Справа № 22-Ц-763-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Кисельов Є.М.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

1 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді Ломанової Л.О.,

суддів Кустової І.В.,

Притуленко О.В.

при секретарі Рєзниченку A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Керченської міської ради АР Крим до ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, за апеляційною скаргою Керченської міської ради АР Крим на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 8 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року голова Керченської міської ради АР Крим звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач без правовстановлюючих документів самовільно займає земельну ділянку на території мікрорайону «Марат-2», навпроти жилих будинків № 1, 2 по вул.  Херсонська у м. Керчі та просила суд зобов'язати ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом зносу побудованого гаражу.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 8 квітня 2009 року провадження у справі було закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду, голова Керченської міської ради АР Крим подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм процесуального та матеріального права, просив суд апеляційної інстанції зазначену ухвалу скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема, в апеляційній скарзі йдеться про те, що позивач звернувся до суду як власник міських земель в межах населеного пункту, а не як суб'єкт владних повноважень у порядку реалізації своїх управлінських функцій у сфері контролю за землекористуванням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про знесення самовільно побудованих споруд на підставі статті 212 Земельного кодексу України в порядку цивільного судочинства розгляду не підлягають, оскільки цей позов заявлений суб'єктом владних повноважень у порядку реалізації своїх управлінських функцій у сфері контролю за землекористуванням (стаття 17 Земельного кодексу України). Зазначені правовідносини є публічно-правовими, тому розгляд справи належить до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

З таким висновком не може погодитися колегія суддів, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Відповідно до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Кодексу суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову Керченської міської ради АР Крим до ОСОБА_4 є матеріально-правова вимога щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення гаражу на підставі статті 212 Земельного кодексу України, тобто захист права, яке виникає із цивільних правовідносин.

Підстави вважати, що така справа підлягає розгляду за правилами іншого судочинства відсутні. Висновок суду, що зазначена справа належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції, суперечить відповідним положенням Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема статті 17 цього Кодексу, якою встановлений виключний перелік спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів. Справа за позовом Керченської міської ради АР Крим до ОСОБА_4 про знесення самовільно побудованого гаражу не належить до жодної із зазначених у наведеній статті категорій.

Колегія суддів погоджується з посиланням в апеляційній скарзі позивача на неправильне застосування судом першої інстанції статті 17 Земельного кодексу України про звернення з зазначеним позовом суб'єкта владних повноважень у порядку реалізації своїх управлінських функції у сфері контролю за землекористуванням, оскільки ця стаття передбачає повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, а не міських рад відповідних населених пунктів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що дана справа підсудна Керченському міському суду АР Крим, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відтак, судом першої інстанції порушений порядок, встановлений для вирішення питання про підсудність у цій справі, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з переданням питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до пункту 3 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 4 частини 2 статті 307, пунктом З частини 1 статті 312, пунктом 6 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Керченської міської ради АР Крим задовольнити. Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 8 квітня 2009 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає.