Справа № 22-Ц-740-Ф/09 Головуючий суду першої інстанції Шувалов М.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кустова І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

08 липня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого, судді Ломанової Л.О.,

суддів Притуленко О.В.,

Кустової І.В.

при секретарі Рєзниченку A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_3, третя особа - Ленінське виробниче управління житлово-комунального господарства, про стягнення заборгованості за теплову енергію, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 20 березня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року ОП «Кримтеплокомуненерго», збільшивши у процесі розгляду справи позовні вимоги, звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання у розмірі 2123, 88 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач є споживачем послуг по теплопостачанню, які надаються позивачем, але при належної поставці послуг, відповідач не у повному обсязі сплачує їх вартість.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 20 березня 2009 року позов ОП «Кримтеплокомуненерго» задоволений - стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 2123, 88 грн. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На вказане судове рішення відповідачка ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОП «Кримтеплокомуненерго» відмовити.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував статус її квартири, тому не визначив належного відповідача. Вважає, що відсутність договору між нею та Ленінським ВУЖКГ, яке повинно відповідати за це перед позивачем, та неналежна якість наданих послуг є підставою для звільнення її від відповідальності. Крім того, суд у оскаржуваному рішенні посилався на нечинне законодавство та недійсний договір між позивачем та Ленінським ВУЖКГ .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний  суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідачем не виконувалися зобов'язання зі сплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлену теплову енергію.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, відповідачка ОСОБА_3 зареєстрована і проживає у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з теплопостачання, виробником яких є позивач.

Обов 'язок споживача щомісячно оплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлено частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання».

З вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що законодавець не пов 'язує цей обов ' язок з наявністю у споживача права власності чи користування жилим приміщенням, до якого надаються житлово-комунальні послуги.

Враховуючи наведене, а також дані довідки про склад сім'ї відповідачки, з якої вбачається, що вона мешкає одна (а.с. 3), не заслуговує на увагу твердження апелянта, що судом першої інстанції не визначена особа, до якої повинен бути поданий цій позов.

Як зазначено у частині 1 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вимог статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що фактично між сторонами існували і існують правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг і користування такими послугами, які витікають із нормативно-правових актів, зокрема статей 67, 68 та 162 Житлового кодексу України, підпункту 5 пункту 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Ці правовідносини реалізуються наданням послуги з боку позивача та обов 'язком і       споживача здійснювати її оплату.

З  розрахунку  суми  заборгованості,  наданому позивачем  в  обгрунтування  своїх позовних вимог, випливає, що на підставі актів про обслідування температурного режиму у будинках по вул.  Пушкіна, зокрема - квартири відповідачки, ОП «Кримтеплокомуненерго» була   зменшена   плата   за   послуги   з   теплопостачання   з   застосуванням   відповідних  понижувальних коефіцієнтів у зв'язку з відхиленням від якісних показників надання цієї послуги у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року, що було предметом дослідження суду першої інстанції та наданим доказам дана належна оцінка відповідно до вимог статті 212 Цивільного процесуального кодексу України.

Відтак, не заслуговують на уваги доводи ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції не прийняти до уваги її доводи щодо надання позивачем послуг неналежної якості.

З цього випливає, що позивач виконував свої зобов'язання, а відповідачка від їх оплати ухилялася.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо покладення на відповідачку обов'язку по сплаті за отриманні послуги по теплопостачанню слід визнати обґрунтованим.

Вищенаведені норми Закону спростовують доводи апеляційної скарги відповідачки про відсутність у неї перед позивачем зобов'язань по сплаті комунальних послуг у зв'язку з відсутністю відповідного договору.

Також колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про безпідставне застосування судом першої інстанції постанови Ради Міністрів АР Крим від 04 червня 1996 року № 166 «Про заходи щодо введення прямих абонентських розрахунків з населенням за послуги тепло-водопостачання та водовідведення», оскільки зазначений нормативний акт визнано таким, що втратив чинність постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 09 січня 2007 року № 9, до цього часу зазначеним актом були передбачені прямі абонентські розрахунки, які повинна була здійснювати відповідачка за надані послуги.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення цієї справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а підстав для його скасування апеляційна скарга не містить.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги ОСОБА_3 та залишення без змін рішення Ленінського районного суду АР Крим від 20 березня 2009 року.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 20 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.