Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-236/2010р. Головуючий у першій
інстанції Пузіна В.І.
Категорія 46 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Єфімової В.О.,
суддів - Водяхіної Л.М., Колбіної Т.П.,
при секретарі – Пономаренко О.О.,
за участю - позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розділ подружнього майна, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розділ грошового вкладу, за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на майно,-
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2007 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 та просила розділити спільно нажито подружнє майно.
В свою чергу ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 в якому просив розділити суму грошів, які знаходяться на особистому рахунку позивачки в розмірі 11647 грн., по Ѕ частки кожному.
Ухвалою суду від 11 квітня 2007 року до участі в справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_5, яка заявила самостійний позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якому просить визнати за нею право власності на частку майна, заявленого як спільно нажите подружнє майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розділ подружнього майна задоволено частково.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розділ грошового вкладу задоволено повністю.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на майно задоволено частково.
Постановлено розділити спільно нажите ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майно, виділивши: ОСОБА_3 - меблевий гарнітур „Жила кімната" виробництва Югославії вартістю 5000 грн., тумбочку під телевізор вартістю 200 грн., телевізор виробництва Японії вартістю 500 грн., стіл обідній вартістю 300 грн., килим вартістю 250 грн., люстру кришталеву вартістю 300 грн., швейну машинку вартістю 150 грн., холодильну камеру вартістю 1000 грн., пральну машину „Занусі" вартістю 300 грн., а всього на 8000 грн.
ОСОБА_4 - килим вартістю 200 грн., килим вартістю 150 грн., люстру „свічки" вартістю 250 грн., люстру 3-х рожкову вартістю 70 грн.,2 шафи вартістю по 100 грн., тахту вартістю 100 грн., холодильник вартістю 1000 грн., а всього на суму 1970 грн.
Стягнути різницю вартості майна з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в сумі 3015 грн.
Автомобіль ДЕУ-Ланос держномер НОМЕР_1 вартістю 22639,93 грн. передати у власність ОСОБА_4, стягнувши з нього по 1\3 частки вартості автомобіля на користь ОСОБА_3 - 7546,64 грн., та на користь ОСОБА_5 - 7546,64 грн. '
Визнати право власності за ОСОБА_5 на спальний гарнітур виробництва Італії, який складається з ліжка, 2-х тумбочок, 2-х шаф, трельяжу, кухонного гарнітуру, дивана кутового виробництва Німеччини, дивана „Малютка", телефону-факсу „Шарп", меблевої стінки „Юніор", гарнітура м'якої меблі, який складається з дивану та 2-х крісел.
Розділити грошовий вклад, що знаходиться у відділенні 4548 Ощадбанку України на компенсаційному рахунку, відкритому 02.01.1997 року на суму 11647,44 грн. на ім'я ОСОБА_3, визнавши право власності на 5823,50 грн. за ОСОБА_3, та на 5823,50 грн. за ОСОБА_4
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, відмовивши при цьому третій особі з самостійними вимогами ОСОБА_5 Вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції змінити відмовивши у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо автомобіля НОМЕР_1, меблевого гарнітуру „Жила кімната" виробництва Югославії, тумбочки під телевізор та телевізора виробництва Японії та розділити спільно нажите подруже майно у рівних частках кожному із колишнього подружжя, залишив рішення суду у частині задоволення вимог ОСОБА_5 без змін.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив с того, що слід поділити спільно нажите майно подружжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з врахуванням права власності на частку майна, яке включено у спільно нажите, за ОСОБА_5
З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14.06.1963 року, який розірваний 29.12.2006 року (арк.с.9). За цей час вони купили автомашину „ДЕУ-Ланос", меблі, електроустановки, які знаходятся в АДРЕСА_1, Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_3, меблі та електроприлади, причеп «Бджілка», мінітрактор, які знаходятся в будинку №37 в с. Заводівка.
