Справа № 22-Ц-944-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Петрова Ю.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:
Головуючого, судді Ломанової Л.О.,
суддів По лянської В. О.,
Кустової І.В.
при секретарі Рєзниченку A.M.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт Україна С.Р.Л», Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт Україна С.Р.Л» на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 13 травня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2009 року ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л», ВАТ HACK «ОРАНТА» про відшкодування моральної шкоди.
Вимоги позову мотивовані тим, що водій ОСОБА_6, перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» та керуючи належним товариству автомобілем, здійснив зіткнення з транспортним засобом, в якому знаходились неповнолітні діти - ОСОБА_4 і ОСОБА_7 та їхня мати - ОСОБА_8 - донька позивачки. В результаті ДТП ОСОБА_8 померла, а неповнолітні діти зазнали тяжких травм. Моральну шкоду позивачка обґрунтовує зі свого боку непоправною втратою -смертю доньки, а з боку неповнолітніх дітей - втратою їх матері та важкого пошкодження їх здоров'я, у зв'язку з чим вони досі зазнають душевних страждань та знаходяться на лікуванні. Позивачка зазначає, що цивільна-правова відповідальність ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» була застрахована у ВАТ HACK «ОРАНТА», у наслідок чого ця компанія теж несе обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди у межах ліміту відповідальності, передбаченому страховим полісом.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_3 просила суд стягнути: з ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» на її користь у відшкодування моральної шкоди 497450 грн., з ВАТ HACK «ОРАНТА» - 2550 грн.; з ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» на її користь в інтересах неповнолітніх дітей у відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю матері по - 497450 грн. на кожного; у відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров'я неповнолітніх, на її користь з ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» - по 197450 грн. на кожного, з ВАТ HACK «ОРАНТА» -по 5100 грн на кожного.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 13 травня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволений частково - стягнуто у відшкодування моральної шкоди з ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» на користь самої позивачки 100 000 грн., а з ВАТ HACK «ОРАНТА» -2550. грн.; з ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» на користь позивачки в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв 'язку зі смертю їх матері -200 000 грн., у зв'язку з пошкодженням здоров'я неповнолітніх 100 000 грн.; з ВАТ HACK «ОРАНТА»-5100 грн.
На вказане судове рішення ОСОБА_3 та ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» подали апеляційні скарги.
ВАТ HACK «OP АНТ А» рішення суду не оскаржує.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом не в достатній мірі були враховані понесені позивачами душевні страждання, які пов'язані зі втратою доньки та матері, та тяжким пошкодженням дітей , тому просить рішення змінити, збільшивши розмір відшкодування, визначений судом відносно ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» до розміру позовних вимог.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3,
ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» ставить питання про її відхилення за безпідставністю.
У апеляційній скарзі ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» йдеться про те, що суд першої інстанції необгрунтовано притягнув його до відповідальності по відшкодуванню шкоди, завданої іншою особою, не визначивши протиправність дій чи бездіяльності товариства, не навівши відповідного обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди, також судом необгрунтовано відмовлено у призначенні судово-психологічної експертизи, тому апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивачки, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заперечень на скаргу ОСОБА_3, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з часткової доведеності та часткової обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідач
ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» є власником транспортного засобу, водій якого, виконуючи свої трудові обов'язки, спричинив тяжкі тілесні ушкодження та смерть доньки ОСОБА_3 та матері неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Статтею 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено поняття моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, які фізична особа (і зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави для відшкодування моральної шкоди встановлено ч.2статті 1167 ЦК України, зокрема моральна шкода, спричинена внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Як передбачено частиною 1 статті 1172 ЦК України, юридична особа, повинна відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_8 загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 при аварії за участю автомобіля, належного ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л», під керуванням працівника цього підприємства ОСОБА_9 у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків (а.с.3-9). У наслідок цієї події мати загиблої - ОСОБА_3 та неповнолітні діти загиблої ОСОБА_4 і ОСОБА_7 зазнали моральної травми (а.с. 23, 24); діти отримали тяжкі тілесні ушкодження, які привели до тривалих негативних наслідків, зокрема до інвалідності ОСОБА_4 (а.с. 43), особливо тяжкого ушкодження мозку ОСОБА_5 (а.с. 47), перелому кісток (а.с. 21, 22) та пошкодженню внутрішніх органів (а.с. 36, 37).
