Справа № 22-1618   2009 р. Рішення ухвалено під головуванням

Категорія 37 Клімик К.О.

Доповідач Гуцол П.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Гуцола П.П.

Суддів: Нікушина В.П., Сороки Л.А.

При секретарі Торбасюк О.І.

За участю ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3, представника органу опіки та піклування ОСОБА_4, відповідачів - позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_5 і їх представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третьої особи: відділу громадянства еміграції та реєстрації фізичних осіб Хмільницького MB УМВС України у Вінницькій області. ОСОБА_8, ОСОБА_9 за участю третьої особи без самостійних вимог органу опіки та піклування Хмільницького міськвиконкому про усунення перешкод в користуванні житловим будинком і зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про надання права на спадкування, ОСОБА_5, ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про визнання права на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2008 році ОСОБА_7 звернувся з позовом до суду до відповідачів з залученням співвідповідачів про усунення перешкод в користуванні 59/100 частини житлового будинку і виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, 2006 року народження з даної частини житлового будинку АДРЕСА_2 Зазначає, що він є власним 59/100 частини житлового будинку № 48 по вул.  Леніна м. Хмільника відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 червня 2008 p., зареєстрованого в КП « Вінницьке ООБТІ» 5.08.2008 р.

Зазначену спадщину він оформив після смерті сестри ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, яка при житті прийняла спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_11, яка вмерла ІНФОРМАЦІЯ_4. З того часу його брат ОСОБА_12 виявив бажання проживати в будинку матері, однак в даний будинок вселився син брата ОСОБА_12 з дружиною ОСОБА_2 та доньками ОСОБА_5 та ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 прописалася в даному житловому будинку, т.я. після смерті його матері власника даного житла не було, а 20 квітня 2004 р. в даному будинку була прописана також ОСОБА_5. На даний час вказане житло йому потрібно для проживання, а відповідачі в добровільному порядку не бажають звільнити його житловий будинок, зареєстровані в ньфму, хоча письмово попереджувалися про звільнення будинку, оскільки його сину не має де проживати. З наведених підстав позивач просив задовольнити його позовні вимоги, висиливши відповідачів з його житла.

В зустрічних позовних заявах ОСОБА_2., ОСОБА_5., ОСОБА_9., інтереси якої представляє ОСОБА_2. ( мати неповнолітньої) просять визнати за ними право на спадкове майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, розташованих в АДРЕСА_2. Посилаючись на те, що поселились вони у вказаний будинок ще на початку 1994 року, ще при життя ОСОБА_11 ( матері спадкодавця), яка є бабою її чоловіка ОСОБА_6., який помер ІНФОРМАЦІЯ_6. До смерті ОСОБА_11 вони за нею доглядали, а ІНФОРМАЦІЯ_4 вона померла і вони її похоронили, а також продовжили проживати в будинкуАДРЕСА_2 у вказаному будинку також проживала ОСОБА_10, яка була визнана судом недієздатною і її був призначений опікуном її чоловік ОСОБА_6. ( рідний племінник), а потім в 2003 році опікуном над недієздатною ОСОБА_10 була призначені вона - ОСОБА_2. ОСОБА_10 була власником вказаного будинку і вони жили з нею однією сім'єю, однак ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 померла і відкрилася спадщина. З часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10 вони починаючи з 1995 року до настання смерті постійно проживали однією сім'єю, були опікунами померлої, протягом тривалого часу опікувалися нею, матеріально забезпечували її, надавали іншу допомогу, т.я. ОСОБА_10 тяжко хворіла. Факт їх постійного проживання з спадкодавцею ОСОБА_12. стверджується домовою книгою, з якої видно, що вони прописані в її будинку, разом проживали, тому просили задовільнити їх позовні вимоги, визнавши їх спадкоємцями за законом другої черги.

Заслухавши сторони, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної інстанції, розглянувши справу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, її чоловік і діти протягом тривалого часу з 1994 по 2003 рік проживали однією сім'єю з ОСОБА_11 бабою ОСОБА_6 і її дочкою ОСОБА_10, за останньою, яка стала власницею будинку, опікувались, доглядали за нею, т.я. вона хворіла і була визнана судом недієздатною.

Задовольняючи позов ОСОБА_7. про усунення перешкод в користуванні 51/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, виселивши з даного будинку ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 суд першої інстанції послався, що вказані правовідносини регулюються ст. 168 ЖК України щодо договору найму вказаного жилого приміщення. Проте в судовому засіданні було встановлено, що відповідачі були опікунами ОСОБА_10, проживали тривалий час однією сім'єю, опікувалися недієздатною ОСОБА_10, допомагали її. тому підставами для виселення їх з спірної частини будинку і надвірних будівель регулюються ст. 157, 116 ЖК України.

Крім того, відповідно до п. 5 ст. 311 ЦПК України суд першої інстанції розглянув не всі вимоги позивача ОСОБА_7, зокрема, вимога до відділу громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Хмільницького MB УМВС України у Вінницькій області про зобов'язання зняти з реєстраційного обліку вказаних відповідачів, що є одною із підстав для скасування рішення суду першої інстанції і передачі справи на новий розгляд.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані, вони спростовують висновок суду першої інстанції, які зазначені в оскарженому рішенні. .'

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 311, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити частково. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 6 травня 2009 року скасувати, а справу направити в той же суд на новий розгляд в іншому складі суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали.