позивача за вимогами ст. 119 ЦПК України правильне найменування відповідача, його місцезнаходження, та які саме вимоги стосуються цього відповідача. Відтак вимоги до Біляївського районного управління земельних ресурсів судом не розглянуті.
Усунути вказані недоліки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості через те, що такі порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд суду першої інстанції.
Окрім того, із матеріалів справи вбачаються і інші процесуальні порушення. В процесі розгляду справи позивач ОСОБА_1 та його представник доповнювали позовні вимоги Біляївського міжрайонного прокурора, однак в позовній заяві вказували позивачем не ОСОБА_1, а Біляївського міжрайонного прокурора (а.с. 42, 79-80, 239-240, 252-254, 265-267), який жодну із уточнених і доповнених позовних заяв не підписував. Відповідно до ст. 45 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України «Прокуратуру» прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів громадян, які неспроможні через фізичний чи матеріальний стан або з інших причин самостійно захистити свої порушені права, але в цьому випадку прокурор подає позов за своїм підписом. Подання позовної заяви фізичною особою від власного імені відповідає правилам ст. ст. 3, 119 ЦПК України. Подання заяви від імені прокурора фізичною особою законом не передбачено, і це вимагало застосування наслідків, визначених в ст. 121 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду від 25 лютого 2009 року скасувати з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, слід усунути вказані недоліки, слід уточнити і розглянути всі позовні вимоги прокурора та ОСОБА_1, з’ясувати, які вимоги до кого заявлені, після чого обговорити необхідність притягнення до участі в розгляді справи регіональної філії ДП «Центр державного кадастру при Держкомземі України», також слід притягнути до участі в розгляді справи всіх осіб, на чиї права та обов’язки може вплинути рішення суду, з’ясувати всі факти та обставини справи, після чого ухвалити справедливе і законне рішення.
В зв’язку з порушенням норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення суду, можливості для ухвалення нового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307ч. 1 п.5, 311 ч. 1 п.4, 5, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 лютого 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягам двох місяців.