Справа № 22-Ц-878-Ф/09       Головуючий суду першої інстанції Хачикян А.Х.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції     Ломанова Л.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді Ломанової Л.О.,

суддів Кустової І.В.,

Притуленко О.В.

при секретарі Рєзниченку A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання договору кушвлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Кіровського районного суду АР Крим від 16 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка площею 0, 1500 га., яка розташована за адресою:АДРЕСА_1. 5 грудня 2008 року відповідач продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_4, про що між ними був укладений договір купівлі-продажу в письмовій формі, крім цього про передачу земельної ділянки сторонами був укладений акт прийому-передачі. Проте, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення зазначеної земельної ділянки, тому ОСОБА_4 просив суд визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати за ним права власності на земельну ділянку.

Заочним рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 16 квітня 2009 року у позові ОСОБА_4 відмовлено.

На зазначене судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповне з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Вважає, що між сторонами фактично був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, просить зазначене рішення скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не довели ті обставини, на які вони посилаються в обгрунтуванні своїх вимог, зокрема щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка площею 0, 1500 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

5 грудня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений письмовий договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки (а.с. 8-9) та укладений акт прийому-передачі цієї ділянки (а.с. 10).

Відповідно до положень частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Зокрема, такий випадок передбачений частиною 2 статті 220 цього Кодексу, яка дозволяє суду за певними умовами визнати дійсним договір, у випадку недотримання сторонами вимог закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення.

Разом з тим, відповідно до положень статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Зі змісту частини 3 статті 640 цього Кодексу випливає, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відтак, відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного Кодексу правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Доводи апеляційної скарги про те, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки це підтверджується нотаріально не посвідченим договором, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість визнання судом правочину дійсним у випадку недотримання сторонами вимог закону про його обов'язкову державну реєстрацію.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутності доказів щодо неможливості укладення договору-купівлі продажу у встановленій законом формі, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Даних щодо ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а заочне рішення Кіровського районного суду АР Крим від 16 квітня 2009 року залишенню без змін.

Керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Кіровського районного суду АР Крим від 16 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.