АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А., суддів Градовського Ю.М.,

Суворова В.О., при секретарі Велич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання недійсним та визнання права власності на 1/2 частину квартири, -

встановила:

У квітні 2006 року ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 недійсним та визнання права власності на спадкове майно у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_5 її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. На момент укладання договору довічного утримання він за станом свого здоров’я не міг розуміти своїх дій і не міг ними керувати, а сама позивачка знаходилась у край важкому стані.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2009 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм права, та ухвалити нове рішення, якім її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Головуючий у першій інстанції Калашникова О.І.

Справа № 22ц-3155/09

Доповідач Артеменко І.А. Категорія ЦП: 22

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у позові ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що у момент укладання договору довічного утримання ОСОБА_4 розумів значення своїх дій і міг ними керувати.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі свідоцтва № 0864 про право власності на житло, виданого органом приватизації державного житлового фонду Приморського району м. Одеси від 12 листопада 1993 року і розпорядження УЖКГ № 731 від 11 листопада 2004 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності у рівних частках ОСОБА_4 і ОСОБА_2.

25 грудня 2004 року ОСОБА_4 і ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_3 з другого уклали договір довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_4 і ОСОБА_2 передали у власність ОСОБА_3 належні їм частини квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 зобов’язалась довічно утримувати повністю ОСОБА_4 і ОСОБА_2, забезпечуючи їх харчуванням, доглядом, медичною допомогою, медикаментами, лікуванням, зберегти в їх безкоштовному користуванні вищезазначену квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. 29 березня 2006 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розірвали договір довічного утримання, укладений 25.12.2004 року і 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 повернулась у власність ОСОБА_2.

Позивачка по справі просить визнати недійсним договор довічного утримання, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вказуючи, що її покійний чоловік страждав психічними розладами та на момент укладання договору довічного утримання не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

За правилами ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

З акту № 866 комісійної посмертної судово - психіатричної експертизи відносно ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_4 на момент укладання договору довічного утримання 25.12.2004 року розумів значення своїх дій та керував ними.

Крім того, судом першої інстанції ретельно досліджені усі обставини справи, заслухано свідків, лікарів, експерта - психіатра та правильно зроблено висновок про відсутність зазначених підстав для визнання недійсним договору довічного утримання укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Викладені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, оскільки додані до апеляційної скарги докази не спростовують висновку суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.