Справа № 22-Ц-535- ф/09 Головуючий в першій інстанції
суддя Морозова Л. М. суддя-доповідач Авраміді Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко Т.І., суддів Полянської В. О., Авраміді Т.С.,
при секретарі Алієвій Е.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 22 січня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі державного акту на право власності від 20 квітня 2007 року,НОМЕР_1, відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки №123 загальною площею 0, 0598 га, що розташована за адресою СТ «Лаванда», с Миндальне, м. Судак, АР Крим. 27 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було досягнуто угоду про купівлю-продаж зазначеної земельної ділянки за 5000 доларів СІЛА, що еквівалентно 25000 грн. на той момент. Цього ж дня відповідач отримала обумовлену суму від позивача, що підтверджується розпискою, та передала йому державний акт на право власності на земельну ділянку і надала земельну ділянку у розпорядження. Оскільки процедура нотаріального оформлення купівлі-продажу земельної ділянки вимагає підготовки і збору ряду документів, відповідач видала на ім'я ОСОБА_2 довіреність на право продажу зазначеної земельної ділянки. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, позивач просив суд визнати його дійсним та визнати за ним право власності на земельну ділянку №123 загальною площею 0, 0598 га, що розташована за адресою СТ «Лаванда», с Миндальне, м. Судак, АР Крим.
Заочним рішенням Судацького міського суду АР Крим від 22 січня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, які мають значення для справи та надання неналежної оцінки доказам, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В якості доводів апелянт зазначає, що висновок суду про відсутність доказів на підтвердження факту продажу земельної ділянки саме позивачу, спростовується розпискою ОСОБА_3 від 27.04.2007 року, згідно якої відповідач отримала від позивача обумовлену суму за договором купівлі-продажу земельної ділянки. Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що ОСОБА_3 передала позивачу усі правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Посилання суду на те, що у розписці не йдеться про продаж земельної ділянки саме ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору та проведено його виконання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності за позивачем на земельну ділянку №123 загальною площею 0, 0598 га, що розташована за адресою СТ «Лаванда», с Миндальне, м. Судак, АР Крим на підставі ст. 220, 657 ЦК України.
З таким висновком погоджується колегія суддів оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки №123 загальною площею 0, 0598 га, що розташована за адресою СТ «Лаванда», с Миндальне, м. Судак, АР Крим на підставі державного акту про право власності від 20.04.2007 року НОМЕР_1 (а.с.9).
Згідно розписки від 27 квітня 2007 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 5000 доларів США (що еквівалентно 2500 грн.) за продаж зазначеної земельної ділянки (а.с.8).
Згідно вимог ст. 657 ЦК України договір предметом якого є нерухоме майно укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Недодержання зазначених вимог відповідно ч.1 ст. 220 ЦК України 2003 року робить таку угоду нікчемною.
Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Таким чином, законодавець передбачає можливість визнання договору дійсним за правилами ч. 2 ст. 220 ЦК України за умовою досягнення між сторонами домовленості щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами та у разі безповоротного ухилення сторони від його нотаріального посвідчення.
Однак, матеріали справи письмових доказів, які б свідчили про те, що між ним та відповідачкою було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, не містять. Розписка на яку посилається ОСОБА_2 в обґрунтування своїх вимог та інші докази які містяться в матеріалах справи не свідчить про досягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовленості щодо усіх істотних умов, які притаманні договору купівлі-продажу земельної ділянки. Відсутні докази і на підтвердження факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.
Крім того, правило ч.2 ст. 220 ЦК України щодо визнання договору дійсним у разі ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору, не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або при укладенні її були в наявності передбачені законом обмеження.
Таким чином, суду повинно бути доведено також і про відсутність обмежень щодо спірного правочину, що не було зроблено позивачем.
Оскільки, визнання правочину дійсним на підставі ст. 220 ЦК України можливе, лише за умови досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов договору та ухилення однією зі сторін від його нотаріального посвідчення, а також при відсутності обмежень щодо його укладення, то недоведеність таких обставин є підставою для відмови у задоволені позову.
Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.
Враховуюче наведене, керуючись ст.ст. 303, 308 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Заочне рішення Судацького міського суду АР Крим від 22 січня 2009 року -
залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили. //