Справа № 22ц-2949/2009 Головуючий у І інстанції Ткаченко Н.В.

Категорія   27 Доповідач Приходченко А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01   червня   2009   року   колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Приходченко А.П.

суддів - Кузнецова В.О., Лаченкової О.В.

при секретарі - Качур Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня2009 року за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів депозитного вкладу, стягнення грошових коштів та збитків,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк», неодноразово уточнюючи та змінюючи підстави позову, в якому в останній редакції просив в'изнати недійсними договори депозитного вкладу від 17.01.2005 р. на 30320, 31 доларів США, від 31.01.2005 р. на 38912, 20 доларів США, від 27.04.2005 р. на 24197, 89 евро від 04.05.2005 р. на 31045, 77 евро та стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням відсотків у розмірі 637710, 19 грн. та інфляції в сумі 31621, 20 грн. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 14 та 28.10.2004 р. з відповідачем було укладено два договори депозитних вкладів, на підставі яких було внесено через касу банку 158512 грн. 68 коп. та 203411 грн. 38 коп. Після закінчення тримісячного терміну дії договорів, він уклав нові договори без зняття сум вкладів у доларовому еквіваленті відповідно на суми 30320, 31 долар США та 38912, 20 доларів США; 27.04. та 04.05.2005 р. після закінчення терміну дії останніх договорів також без зняття вкладів він уклав нові договори вже в евро еквіваленті відповідно на суму 24197, 99 евро та 31045, 77 евро. У зв'язку із закінченням терміну дії договорів він звернувся до банку 03.08.2005 р. з заявами про видачу вкладів, однак йому було відмовлено через те, що у базі даних ці договори не значаться, а знаходяться у розпорядженні колишнього заступника керівника банку ОСОБА_3, проти якого порушена кримінальна справа, було також повідомлено, що рішення щодо повернення вкладів буде прийняте в залежності від результатів розгляду кримінальної справи. Банком також було повідомлено, що ще 14.10.2004 р. з рахунку № НОМЕР_1 було списано 158412 грн., а 28.10.2004 р. з цього ж рахунку було списано 203320 грн. Посилаючись на те, що він, позивач, не давав розпоряджень банку на списання коштів, позивач просив зарахувати на рахунок безпідставно списані грошові кошти у зазначених сумах та стягнути їх з банку з нарахуванням відсотків, інфляції та 3% річних.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.03.2009 р. у задоволенні позовних вимог позивачу ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі, йому повернуто з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 2366 грн.33 коп., стягнуто з ОСОБА_1 на користь КБ «ПриватБанк» витрати на проведення експертиз у розмірі 7190 грн.40 коп.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 637710 грн. 19 коп. та 3% річних у сумі 31621 грн. 20 коп., стягнути з банку судові витрати у розмірі 2610 грн. Апелянт посилається на те, що висновок суду про ненадання позивачем документальних доказів про укладення договорів та про внесення грошових коштів на рахунок банку не відповідають обставинам справи і спростовуються наданими позивачем прибутковими ордерами про внесення коштів та листами відповідача, в яких підтверджується факт відкриття банківського рахунку та надходженням на нього коштів. У зв'язку з укладенням договорів у іноземній валюті відпала необхідність у збереженні договорів у національній валюті, строк дії яких скінчився. Оскільки було встановлено безпідставне списання грошових коштів з рахунку позивача і банку було відомо про безпідставне списання коштів, суду слід було застосувати вимоги ст. 1073 ЦК України, а також правила ст.ст. 612, 625 ЦК України у зв'язку з невиконанням вимог ч.3 ст. 1068 ЦК України щодо розрахунку в день надходження розпорядження про видачу коштів.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду, колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до прибуткового ордеру № 1 від 14.10.2004 р. на рахунок № НОМЕР_1 у Правобережному відділенні Дніпропетровського РУ ЗАТ КБ «ПриватБанк» відкритого на ім»я ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти в сумі 158512 грн. 68 коп., а відповідно до прибуткового ордеру № 1 від 28.10.2004 р. на цей же рахунок було зараховано 203411 грн. 38 коп.

Але позивачем не надано суду договорів депозитних вкладів, на підставі яких були зараховані грошові кошти на зазначений рахунок. Банком укладення цих договорів не визнається, оскільки вони відсутні у програмному комплексі та на паперових носіях банку.

Згідно з висновком судової економічної експертизи № 330 від 27.04.2007 р. проведеної Київським НДІСЕ, застосування рахунку № НОМЕР_1, на якому були розміщені кошти позивача, замість рахунку № 263000 є порушенням вимог Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України».

Виходячи з цих обставин, суд прийшов до правильного висновку про наявність порушення ст.ст. 1058, 1059 ЦК України щодо встановлених вимог відносно порядку укладання договорів банківського вкладу, прийняття та зарахування грошових вкладів.

Судом також встановлено, що зараховані на рахунок № НОМЕР_1 без достатніх правових підстав грошові кошти в день зарахування були зняті згідно видаткового касового ордеру від 14.10.2004 р. на суму 158412 грн. та від 28.10.2004 р. на суму 203312 грн. не встановленими особами.

Обставини заволодіння грошовими коштами позивача ОСОБА_1 та винні у цьому особи встановлюються досудовим слідством у кримінальній справі порушеній за ч.5 ст.191 КК України.

У зв'язку з наведеним, суд прийшов правильного висновку, що заволодіння грошовими коштами позивача здійснено в результаті злочину, і, оскільки обставини злочину та винні особи не встановлені, в такому разі відсутні підстави відшкодування шкоди відповідачем ЗАТ КБ «ПриватБанк» згідно зі ст. 1073 ЦК України, на яку посилається позивач у позовній заяві, а також і з відповідача ОСОБА_3 Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Правильним є рішення суду і в частині відмови позивачеві у визнанні недійсними договорів № Оп 01631625 від 17.01.2005 р на суму 30320, 31 доларів США, № On 01631628 від 31.01.2005 p. на суму 38912, 20 доларів СІЛА, № 48631298 від 27.04.2005 р. на суму 24197, 99 євро, № 4861303 від 04.05.2005 р. на суму 31045, 77 євро, оскільки судом встановлено та не заперечувалось сторонами нікчемність вказаних договорів, а відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним не вимагається.

Доводи представника позивача в апеляційній скарзі про те, що суду слід було застосувати правила ст.ст. 612, 625, 1073 ЦК України, оскільки було встановлено безпідставне списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1, не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, так як відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суд правомірно виходив з недоведеності вини банку у безпідставному списанні коштів з рахунку позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржену до Верховного Суду України протягом двох місяців.