При цьому сторони вказали, що все майно, яке знаходиться в селі Заводівка вони розділять самі, а майно, яке знаходиться в м. Севастополі, просили розділити між ними, а саме майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_1: меблевий гарнітур „Жила кімната" виробництва Югославії, тумбочку під телевізор, телевізор виробництва Японії, стіл обідній, три килима, люстру кришталеву, швейну машинку, холодильну камеру, пральну машину „Занусі", люстру „свічки", люстру 3-х рожкову, дві шафи, тахту, холодильник, спальний гарнітур виробництва Італії, кухонний гарнітур, диван кутовій виробництва Німеччини, гарнітур м'якої меблі, який складається з дивану та 2-х крісел, диван „Малютка", телефон-факс „Шарп", меблеву стінку „Юніор", а також кам’яний гараж і автомашину „ДЕУ-Ланос".
Судова колегія не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині розділу майна подружжя, яке знаходиться в АДРЕСА_1, яке було поділено між колишнім подружжям, у зв’язку з виключенням з сумісного майна спального гарнітуру виробництва Італії, який складається з ліжка, 2-х тумбочок, 2-х шаф, трельяжу, кухонного гарнітуру, дивану кутового виробництва Німеччини, дивану „Малютка", телефону-факсу „Шарп", меблевої стінки „Юніор", гарнітуру м'якої меблі, який складається з дивану та 2-х крісел, та визнання права власності на це майно за ОСОБА_5
Так з матеріалів справи не вбачається, що вище назване майно було придбано за кошти ОСОБА_5, навпаки з пояснень сторін вбачається, що це майно було придбано за сумісні кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_4, при цьому вони зазначають, що диван „Малютка", телефон-факс „Шарп" та меблева стінка „Юніор", були придбана ними для внука, тому вважають, що його треба виключити із сумісного майна подружжя.
При таких обставинах судова колегія приходить до висновку, що спірне нажите майно подружжя слід поділити між колишнім подружжям, виключивши диван „Малютка", телефон-факс „Шарп" та меблеву стінку „Юніор", виділивши у власність ОСОБА_3 наступне майно: меблевий гарнітур „Жила кімната" виробництва Югославії вартістю 5000 грн., тумбочку під телевізор вартістю 200 грн., телевізор виробництва Японії вартістю 500 грн., стіл обідній вартістю 300 грн., килим вартістю 250 грн., люстру кришталеву вартістю 300 грн., швейну машинку вартістю 150 грн., холодильну камеру вартістю 1000 грн., пральну машину „Занусі" вартістю 300 грн., а всього майно на суму 8000 грн.; у власність ОСОБА_4 виділити килим вартістю 200 грн., килим вартістю 150 грн., люстру „свічки" вартістю 250 грн., люстру 3-х рожкову вартістю 70 грн.,2 шафи вартістю по 100 грн., тахту вартістю 100 грн., холодильник вартістю 1000 грн., спальний гарнітур виробництва Італії вартістю 2000 грн., кухонний гарнітур вартістю 500 грн., диван кутовій виробництва Німеччини вартістю 1000 грн., гарнітур м'якої меблі, який складається з дивану та 2-х крісел вартістю 2000 грн., а всього майно на суму 7470 грн., стягнувши при цьому різницю вартості майна з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в сумі 265 грн.
Автомашина „ДЕУ-Ланос" держномер НОМЕР_1, 1999 року випуску куплена сторонами 07.12.2000 року, в період шлюбу, власником зареєстрований ОСОБА_4, ринкова її вартість складає 22639,93 грн. (арк.с.185-186, 159,34). В свідоцтві про реєстрацію автомобіля також вказана ОСОБА_5
Суд першої інстанції постановляючи рішення в цій частині, та розділивши автомашину між сторонами по справі, виділивши кожному по 1/3 частки вартості автомобіля, виходив с того, що сторони купували автомобіль на сімейні загальні кошти разом з дочкою, але з таким висновком суду не може погодить судова колегія.
