Справа № 22-1581/2009 Головуючий в першій інстанції: Бондаренко О.І.

Категорія 30 Доповідач: Міхасішин І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2009 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючої: Міхасішина І.В.,

Суддів: Щолокової О.В., Вавшка B.C.

При секретарі: Ставнійчук С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 травня 2009 року по справі за позовом військової частини А 1231 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної держа-ві, -

встановила:

Військова частина А 1231 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної державі, посилаючись на те, що старший лейтенант ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальника продовольчої служби тилу військової частини А 1231 з 28.10.2003 року до 12.10.2004 року, неналежно виконував свої посадові обов'язки, що спричинило заподіяння шкоди державі на загальну суму 2290, 86 грн.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07 травня 2009 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь військової частини А 1231 матеріальну шкоду в розмірі 2290, 86 грн. та судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 2371, 86 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 порушує питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову військової частини А 1231, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про її задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 в спричиненні шкоди державі на суму 2290, 86 грн. підтверджується актом ревізії, проведеної Територіальним Центральним контрольно-ревізійним управлінням контрольно-ревізійного Департаменту Міністерства оборони України № 132 від 21.10.2007 року, та постановою старшого слідчого військової прокуратури Вінницького гарнізону від 25.02.2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи.

Проте з такими висновками суду погодитись не можливо з таких підстав.

По справі встановлено наступне.

Старший лейтенант ОСОБА_1, відповідач по справі, в період з 28.10.2003 року до 12.10.2004 року перебував на посаді начальника продовольчої служби тилу військової частини А 1231.

Наказом № 233 від 12.10.2004 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади (а. с. 8).

Ревізію окремих питань фінансової та господарської діяльності військової частини А 1231 було проведено в жовтні 2007 року за період перебування на посаді начальника продовольчої служби тилу військової частини А 1231 ОСОБА_2, а не відповідача ОСОБА_1

Актом ревізії № 132 від 21.10.2007 року встановлено спричинення ОСОБА_2 матеріальної шкоди державі на суму 101903, 22 грн., які стягнуто на користь військової частини А 1231 за рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 29.12.2008 року.

Відповідач ОСОБА_1 не давав жодних пояснень з приводу результатів ревізії, яка проводилась без його участі.

Постановою старшого слідчого військової прокуратури Вінницького гарнізону від 25.02.2008 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно старшого лейтенанта ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 425 КК України.

Таким чином, вина відповідача ОСОБА_1 в спричиненні матеріальної шкоди державі позивачем не доведена, а заявлені вимоги є безпідставними.

Поряд з цим апеляційний суд звертає увагу на те, що правовідносини, які виникли між сторонами, були врегульовані ЦК України в редакції 1963 року, норми якого підлягають застосуванню при розгляді даної справи.

За правилами ЦК України в редакції 1963 року питання про відшкодування шкоди могло бути порушено у межах строків позовної давності.

Відповідно до ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.

Згідно зі ст. 76 ЦК України (1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Позивач не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, а з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної державі відповідачем ОСОБА_1 в період перебування на посаді начальника продовольчої служби тилу військової частини А 1231 звернувся до суду лише в березні 2009 року.

Ст. ст. 75, 80 ЦК України в редакції 1963 року передбачено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

За наявності підстав, передбачених у п. п. 1-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового, яким в позові військової частини А 1231 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної державі, слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07 травня 2009 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову військової частини А1231 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної державі - відмовити.

Рішення набуває чинності з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.