Цивільно - правову відповідальність ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» застраховано у ВАТ HACK «OPAHTA» (а.с. 26).
З урахуванням наведеного судом покладено обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілим, на ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» та ВАТ HACK «ОРАНТА» у межах ліміту відповідальності, передбаченого страховим полісом на підставі пункту 22.3 статті 22 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .
Оскаржуючи судове рішення, ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» посилається на безпідставність покладення на нього обов'язку з відшкодування шкоди внаслідок невизначеності протиправності його дій чи бездіяльності Проте, вказаний довід не може бути прийнятий до уваги, як такий , що суперечить обставинам справи та вимогам вищенаведених норм закону - ч.2 ст. 1167 та ч. 1 ст. 1172, ч.2 ст.1187 ЦК України, відповідно до вимог яких сам факт володіння джерелом підвищеної небезпеки та спричинення шкоди працівником під час виконання трудових обов'язків є підставою для покладення відповідальності на власника та роботодавця.
Посилання ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» на неврахування положень пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як на підставу притягнення до відповідальності винної у ДТП особи - водія ОСОБА_6, не заслуговує на увагу, оскільки статтею 4 вказаного закону визначено суб'єктний склад учасників правовідносин обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, на який розповсюджується дія вказаного Закону та до якого винна особа не відноситься.
Крім того, за нормами статті 1194 ЦК України обов'язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди покладено на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, тобто на ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л».
Доводи апелянта - ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» про відсутність доказів спричинення моральної шкоди, спростовуються матеріалами справи , які містять відповідні докази як самого факту дорожньо-транспортної пригоди , так її негативних наслідків для позивачів.
Доводи апеляційних скарг сторін щодо неправильного визначення судом розміру морального відшкодування завданої шкоди, колегія суддів не може визнати обґрунтованими , виходячи з наступного.
Розмір відшкодування на користь ОСОБА_3 визначено судом з урахуванням розміру і обсягу її моральних страждань, викликаних непоправною втратою - смертю доньки та важким ушкодженням здоров'я онуків, покладенням на людину похилого віку відповідальності за їх подальшу долю.
При визначенні розміру відшкодування шкоди, завданої неповнолітнім дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд врахував глибину трагедії дітей, позбавлених батьківської опіки, моральні страждання внаслідок загибелі матері , фізичний біль та страждання з урахуванням ступеню тяжкості тілесних ушкоджень - як таких, що небезпечні для життя в момент заподіяння ( а.с.120), тривалість цих негативних наслідків.
При цьому судом враховано положення статті 23 ЦК України про визначення розміру відшкодування, виходячи з принципів розумності та справедливості.
Довід апеляційної скарги ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» про неврахування судом першої інстанції його розрахунку, який зроблено на підставі відповідної Методики розрахунку розміру моральної шкоди у потерпілого від злочину, зареєстрованої державним департаментом інтелектуальної власності, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки розрахунок відповідача не може бути визнаний єдиним та безспірним доказом щодо встановлення розміру відшкодування, оцінка доказів проведена судом як кожного окремо так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.
Відхилення судом клопотання ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» про призначення психологічної експертизи також не може бути підставою для скасування чи зміни судового рішення, оскільки проведення психологічної експертизи по даному спору не відноситься до переліку випадків, коли призначення експертизи є обов'язком суду, а розмір відшкодування визначений судом на підставі ретельного аналізу та оцінки усіх наданих сторонами доказів, зокрема, і даних про психологічний стан позивачів.
За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо заниження, а доводи апеляційної скарги ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» щодо завищення судом розміру відшкодування моральної шкоди не можуть бути визнані обґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги ТОВ «Санлайт Україна С.Р.Л» не мають правового значення для вирішення цієї справи.
З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку що доводи апеляційних скарг не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт Україна С.Р.Л» відхилити.
Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 13 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили. / /