Вивчавши матеріали справи, та вислухавши пояснення сторін судова колегія приходить до висновку, що автомобіль „ДЕУ-Ланос" держномер НОМЕР_1, 1999 року випуску слід поділити між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виділивши кожному по Ѕ частині автомашини, у зв’язку з тим, що запис ОСОБА_5 в свідоцтві про реєстрацію автомобіля не може свідчіть про те, що ОСОБА_5 вкладала кошти при його покупці, а інших доказів які підтверджують участь доньки, ОСОБА_5, в покупці автомашини вона не надала. Доказів підтверджуючих домовленість про створення загальної сумісної власності з ОСОБА_5 в суд також надано не було, тому відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України автомобіль слідує визнати сумісним майном подружжя. При цьому автомашину слід залишити у ОСОБА_4, тому що саме він використовує її та обслуговує, а з нього на користь ОСОБА_3 стягнути Ѕ частку вартості у розмірі 11054,96 грн., з врахуванням суми у розмірі 265 грн., яка стягнута з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4
Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині розділу кам’яного гаражу висновки суду обґрунтовані, оскільки у відповідності з договором оренди земельної ділянки від 19.05.2006 року між Севастопольською міськрадою та ОСОБА_7 - орендатор прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування кам'яного гаражу за адресою: АДРЕСА_4, строком на 5 років (арк.с.36-43).
Згідно дозволу відділу з справ будівництва та архітектури Севастопольського виконкому від 24.09.1976 року ОСОБА_4 дозволено користуватись гаражем, який збудовано Козубським по АДРЕСА_4 для охорони належної йому машини, без права передавати гараж іншим особам (арк.с.35). Отже гараж знаходиться в користуванні і права власності у сторін на гараж не мається, тому він не може бути розділений між ними.
На підставі викладеного колегія судів вважає, що рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним та обгрутованим, і на підставі п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 20 листопада 2009 року – скасувати та постановити по справі нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розділ подружнього майна задовольнити частково.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розділ грошового вкладу задовольнити повністю.
У задоволені позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на майно відмовити.
Розділити спільно нажите ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майно, виділивши: ОСОБА_3 - меблевий гарнітур „Жила кімната" виробництва Югославії вартістю 5000 грн., тумбочку під телевізор вартістю 200 грн., телевізор виробництва Японії вартістю 500 грн., стіл обідній вартістю 300 грн., килим вартістю 250 грн., люстру кришталеву вартістю 300 грн., швейну машинку вартістю 150 грн., холодильну камеру вартістю 1000 грн., пральну машину „Занусі" вартістю 300 грн., а всього на суму 8000 грн.
ОСОБА_4 - килим вартістю 200 грн., килим вартістю 150 грн., люстру „свічки" вартістю 250 грн., люстру 3-х рожкову вартістю 70 грн.,2 шафи вартістю по 100 грн., тахту вартістю 100 грн., холодильник вартістю 1000 грн., спальний гарнітур виробництва Італії вартістю 2000 грн., кухонний гарнітур вартістю 500 грн., диван кутовій виробництва Німеччини вартістю 1000 грн., гарнітур м'якої меблі, який складається з дивану та 2-х крісел вартістю 2000 грн., а всього на суму 7470 грн.
Стягнути різницю вартості майна з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в сумі 265 грн.
Автомобіль ДЕУ-Ланос держномер НОМЕР_1 вартістю 22639,93 грн. передати у власність ОСОБА_4, стягнувши з нього Ѕ частки вартості автомобіля на користь ОСОБА_3 у розмірі 11319,96 грн., а всього, з врахуванням суми у розмірі 265 грн., яка стягнута з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4 суму 11054,96 грн.
Розділити грошовий вклад, що знаходиться у відділенні 4548 Ощадбанку України на компенсаційному рахунку, відкритому 02.01.1997 року на суму 11647,44 грн. на ім'я ОСОБА_3, визнавши право власності на 5823,50 грн. за ОСОБА_3, та на 5823,50 грн. за ОСОБА_4
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення набуває чинність з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий : В.О.Єфімова
Судді: Л.М.Водяхіна
Т.П.Колбіна