АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11-286-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Покровська Т.С.
Категорія: ст.286 КПК України Доповідач у 2-й інстанції: Значок І.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ
апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Ржепецького О.П.
суддів: Івченко О.М., Значок І.С.
з участю прокурора Якименка О.П.
засудженого ОСОБА_2
18 травня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, раніше не судимого,
Засуджено:
- за ч.1 ст.286 КК України до 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання строком на 2 роки, з покладенням обов’язків відповідно до п.2, 3, 4 ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з’являтись для реєстрації.
Постановлено стягнути на відшкодування матеріальних збитків на користь ЛШМД м. Миколаєва 1408грн. та на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 – 20000грн.
За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 23.12.2007року, біля 16 год. 15 хв., керуючи технічно справним автомобілем «Шкода-Фабіа», д/з НОМЕР_1, рухався по пр. Леніна із сторони вул. Бузніка в напрямку вул. Рюміна в м. Миколаєві, в лівому ряді із швидкістю 40 км/год. Під’їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованому в районі перехрестя з вул. Фрунзе, грубо порушуючи п.п.12.1, 12.3, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, тобто проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не обрав безпечну швидкість, не контролював свій рух, хоча зобов’язаний був та мав таку можливість, при виникненні безпеки для руху, не прийняв заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, при наближенні до нерегульованого пішохідному переходу, на якому знаходились пішоходи, не знизив швидкість та не зупинився при під’їзді до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зупинився транспортний засіб, а продовжив рух та допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Після чого, порушуючи вимоги п.2.10 ПДД України, покинув місце пригоди.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію його дій, просить вирок суду в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілої змінити, зменшивши розмір відшкодування. Вважає висновок суду необґрунтованим, оскільки потерпіла не довела відповідність своїх вимог в цій частині до тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, вимушених змін у її життєвих та виробничих стосунках, ступеню зниження престижу. Крім того, на думку апелянта, суд не врахував його матеріальний та сімейний стан, те, що він є безробітним, проживає з матір’ю, сестрою та дядьком ОСОБА_5, який є інвалідом дитинства, сім*я перебуває у скрутному матеріальному становищі у зв’язку із лікуванням дідуся.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засудженого на підтримку апеляції, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині відповідає фактичним обставинам справи та апелянтом не оскаржується.
Суд прийняв вірне рішення щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_3, оскільки є безсумнівними те що потерпіла, внаслідок дій засудженого перенесла фізичний біль, моральні страждання та переживання.
Вказане підтверджується наявними у справі довідками про захворювання посттравматичним пієлонефритом та висновком експерта про те, що ОСОБА_3 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Та разом з тим, суд, вирішуючи цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, в супереч вимогам ст.328 КПК України, та положень п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 2.07.2004р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих у кримінальному судочинстві», обґрунтовуючи розмір відшкодування послався й на спричинення моральних страждань, фізичного болю та стресу сину потерпілої – ОСОБА_4, який по даній кримінальній справі потерпілим не є.
Отже, вирішуючи питання про розмір належного потерпілій відшкодування, суд взяв до уваги й ті обставини, дослідження яких виходить за межі пред’явленого ОСОБА_2 обвинувачення.
З урахуванням наведеного, а також доводів апелянта про важке матеріальне становище його сім*ї, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 підлягає зменшенню.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2010 року у відношенні ОСОБА_2 змінити , суму стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_3 зменшити до 15 000 грн.
В решті вказаний вирок залишити без змін.
Головуючий:
Судді: