Справа № 22 - 1366 Рішення ухвалено під головуванням головуючого Михайленка А.В.

Категорія : 27 доповідач Нагорняк В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2009 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Нагорняка В.А.

суддів: Мартьянової Л.І., Матківської М.В.

при секретарі: Пшеничній Л.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу; за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 08.08.2006 року він передав відповідачу за борговою розпискою грошові кошти, що еквівалентно 7 000 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 09.10.2006 року. У визначений строк відповідач кошти не повернув та від добровільного виконання зобов'язань відмовився.

Згідно офіційних статистичних даних індекс інфляції з жовтня 2006 року по листопад 2008 року становить 135%, строк прострочення боргового зобов'язання становить 26 місяців: При цьому, станом на 08.08.2006р. офіційний курс долара США до гривні складав 5, 05 грн.-за один долар США, станом на 25.12.2008р. -7, 79 грн.

Інтегральна ставка НБУ по депозитних вкладах фізичних осіб складає 13, 9%; облікова ставка НБУ: з 10.06.2006р. - 8, 5% річних; з 01.06.2007 р. -8% річних; з 01.01.2008р. - 10% річних; з 30.04.2008р. - 12% річних.

Так сума основного боргу за позикою на час звернення до суду складає 54 530 грн., а сума інфляційних втрат за прострочення погашення заборгованості - 12 375, 25 грн.

Крім того, позивач вважає, що з відповідача слід стягнути плату за користування коштами в розмірі 8 020, 09 грн., а саме 286 днів зі ставкою ' 8, 5% річних, 214 днів зі ставкою 8%, 91 день зі ставкою 10% річних і 269 днів зі ставкою 12% річних.

Позивач також вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума неотриманого прибутку в сумі 16 422, 26 грн.

За таких обставин загальна сума коштів, що підлягають стягненню з відповідача, на думку позивача, становить 91 347, 60 грн.

В судовому засідання позивач збільшив позовні вимоги, зазначаючи, що інфляційні втрати за несвоєчасне повернення боргу складають 54 672, 31 грн., неотриманий прибуток (депозитний) 17 685, 90 грн., плата за користування коштами - 8 798, 75 грн. і, таким чином, стягненню підлягає 93 389, 90 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задоволити. Вважає дане рішення незаконним, необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в .межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано суду копію розписки, яка нотаріально не посвідчена, складена з порушенням правил граматики української мови та з нечітким викладенням її змісту стосовно того, коли саме грошові кошти передавались у борг.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки, ч. 2 ст. 1047 ЦК України, не передбачено нотаріальне посвідчення розписки позичальника.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та пояснень відповідача, саме 08 серпня 2006 року останнім була надана розписка позивачу, згідно

якої ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 суму еквівалентну 7 000 доларів США.

Із тексту розписки (а.с.12) вбачається, що дата 09 липня 1997 року є датою видачі паспорта відповідачеві і тому посилання суду першої інстанції на те, що зі змісту розписки не можливо встановити дату отримання коштів ОСОБА_2 є безпідставним.

Судом встановлено, що сума основного боргу за позикою на час звернення до суду складає 54 530 грн., сума інфляційних втрат за несвоєчасне повернення боргу 54 672, 31 грн. Оскільки, сторонами не обумовлено .повернення коштів з урахуванням не отриманого прибутку та плати користування коштами, загальна сума боргу яка підлягає стягненню з відповідача складає 109 202, 31 грн.

За урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов про стягнення боргу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 309, 313, 314, 316 ЦГЖ України, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково, стягнувши на його користь з ОСОБА_2 суму основного боргу в розмірі 54 530 грн. та втрату від інфляції в сумі 54 672, 31 грн., всього 109 202, 31 грн. В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України.